10 квітня 2025 рокусправа № 380/8102/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача Масловського О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського патрульної поліції ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП України у Львівській області сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича,
Головного управління Національної поліції у Львівській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій
Позивач звернувся з позовом до поліцейського патрульної поліції ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП України у Львівській області сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича (відповідач 1) у якому заявлено позовні вимоги: визнати неправомірними дії службової особи ВП №1 Золочівського РВП НП у Львівській області - сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича; зобов'язати сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича утриматись від вчинення незаконних дій, а саме: безпідставного застосування спеціальних засобів примусу впливу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 листопада 2023 року поліцейський патрульної поліції Масловський О.І. в порядку статей 260 - 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) застосовував до ОСОБА_1 адміністративне затримання, про що складено протокол № 193550, із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів у вигляді кайданків і засобу, спорядженого речовиною сльозогінної дії. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає неправомірними, адже опір поліцейському він не чинив, не намагався втекти з місця події і жодних протиправних дій у відношенні останнього не здійснював. Позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 1 проти позову заперечив, в судовому засіданні вказав, що позивачу на місці події було запропоновано пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння, проте позивач від перевірки на місці відмовився, після чого чому було запропоновано пройти перевірку на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Позивач спочатку погодився пройти таку перевірку, проте потім відмовився, затягував час, у зв'язку з чим його було затримано та доставлено до лікарні, де проведено обстеження та виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Відповідач вважає свої дії правомірними, просить відмовити у задоволенні позову. Відзиву на позовну заяву відповідач 1 не подав.
Протокольною ухвалою залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач 2). Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
05 листопада 2023 року по вул. Коцюбинського, 7 у м. Броди Львівської області під час несення служби з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1
05 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 складено: постанову серії БАБ №192354 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП; протокол про адміністративне правопорушення серії ААD за №548230, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; протокол про адміністративне затримання АА №193550 відповідно до вимог статей 260- 262 КУпАП; протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 185 КУпАП.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП України у Львівській області, Головного управління поліції у Львівській області. Постанову серії БАБ №192354 від 05 листопада 2023 року, винесену поліцейським СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області Масловським О.І. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 19 січня 2024 року справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, відносно ОСОБА_1 в частині зазначеного в протоколі діяння - невиконання неодноразового законного розпорядження про припинення правопорушення (вираження нецензурної лайки), закрито у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Матеріали справи про адміністративне правопорушення (в копіях) в частині зазначеного в протоколі діяння - нанесення поліцейському ударів передано прокурору, направивши в Бродівський відділ Золочівської окружної прокуратури, закрито провадження в справі щодо цього діяння на підставі частини другої статті 284 КУпАП.
Позивач не погодився з діями відповідача 1, вчиненими по відношенню до нього поліцейським патрульної поліції ОСОБА_2 під час адміністративного затримання в порядку статей 260- 262 КУпАП, а саме, щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів у вигляді кайданків і засобу, спорядженого речовиною сльозогінної дії та звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пунктами 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом частин 1, 2, 3 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Відповідно до пунктів 2-8 цього Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); - лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Як закріплено у частині першій статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.
Згідно частини другої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію» спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.
Відповідно до частини сьомої ст. 42 вказаного закону поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Стаття 43 Закону України «Про Національну поліцію» визначає порядок застосування поліцейських заходів примусу. Поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Згідно ч.3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» загальні правила застосування спеціальних засобів: 1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;…3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об'єкт, що перебуває під охороною; б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень.
Згідно з частиною першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Про адміністративне затримання складається протокол (статті 261 КУпАП).
За частиною першою статті 262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться, зокрема, органами внутрішніх справ (Національною поліцією), у тому числі, при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського.
Суд встановив, що поліцейським патрульної поліції Масловським О.І. під час адміністративного затримання в порядку статей 260- 262 КУпАП застосовано до ОСОБА_1 фізичну силу та спеціальні засоби у вигляді кайданків і засобу, спорядженого речовиною сльозогінної дії.
Згідно пояснень сторін, письмових та електронних доказів встановлено, що поліцейський Масловський О.І. не попередив позивача про застосування фізичної сили та спеціальних засобів перед їх застосуванням та не надав достатньо часу для виконання вимоги поліцейського, не пояснив затриманій особі про підстави такого затримання та права затриманої особи, не надав можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Окрім того, поліцейський всупереч вимог ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» не зупинив негайно застосування заходу примусу у вигляді кайданків, після того як підпала очевидна потреба у їх застосуванні.
Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що застосування фізичної сили та спеціальних засобів у досліджуваному випадку до позивача було недоцільним та невиправданим, оскільки позивач безпосередньо перед застосуванням таких заходів примусу не поводив себе агресивно та не чинив опору поліцейському.
Отже, дії службової особи ВП №1 Золочівського РВП НП у Львівській області - сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича під час адміністративного затримання ОСОБА_1 в порядку статей 260- 262 КУпАП, а саме щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів у вигляді кайданків і засобу, спорядженого речовиною сльозогінної дії, належить визнати протиправними.
Стосовно позовних вимог позивача зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, а саме щодо безпідставного застосування спеціальних засобів примусу та впливу до позивача, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.
Конституційний Суд України здійснив офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції України у рішеннях від 25.11.1997 № 6-зп, від 25.12.1997 № 9-зп, від 14.12.2011 № 19-рп/2011.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що у своїх рішеннях він послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова).
Конституційний Суд України зробив висновок, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд при вирішенні справи надав оцінку діям поліцейського щодо позивача за результатами події, що відбулась 05.11.2023. Вчинення ОСОБА_2 таких самий дій щодо позивача не може презюмуватись у майбутньому. Окрім того, дотримання вимог чинного законодавства, які зокрема регулюють діяльність працівників поліції під час виконання службових обов'язків, є обов'язком поліцейських.
Оскільки вимоги позивача в цій частині обґрунтовуються лише припущеннями про те, що відповідач у подальшому може вчинити такі ж дії щодо нього, за відсутності відповідних обґрунтувань, та з врахуванням того, позовні вимоги заявлені на майбутнє, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно положень ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати щодо сплати судового збору належить покласти на відповідача 2 - юридичну особу Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії службової особи ВП №1 Золочівського РВП НП у Львівській області - сержанта поліції Масловського Олександра Ігоровича під час адміністративного затримання ОСОБА_1 в порядку статей 260- 262 КУпАП, а саме щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів у вигляді кайданків і засобу, спорядженого речовиною сльозогінної дії.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка. буд. 3. м. Львів. 79007, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 16.04.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна