про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
16 квітня 2025 рокусправа № 380/5881/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 15.03.2023 включно, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 15.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі грошову компенсацію - доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 15.03.2023 включно, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 15.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні за, починаючи з 15.03.2023, станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 15.03.2023 та діб фактичної затримки.
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог.
Позивачу запропоновано протягом десяти днів з дня отримання ухвали від 31.03.2025 усунути зазначені недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Від позивача 11.04.2025 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування причин пропуску звернення до суду вказує, що його звільнено зі служби в поліції з 15.03.2023, в період дії встановленого Законом обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України. Також повідомляє, що при звільненні його зі служби в поліції, в супереч ст.116, ч.1 ст. 47 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, ні в день звільнення, ні в подальшому не видано письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Повідомляє, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області йому направлено лист за № 490/17/01-2024, на запит від 19.02.2024 в якому зазначено, що фінансування ГУНП у Львівській області на виплату додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину здійснювалося за окремою програмою і відповідно до Додатку №1 Порядку складання бюджетної звітності у 2020 та 2021 році кошти на додаткову виплату виділялись. У 2022 та 2023 роках кошти для виплати додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину поліцейським ГУНП у Львівській області не виділялись. Згідно інформації Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 виплачувалась доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 з березня 2020 року по грудень 2020 рік, однак починаючи з 01 січня 2021 року по дату звільнення, тобто до 15.03.2023 додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області позивачу не здійснювалося та не виплачена компенсація у вигляді доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 по даний час.
При розгляді вказаної заяви, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата заробітної плати позивача за період з 01.01.2021 по 15.03.2023. У вказаний період приписи статті 233 КЗпП України діяли у різних редакціях, до внесення змін Законом №2352-IX і після.
Таким чином, оскільки в даному випадку мають місце тривалі правові відносини, на позовні вимоги, заявлені за період з 01.01.2021 до 19.07.2022, поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачала право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Водночас, на позовні вимоги, заявлені за період з 19.07.2022 по 15.03.2023 поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 24.03.2025, останній пропустив трьохмісячний строк звернення в частині заявлених позовних вимог за період з 19.07.2022 по 15.03.2023, який, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, повинен обчислюватися з 01 липня 2023 року.
Як стверджує позивач, при звільненні зі служби в поліції Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, ні в день звільнення, ні в подальшому не видано письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду позивач також стверджує, що про порушення його права на отримання всіх належних виплат при звільненні йому стало відомо після отримання відповіді УФЗБО у Львівській області від 29.03.2024 №Д-38/3і/17/01-2024. Вважає, що оскільки ГУНП у Львівській області виплатило належні при звільненні суми лише 27.02.2025, тому строк звернення до суду не пропущений.
Суддя не погоджується із твердженнями позивача про дотримання строків звернення до суду, оскільки законодавець пов'язує початок перебігу строку звернення у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні з отриманням позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Варто наголосити, що в наказі від 14.03.2023 №110 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції зазначено про належні позивачу виплати при звільненні.
Більше того, позивач сам стверджує, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області йому направлено лист за № 490/17/01-2024, на запит від 19.02.2024 в якому зазначено, що фінансування ГУНП у Львівській області на виплату додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину здійснювалося за окремою програмою і у 2022 та 2023 роках кошти для виплати такої додаткової доплати поліцейським ГУНП у Львівській області не виділялись. Згідно інформації Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, викладеної у листі від 01.03.2024, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивача повідомлено, що йому виплачувалася доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 з березня 2020 року по грудень 2020 рік, однак починаючи з 01 січня 2021 року по дату звільнення, тобто до 15.03.2023 додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не здійснювалося.
Відтак, позивачу було відомо про те, що йому не здійснювалася виплата спірної доплати на період дії карантину. Проте, до суду позивач звернувся більше, ніж через рік після отримання такої інформації.
Суд не приймає посилання ОСОБА_1 на проведення повного розрахунку при звільненні (проведені виплати на виконання рішень судів) як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки звертаючись до суду позивач мав на меті отримати конкретні виплати (зокрема індексацію). Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.233 КЗпП України, позивачем не зазначено.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналізуючи зазначені норми та у зв'язку з не наведенням поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовна заява в частині підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 15.03.2023 включно, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 15.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі грошову компенсацію - доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 15.03.2023 включно, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 15.03.2023.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна