про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2025 року м. Київ № 320/12178/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по ознайомленню Василенко Ю.Г. з наказом Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с особисто під підпис 11.02.2025;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по ознайомленню Василенко Ю.Г. з наказом Департаменту патрульної поліції «по особовому складу», яким Василенко Ю.Г. призначено на посаду начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції після 15.08.2024 особисто під підпис в день видання такого наказу;
визнати поважною причину не зазначення у позовній заяві Василенко Ю.Г. від 05.03.2025 повної назви наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу», яким Василенко Ю.Г. призначено на посаду начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції після 15.08.2024 у зв'язку з необізнаністю про неї;
дозволити ОСОБА_1 після ознайомлення з наказом Департаменту патрульної поліції «по особовому складу», яким Василенко Ю.Г. призначено на посаду начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції після 15.08.2024,уточнити позовні вимоги в цій частині;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу», яким Василенко Ю.Г. призначено на посаду начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції після 15.08.2024;
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу», яким Василенко Ю.Г. призначено на посаду начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції після 15.08.2024;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по ознайомленню Василенко Ю.Г. з переліком рівнозначних вакантних посад, які Василенко Ю.Г. могла займати для продовження служби в поліції;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по ознайомленню Василенко Ю.Г. з переліком не рівнозначних вакантних посад, які Василенко Ю.Г. могла займати для продовження служби в поліції;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, якими порушено строки повідомлення ОСОБА_1 про наступне звільнення, відповідно до наказу НПУ від 18.06.2024 «Про організаційно - штатні зміни в Національній поліції» № 682 у зв'язку із зміною організаційної структури управління;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині визначення кількості діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині вказаних 14 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не врахування 64 діб невикористаних щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині визначення кількості діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині вказаних 14 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не врахування 64 діб невикористаних щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
зобов'язати Департамент патрульної поліції включити до кількості діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток 64 доби невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані 64 доби невикористаних щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток виходячи з належного грошового забезпечення станом на день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.(без вирахування податків і зборів);
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») грошову компенсацію за невикористані 64 доби щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток виходячи з належного грошового забезпечення станом на день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.(без вирахування податків і зборів);
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині розрахунку 34 діб відрахування з грошового забезпечення за надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2025 року;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині розрахунку 34 діб відрахування з грошового забезпечення за надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2025 року;
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») відрахування з грошового забезпечення за 34 доби надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2025 року, виходячи з належного грошового забезпечення станом на день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп (без вирахування податків і зборів);
визнати протиправного бездіяльність Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) щодо не виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, виходячи з належного грошового забезпечення станом на день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.(без вирахування податків і зборів);
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині установлення премії за лютий 2025 року в розмірі 150,991%;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині установлення премії за лютий 2025 року в розмірі 150,991%;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за 11 діб лютого 2025 року, виходячи з належного грошового забезпечення станом па день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.(без вирахування податків і зборів);
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») грошового забезпечення за 11 діб лютого 2025 року, виходячи з належного грошового забезпечення станом на день скорочення посади в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.(без вирахування податків і зборів);
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по не врахуванню 3 років 10 місяців стажу служби в поліції в пільговому обчисленні для виплати одноразової допомоги при звільненні;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині розрахунку стажу служби в поліції для виплати одноразової допомоги при звільненні;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині розрахунку стажу служби в поліції для виплати одноразової допомоги при звільненні;
зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати 3 роки 10 місяців стажу служби в поліції в пільговому обчисленні для виплати одноразової допомоги при звільненні;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0005618), начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по прийняттю наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0005618), начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 11 лютого 2025 року №248 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0005618), начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на роботі з 11 лютого 2025 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на рівнозначній, керівній з аналогічним за всіма складовими грошовим забезпеченням, посаді утворивши таку в системі Департаменту патрульної поліції у відповідній місцевості з 11 лютого 2025 року;
у разі відмови у задоволенні позовної вимоги зазначеної у пункті 39 даної позовної заяви зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з 11 лютого 2025 року;
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») різницю між грошовим забезпеченням за посадою старшого інспектора з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району та за посадою начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції по день фактичного поновлення на посаді начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп .за час виконання нижче оплачуваної роботи (без вирахування податків і зборів);
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») заробітну плату в розмірі 27970 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 92 коп.належне грошове забезпечення начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції за час вимушеного прогулу з 11.02.2025 по дату фактичного розрахунку (без вирахування податків і зборів);
зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 час з 11.02.2025 по дату поновлення на роботі до вислуги років;
зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 час з 11.02.2025 по дату поновлення на роботі до вислуги років на керівній посаді;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) по нарахуванню та здійсненню виплат додаткової винагороди передбаченої ПКМУ від 28 лютого 2022 року №168 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16 серпня 2024 року;
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩА ДЕ АПК») заборгованість по грошовому забезпеченню по виплаті додаткової винагороди передбаченої ПКМУ від 28 лютого 2022 року №168 з 16.08.2024 по дату фактичного розрахунку (без вирахування податків І зборів);
визнати протиправним дії Департаменту патрульної поліції по виданню Наказу Департаменту патрульної поліції «по особовому складу» від 15 серпня 2024 року №1712 о/с в частині переведення для подальшого проходження служби в батальйон патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району з 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 , на посаді старшого інспектора з правового забезпечення, звільнивши з посади начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції;
визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції «По особовому складу» від 15 серпня 2024 року №1712о/с;
зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 період з 11.02.2025 по дату поновлення на роботі, для визначення та надання щорічної основної, додаткової оплачуваної відпустки;
стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в AT «ОЩАДБАНК») компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гри.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
За змістом наведеної норми, за загальним правилом строк звернення до суду для особи становить шість місяців. При цьому Кодексом адміністративного судочинства України чи іншими законами може бути встановлений інший строк звернення до суду. Строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо не встановлено інше.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено окремий строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а саме встановлений місячний строк звернення.
Суд зазначає, що початок перебігу строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Як вбачається із позову, однією із позовних вимог є оскарження наказу Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 «По особовому складу», а також дій /бездіяльності відповідача, пов'язаних із винесенням такого, стверджуючи що із наказом її ознайомлено не було, водночас позивачка жодним чином не уточнює як, коли і яким чином все ж таки дізналася про існування такого.
Водночас до суду, щодо оскарження вказаного наказу, а також дій /бездіяльності відповідача, пов'язаних із винесенням такого, звернулася лише у березні 2025 року, тобто більше ніж через сім місяців після його винесення, тобто з порушенням місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин та доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема щодо оскарження наказу Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 «По особовому складу», а також дій /бездіяльності відповідача, пов'язаних із винесенням такого.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що позивачем одним із пунктів позовних вимог заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за вказану позовну вимогу.
Щодо таких висновків суду про необхідність сплати судового збору, суд вважає звернути увагу позивача на наступне.
Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас, суд зауважує, що вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн як майнова є похідною вимогою від попередніх, та заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно правового спору.
Згідно до пункту 13 частини другої ст.3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Суд наголошує, що наведене вище положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди останні повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову справи не містять доказів, які б підтверджували, що дії та наказ відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними діями, бездіяльністю відповідача.
Відповідно, в даній справі позивач першим пунктом оскаржує спірний наказ про звільнення із посади аргументуючи неправомірними, незаконними діями відповідача та прийняття наказу про звільнення. Відтак, застосувати пункт 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI у даному випадку суд не вбачає можливості як і пункт 1 частини першої статті 5 вказаного Закону у межі заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на даний час не встановлено вчинення відповідачем незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, такі дії та прийняті рішення оскаржуються у даній справі одночасно із вимогою про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, враховуючи також предмет спору, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.
При цьому, суд не вбачає також підстав для звільнення позивача від сплати судового збору як учасника бойових дій, оскільки спір у цій справі не пов'язаний із соціальним захистом позивача саме як учасника бойових дій, на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно наявності статусу учасника бойових дій або предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.
При цьому, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Спір у цій частині не пов'язаний із захистом прав позивача, що безпосередньо випливає із реалізацією ним статусу учасника бойових дій, або ж його соціальних прав та гарантій, а отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2018 у справі № 820/2891/17, від 26.03.2018 у справі № 805/3967/17-а, від 03.04.2018 у справі № 814/2000/17, від 13.07.2018 у справі № 461/618/17, від 23.08.2018 у справі № 800/416/17, від 07.08.2018 у справі № 826/14550/17, від 30.07.2019 у справі № 701/226/19.
Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з приписами частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3028 гривні.
З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом за заявлену вимогу майнового характеру становить 5 000,00 грн (500 000,00 грн х 1%).
Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 5 000,00 грн.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу позивачки на таке.
Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Водночас, звернувшись до суду з таким позовом, де об'єднано 53 позовні вимоги, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у неї спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними, а також не враховуючи, що таке об'єднання вимог суттєво ускладнить розгляд справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин та доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 5000,00 грн за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.
Керуючись 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.