про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2025 рокусправа № 380/7161/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якої діє представник Мандрик Р.І., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, 24.10.2023 по 29.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, 24.10.2023 по 29.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:
1) відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Проте, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди за період: з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023 з 24.10.2023 по 29.11.2023.
Суд вчергове звертає увагу позивача, що виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцям проводиться у поточному місяці за попередній місяць служби, таким чином позивач не міг не знати про невиплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у наступному місяці після місяця, за який повинна бути здійснена виплата. Тому датою виникнення спірних правовідносин за період із 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, з 24.10.2023 по 29.11.2023 щонайпізніше є грудень 2023 року.
16.12.2023 позивач звільнений з військової служби, при цьому в наказі №319 від 16.12.2023 (по стройовій частині) відповідач перелічив усі основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення та соціальних допомог/доплат, що будуть виплачені ОСОБА_1 при звільненні. Серед цих видів грощового забезпечення, що будуть виплачені ОСОБА_1 при звільненні, не вказано додаткової винагороди (в т.ч. за період із 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, з 24.10.2023 по 29.11.2023), збільшеної до 100000 грн.
Отже, ознайомившись із наказом про звільнення від 16.12.2023, ОСОБА_1 розумів або повинен був розуміти, що ВЧ НОМЕР_1 не планує виплачувати йому при звільненні додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період із 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, з 24.10.2023 по 29.11.2023. А отже - розпочався перебіг строку звернення до суду з позовом щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Відтак, тримісячний строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за спірні періоди сплив у березні 2024 року.
Проте, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся вперше у січні 2025 року, тобто майже через рік після того як повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Щодо посилань представника позивача на те, що відповідно до статті 233 КЗпП України перебіг строку на звернення до суду у цій справі слід обчислюват від дати, коли позивач отримав достовірну та документальну підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто з моменту отримання довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період у відповідь на адвокатський запит, тобто з 09.12.2024 року, то суд звертає увагу на таке:
враховуючи релевантну практику Верховного Суду (постанова Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову з вимогами про стягнення заробітної плати слід обчислювати з моменту вручення позивачу письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Таким чином, якщо враховувати, що позивач з якихось причин очікував на виплату йому додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при звільненні, то відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2023 № 319 позивач звільнений зі служби та виключений зі всіх видів забезпечення з 16.12.2023 року. У цьому наказі зазначені всі виплати, право на які виникли у позивача за період проходження служби. Зі змісту наказу видно, що серед належних при звільненні виплат відсутня додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за період із 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, з 24.10.2023 по 29.11.2023.
Отже, вже з моменту ознайомлення із наказом про звільнення позивачу мало бути відомо, що відповідач не планує додатково нараховувати та виплачувати додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168. Відтак, тримісячний строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за спірні періоди сплив у березні 2024 року. Оскільки про неправильне нарахування додаткової винагороди позивач мав дізнатися після отримання грошового забезпечення в наступному місяці, або щонайпізніше після ознайомлення із наказом про звільнення, тому позивач не був позбавлений права звернення до відповідача із вимогою нарахувати належні суми. Проте, вчиняти дії щодо захисту свого порушеного права позивач почав лише 28.11.2024 (дата звернення до відповідача із заявою), тобто через 8 місяців після граничного строку звернення до суду, а потім 11.02.2025 року (дата подання скарги на бездіяльність відповідача).
Суд додатково звертає увагу позивача, що ухвалами Львівського окружного адміністративного суду у справах № 380/403/25, № 380/1576/25 та № 380/4975/25 вже було повернуто адміністративний позов з тим самим предметом і тими самими підставами позову того самого позивача до того самого відповідача з підстав пропуску строку звернення до суду. Позивачу тричі було роз'яснено, що укладення договору про надання правової допомоги та отримання відповіді на адвокатські запити не змінює того моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому такі обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Щодо аргументів представника позивача про обмеження його у праві доступу до правосуддя суд зауважує, що доступ до суду не є абсолютним та підлягає законним обмеженням, в т.ч. щодо запровадження строків звернення до суду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою до суду залежить виключно від нього самого; в цій ситуації позивач звернувся до адвоката з метою отримання правничою допомогою через рік після звільнення, що свідчить про його пасивну поведінку в питанні захисту своїх інтересів.
Оскільки жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представник позивача у заяві не навів, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, представник позивача не зазначив.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у п'ятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб - скерувати суду шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему, підсистема «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої долучити клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження існування таких обставин.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович