15 квітня 2025 року м. Київ справа №320/55616/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м Києві; Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) № ПС 26284002243від 25.09.2024 р. щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи 21.01.1991 по 16.06.1995 та з 29.09.2000 по 31.01.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОК1111 НОМЕР_1 ) періоди роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995; з 29.09.2000 по 31.01.2003 та призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 вересня 2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що не зарахування пенсійним органом до загального страхового стажу періоду роботи з 29.09.200 по 31.01.2003 прямо суперечить нормі статті 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», також суб'єкт владних повноважень не зарахував до загального страхового стажу період роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995 (4 роки 04 місяці 26 днів) по формальним причинам, що поставило позивача у залежність від виконання своїх обов'язків третіми особами, на яких позивач не мав та не міг мати впливу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
25 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позов.
Відповідач-2 зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 , згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1989 до загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, оскільки відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення з роботи; періоди роботи з 29.09.2000 по 31.01.2003, у зв'язку з відсутністю даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб (періоди роботи підлягають уточненню); періоди роботи з 01.02.2003 зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.
Як вказує відповідач-2, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 №/ПС 262840022243 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, тобто право на пенсійну виплату відсутнє або при набутті необхідного страхового стажу.
31 січня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідач-1 зазначає, 18.09.2024 звернувся гр. ОСОБА_1 щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення № ПС 26284002243 від 25.09.2024 р. про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів зе відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць пропорційно до сплати страхових внесків.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Враховуючи вищезазначене, при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом встановлено, ОСОБА_1 03.07.2024 набув статусу особи з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №740627.
18 вересня 2024року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення №/ПС26284002243 від 25.09.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з вказаним рішенням №/ПС26284002243 від 25.09.2024 Згідно зі статтею 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії по інвалідності ІІ-IІІ групи мають особи віком від 52 років до досягнення особою 55 років включно при наявності необхідного стажу - 13 років.
Страховий стаж заявника - 10 років 08 місяців 14 днів.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1989 до загального страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, оскільки відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення з роботи;
- періоди роботи з 29.09.2000 по 31.01.2003, у зв'язку з відсутністю даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб (періоди роботи підлягають уточненню).
Періоди роботи з 01.02.2003 зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.
Супровідним листом від 11.10.2024 №2600-0207-8/198647 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про прийняте рішення.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно із ч.1 ст.32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Положеннями статті 34 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Отже, обов'язковими умовами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до вказаної вище норми, у випадку встановлення інвалідності ІІІ групи, є вік - від 52 років до 55 включно років та 13 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Відповідно до рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 25.09.2024 №/ПС 262840022243, вік позивача - 54 роки, страховий стаж позивача - 10 років 08 місяці 14 днів.
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність у позивача необхідного стажу, тривалістю 13 років. За доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1989 до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- період роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, оскільки відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення з роботи;
- періоди роботи з 29.09.2000 по 31.01.2003, у зв'язку з відсутністю даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб (періоди роботи підлягають уточненню).
Щодо посилань пенсійного органу на відсутність підпису відповідальної особи на записі про звільнення та не зарахування періодів роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995.
Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд не знаходить поважними посилання відповідача на те, що стаж роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995 не був зарахований позивачу у зв'язку з тим, що відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення з роботи, оскільки факт роботи позивача у спірний період підтверджується основним документом, а саме трудовою книжною позивача, а наявні помилки заповнення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд також звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Щодо посилань пенсійного органу на відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб та не зарахування періоду роботи з 29.09.2000 по 31.01.2003.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджується протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти до висновку, що для підтвердження наявності у особи страхового стажу необхідно надати до органів Пенсійного фонду України:
-за періоди роботи до впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - належним чином оформлену трудову книжку, а за її відсутності або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, приймаються інші документи, що містять відомості про періоди роботи особи;
-за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, за встановленою формою.
З урахуванням зазначених норм персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Водночас, відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.
У оскаржуваному рішенні від 25.09.2024 №/ПС 262840022248 пенсійний орган вказує, що періоди роботи з 29.09.2000 по 31.01.2003, у зв'язку з відсутністю даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб (періоди роботи підлягають уточненню).
Проте, пенсійним органом не наведено суду обставин щодо здійснення ним заходів по встановленню інформації щодо спірного трудового періоду позивача.
Варто зауважити, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 Закону №1058-IV, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з статтею 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи-підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною шостою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Таким чином, аналізуючи зазначені норми Закону №1058-IV, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством щодо сплати страхових внесків, оскільки відповідно до статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство, установа - страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.
Викладене вище у своїй сукупності свідчить, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 №/ПС262840022243 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
В той же час, вимоги позивача щодо зобов'язання призначити пенсію не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності.
Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний страховий стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач-2, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.
Зважаючи на це, пенсійний орган, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повинен перерахувати стаж роботи позивача із урахуванням висновків за цим рішенням, вирішивши питання призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 №/ПС 262840022243;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, з 29.09.2000 по 31.01.2003, провести перерахунок страхового стажу загалом, вирішивши питання призначення та виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою ОСОБА_1 від 18.09.024.
- у задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 №/ПС 262840022243.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, з 29.09.2000 по 31.01.2003, провести перерахунок страхового стажу загалом, вирішивши питання призначення та виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою ОСОБА_1 від 18.09.024.
4. У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
5. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.