15 квітня 2025 р. № 400/478/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання неправомірним та скасування рішення від 20.12.2024 №143150020639 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2), в якій просить:
« Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.12.2024 №143150020639 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком, як державному службовцю, за нормами Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 14.05.1991 по 03.07.2013 р. у Миколаївській митниці з дня подання заяви - 16.12.2024 року».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до відповідача-2 із заявою від 16.12.2024 щодо призначення пенсії згідно з Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII). Відповідач-1 рішенням від 20.12.2024 № 143150020639 відмовив позивачу в призначенні пенсії, зокрема було відмовлено у зарахуванні періоду трудової діяльності з 14.05.1991 до 01.05.2016 в органах Державної митної служби.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що посади працівників органів державної митної служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій посад держаних службовців, тому підстав для переведення на пенсію за віком на умовах Закону України № 3723-XII, немає.
Відповідач-2 зазначає, що статтею 25 Закону № 3723-XII було визначено вичерпний перелік категорій посад державної служби та встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Так, зазначеною нормою визначено сім категорій посад державних службовці, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), дія цього Закону не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 569 Митного Кодексу України передбачено, що посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання.
Отже, періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Оскільки дія Закону№ 889-VIII не поширюється на посадових митних органів, періоди служби позивача в митних органах не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058-IV), з 19.10.2024.
З 14.05.1991 до 03.07.2013 позивач обіймала посади в органах митної служби, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
16.12.2024 позивач звернулася до відповідача-2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянув відповідач-1. За результатами розгляду заяви та поданих документів, відповідач-1 рішенням від 20.12.2024 № 143150020639 відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за Законом № 889-VIII у зв'язку з тим, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби. Рішення мотивоване тим, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому їхні посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10.12.2015 Верховна Рада України прийняла Закон № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, Закон № 3723-XII втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначає, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частина перша статті 25 Закону № 3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до статті першої Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалого періоду роботи позивача на відповідних посадах в органах митної служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно зі статтею 569 Митного Кодексу України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше прийняті на службу до митних органів і раніше не перебували на державній службі, складають Присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Відносини, що виникають у зв'язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 573 Митного Кодексу встановлено, що посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання:
1) дійсний державний радник митної служби;
2) державний радник митної служби I рангу;
3) державний радник митної служби II рангу;
4) державний радник митної служби III рангу;
5) радник митної служби I рангу;
6) радник митної служби II рангу;
7) радник митної служби III рангу;
8) інспектор митної служби I рангу;
9) інспектор митної служби II рангу;
10) інспектор митної служби III рангу;
11) інспектор митної служби IV рангу;
12) молодший інспектор митної служби.
Положення про спеціальні звання посадових осіб митних органів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної митної служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
01.04.2004 позивачу присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - митного органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Додатком 13 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби II рангу» прирівнюється до 5 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає релевантними ці висновки до працівників митних органів.
Виходячи з наведеного, суд установив, що відповідач-1 під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і станом на 01.05.2016 позивач не обіймала посаду державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Враховуючи викладене, період роботи позивача в митних органах з 14.05.1991 до 03.07.2013 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».
Отже, на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) позивач мала стаж роботи на посадах, які відносяться до посад державної служби, становив більше 10 років з 14.05.1991 до 03.07.2013).
Обставини досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у неї необхідного страхового стажу відповідачі не оспорюють.
У зв'язку з цим, ураховуючи досягнення позивачем пенсійного віку, наявність у позивача достатнього страхового стажу та стажу державної служби станом на 01.05.2016 понад 10 років, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення до відповідача із заявою від 16.12.2024 позивач мала право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Заявлений позивачем спосіб захист права - зобов'язати відповідача-2 призначити та виплачувати пенсію за віокм не дозволяє захистити право, оскільки відповідач-2 не розглядав заяву позивача про призначення пенсії. У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в від 20.12.2024 № 143150020639.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 14.05.1991 до 03.07.2013 на посадах в органах Миколаївської митниці до стажу державної служби та призначити ОСОБА_1 з 16.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській областіовного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна