15 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/6971/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області від 14.04.2021 р. № 22023-13 на суму 235475,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно сформовано оскаржувану податкову вимогу 14.04.2021 р. № 22023-13 на суму 235475,06 грн, оскільки податкові повідомлення - рішення № 0004171305 від 21.11.2018року , як і податкове повідомлення - рішення № 0004181305 від 21 лютого 2019 року позивачем не отримувалося. Крім того є незрозумілим загальна сума боргу, зазначена у податкові вимозі від 14.04.2021. Вважаючи, що оскаржувана вимога є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником позивача заявлено клопотання про витребування у Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та оригінал конверту з відміткою поштової служби в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення повідомлення, яким на адресу ОСОБА_1 було надіслано податкове повідомлення - рішення № 0004171305 від 21 лютого 2018 року на суму основного зобов'язання 155383,38 грн. та 38845,85 грн. - штрафних санкцій та податковим повідомленням - рішенням № 0004181305 від 21 лютого 2019 року.
Ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів відповідач надав суду витребувані оригінали матеріалів щодо надсилання та вручення рекомендованого листа з повідомленням про вручення №1000309751896.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, зазначає наступне.
ГУ ДПС у Житомирській області було складено податкове повідомлення - рішення № 0004171305 від 21 лютого 2018 року на суму основного зобов'язання 155383,38 грн. та 38845,85 грн. - штрафних санкцій.
Також було нараховано військовий збір за результатами річного декларування у загальній сумі 18100,38 грн., в тому числі 12948,61 грн. - основний платіж та 3237,15 - фінансова санкція та 2914, 62 грн. - пеня, що підтверджується податковим повідомленням - рішенням № 0004181305 від 21 лютого 2019 року.
Вказані податкові повідомлення були надіслані на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого ГУ ДПС у Житомирській області надало копію поштового конверта з відміткою пошти про повернення «за закінченням терміну зберігання».
В подальшому, Головним управлінням ДПС у Житомирській області сформовано 14.04.2021 податкову вимогу форми «Ф» № 22023-13 на загальну суму 235475, 06 грн, з яких:
- основні платежі - 168331,99 грн;
- штрафі(фінансові) санкції - 42253,00 грн;
- пеня - 24890,07 грн.
Вважаючи вказану суму податкових зобов'язань неузгодженою, а податкову вимогу від 14.04.2021 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.
Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.пп.14.1.153, 14.1.156, 14.1.157, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює:
податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 54.5 ст.54 ПК України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, що встановлений цим Кодексом.
У відповідності до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені ст.57 ПК України, відповідно до п.57.2 якої регламентовано, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або ж інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків із причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в ст.297 МК України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, що зазначені у пп.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
При зверненні платника податків до суду з позовом стосовно визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань не оскаржено або за результатами судового оскарження не скасовано і фактично є чинним, такі грошові зобов'язання при їх несплаті у встановлені строки набувають статусу податкового боргу, що є підставою формування та надсилання платнику податків податкової вимоги.
В податковій вимозі форми «Ф» від 14.04.2021 №22023-13 зазначено, що загальна сума податкового боргу платника податків станом на 13 квітня 2021 року становить 235475,06 грн, у тому числі за осноні платежі: 168331,99 грн, штрафні(фінансові) санкції(штрафи):42253,00 грн, пеня 24890,07 грн.
З наданих розрахунків встановлено, що податковий борг ОСОБА_1 включає:
- сума заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 155383,38 грн (податкове повідомлення -рішення від 21.02.2018 №0004171305);
- сума штрафної санкції 38845,85 грн (податкове повідомлення -рішення від 21.02.2018 №0004171305);
- сума заниження вйськового збору 12948,61 грн(податкове повідомлення -рішення від 21.02.2019 №0004181305) ;
- сума штрафної санкції 3237,15 грн (податкове повідомлення -рішення від 21.02.2019 №0004181305);
- сума штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 170, 00 грн(податкове повідомлення -рішення від 21.02.2018 №0004191305);
- пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань - 1914,62 грн ;
- пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань - 22975,45 грн.
Щодо доводів представника позивача про невідповідність суми податкового боргу в оскаржуваній податковій вимозі розрахункам до податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що податковим органом до загальної суми податкового боргу віднесено нараховану за податковими зобов'язаннями суму пені, розрахунок якої долучено до матеріалів справи.
А за правилами підпункту 14.1.175. цієї ж статті, непогашена пеня, нарахована платнику податків у порядку, визначеному цим Кодексом вважається податковим боргом.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В силу ж вимог підпункту 14.1.39. цієї ж статті, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня вважаються грошовим зобов'язання платника податків.
За вимогами підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом
А за вимогами підпункту 129.1.2. цієї ж статті, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження нарахування пені здійснюється на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказує, що позивач не отримував податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг.
Пунктом 42.2 ст.42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, передбачає, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (п.п.2, 4 розділу ІІІ Порядку)
Отже, з наведеного слідує, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов'язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.
Матеріали справи свідчать, що податковим органом надано суду докази надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень від 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305, від 21.02.2019 №0004191305 про нарахування позивачу основного зобов'язання та штрафних санкцій, а саме оригінал супровідного листа про надсилання податкових повідомлень-рішень, листи до Житомирської дирекції ДП «Укрпошта» та Центрального офісу «Укрпошти» щодо надання інформації про поштове відправлення №1000309751896 та відповіді на вказані звернення. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу: вул. Пролетарська, 75, м. Житомир, 10005.
Зазначена адреса відповідає адресі, вказаній у позовній заяві, та позивач не заперечує достовірності такої.
Як встановлено із інформації, наданої ДП «Укрпошта» у листі від 17.04.2019 №41-Р-8491-1, рекомендований лист з рекомендованим повідомленням про вручення №1000309751896 від 21.02.2019 на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не вручений адресату та повернений за зворотною адресою відправнику 04.04.2019.
Такі доводи свідчать про належне виконання податковим органом порядку надіслання податкового повідомлення-рішення, відповідно до ст.42 ПК України, а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені належним чином.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про виникнення податкового боргу кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд також зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Представник позивача у позові вказує про те, що оскільки на копії конверту не зазначено дати його невручення або повернення до ДПС, що фактично позбавляє можливості встановити факт отримання позивачем вищевказаних податкових повідомлень -рішень саме від 21.02.2018, 21.02.2019 та свідчить про те, що складення відповідачем податкової вимоги від 14.04.2021 № 22023-13 є безпідставною.
З цього приводу суд звертає увагу на висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17, у якому зазначено, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 висновує, що жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру надсилання податкових повідомлень-рішень, що в свою чергу тягне відповідні правові наслідки такої, зокрема формування податкової вимоги.
Таким чином, грошове зобов'язання за податковим повідомленнями-рішеннями від 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305, від 21.02.2019 №0004191305, набуло статусу узгодженого станом на момент формування податкової вимоги про сплату боргу.
Оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі яких сформована вимога було повернуто відповідачу, відповідно з цього моменту почав рахуватися строк 10 днів на сплату суми боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305, від 21.02.2019 №0004191305, відповідно.
Як свідчать матеріали справи, зважаючи на те, що протягом 10 календарних днів, позивач не сплатив суму узгодженого грошового зобов'язання, у нього виник податковий борг.
Згідно з п.59.3ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Таким чином відповідачем цілком правомірно була сформована вимога від 14.04.2021 №22023-13, станом на 13.04.2021, за відсутності доказів сплати такого боргу та доказів оскарження податкових повідомлень-рішень на момент винесення вказаної вимоги, яка надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Водночас, частиною 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржував податкові повідомлення-рішення від 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305 в судовому порядку в межах адміністративної справи №240/12964/23. З позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду 11.05.2023, тобто, після формування оскаржуваної вимоги.
Тобто, на момент формування оскаржуваної вимоги відповідачем податкові-повідомлення рішення, на підставі яких виник податковий борг, позивачем не оскаржувалися.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №24012964/23 від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305, не входить до предмету доказування в межах розгляду даної справи.
Правова оцінка правомірності нарахування позивачу податкового зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень 21.02.2018 №0004171305, від 21.02.2019 №0004181305 надана судом в межах розгляду адміністративної справ про оскарження податкових повідомлень-рішень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні возову.
Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для розподілу на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 134, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
15.04.25