15 квітня 2025 року м. Київ справа №320/38102/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), які полягають у відмові ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - нарахувати інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2024 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/34802/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2024 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/34802/21 та провести виплату з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, у період з квітня 2019 року по теперішній час Головне управління ПФУ у м. Києві неодноразово порушувало і продовжує порушувати власні зобов'язання по виплаті позивачу пенсії у належному розмірі, чим порушує право на своєчасне отриманні пенсії в належному розмірі.
Як вказує позивач, оскільки рішення суду фактично невиконане, то відповідач зобов'язаний нарахувати індекс інфляції за прострочення виплати основного боргу та 3% річних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
10 березня 2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позов.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав необґрунтованості останніх, зазначає, що доплата пенсії, визначена на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21 суду, ухваленого на користь позивача, обліковується в електронній пенсійній справі за датою набрання ним законної сили - 21.10.2022 та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Відповідач зазначає, що статтею 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи те, що нарахована у листопаді 2022 році доплата в сумі 386587,44 грн. на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21 за період 01.04.2019 по 30.11.2022 підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, а з листопада 2022 встановлено та виплачується визначений судовими рішеннями розмір пенсії, тому підстави для нарахування компенсації відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Разом з тим, державна соціальна допомога громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, зокрема пенсія не є грошовим зобов'язанням. Відповідно до вимог ст, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосування ст. 625 ЦК України до правовідносин з виплати пенсії суперечить чинному законодавству, тому заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо сплати різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією є грошовим зобов'язанням.
Відповідач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виплата пенсії проводилась правомірно та на підставі чинного законодавства, що свідчить про відсутність вини відповідача.
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Судом встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21, що набрало законної сили 21 жовтня 2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) на підставі довідок Державної фіскальної служби України від 18 грудня 2020 року №158, №158-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року з розрахунку - 88% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
30 листопада 2022 року Окружним адміністративним судом м. Києва виданий виконавчий лист у справі №640/34802/21.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у мсті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.01.2023 відкрито виконавче провадження ВП №70837677 з примусового виконання виконавчого листа №640/34802/21, виданого 30.11.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо проведення перерахунку суми боргу з 01.04.2019 по 31.04.2024 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та виплатити відповідну (нараховану) заборгованість.
Листом від 04.06.2024 №23062-21955/З-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проінформувало позивача, нарахована у листопаді 2022 році доплата в сумі 386587,44 грн. на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21 за період 01.04.2019 по 30.11.2022 підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, а з листопада 2022 встановлено та виплачується визначений судовими рішеннями розмір пенсії, тому підстави для нарахування компенсації відсутні.
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків та 3% річних відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2024 у справі №761/23701/24 відмовлено у відкритті провадження.
У мотивувальній частині ухвали зазначено, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2022 по справі №640/34802/21 не виконане фактично, спір щодо стягнення індексу інфляції за прострочення виплати основного боргу та 3% річних з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок коштів Державного бюджету України є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦК України) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.9 ст.111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058-IVпенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 46 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Страховик - Пенсійний фонд України (п.9 ч.1 ст.1).
Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров'я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики.
Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
У той же час, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.07.2018 року у справі №2а-11853/10/1570 зазначив: за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11).
Велика Палата Верховного Суду у п. 18 постанови від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц зазначає, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц виснувала: приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, тому стаття 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.
Суд звертає увагу на те, що між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні договірні зобов'язання цивільно-правового характеру, позаяк у контексті доведення вини з боку відповідача як заподіювача, на думку позивача, спірні правовідносини щодо компенсацції втрат частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати через несвоєчасність виплати пенсії (у порядку черговості виконання рішень суду згідно нормативно-правових актів) врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, що передбачено ст.4 Закону №2050-ІІІ.
У розумінні Закону №2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.
Враховуючи порушення відповідачем строків виплати пенсії позивача у належному розмірі, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21, суд констатує наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів за спірний період.
Водночас, Закон №2050-III фактично прив'язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.
Враховуючи те, що відповідач не здійснив виплату різниці перерахованої позивачу пенсії, відповідно до вищевказаного рішення, вимога про виплату компенсації втрати частини доходів є передчасною.
Суд зазначає, що нарахування та виплата компенсації не можлива без виплати самої заборгованості, оскільки така компенсація розраховується саме на день виплати та виплачується відповідно до положень статті 4 Закону №2050-III у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Як зазначалося та не заперечується сторонами у справі, на виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №640/34802/21 нарахована у листопаді 2022 року доплата 386587,44 за період з 01.04.2019 по 30.11.2022 обліковується, проте не виплачена.
Оскільки фактична виплата заборгованості по сумі доплати пенсії ще не здійснена, то у відповідача не виник обов'язок нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, позаяк згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, право позивача на одержання грошової компенсації втрати частини доходів виникне у майбутньому, а саме в день виплати заборгованості з перерахованої пенсії, позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.
У той же час, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Процесуальним законом встановлено певний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду, зокрема, визначені ст.ст. 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.