про відмову у відкритті провадження у справі
16 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/10559/25
категорія 109010000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що полягали у погодженні технічної документації та внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, яка частково або повністю накладається на земельну ділянку, що перебуває у моєму орендному користуванні відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2006, укладеного з Житомирською міською радою.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області усунути наслідки порушення, шляхом вилучення з Державного земельного кадастру недостовірних відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, сформовану з порушенням земельного законодавства та без погодження меж із суміжним землекористувачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що формування ділянки №1810136300:10:051:0070 відбулося без врахування фактичного землекористування та без погодження з нею, як орендарем суміжної ділянки, що є прямим порушенням ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з наступного.
За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, у відповідності до якої суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Більше того, зазначеним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. При цьому, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі №480/435/21 визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у змісті спірних правовідносин є ключовою вимога позивачки про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області усунути наслідки порушення, шляхом вилучення з Державного земельного кадастру недостовірних відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, сформовану з порушенням земельного законодавства та без погодження меж із суміжним землекористувачем. Позивачка наголошує, що фактичні межі її земельної ділянки були стабільними понад 50 років, однак у 2024-2025 роках, без її відома та без погодження меж здійснено формування та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, яка частково або повністю накладається на її орендовану земельну ділянку.
Тобто фактично відбулося позбавлення права позивачки на належне користування орендованою земельною ділянкою, внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою.
У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:
"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Як передбачено у ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або ж інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ закріплена у ст.19 ЦПК України, у відповідності до якої, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на переконання позивача, права на орендовану земельну ділянку, використання якого вона здійснює на договірних засадах (договір оренди землі від 22.05.2006 укладений з Житомирською міською радою), тобто існує спір про право.
Враховуючи встановлені обставини справи, слід відмітити, що позивачка звернувшись до суду з даним позовом фактично намагається захистити своє право
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і вказані наслідки призвели до виникнення, зміни або ж припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер чи пов'язаний із реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) відповідних рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо ж в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін, в даному випадку, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу, що в квітні 2025 року ОСОБА_1 зверталась до Житомирського окружного адміністративного суду із відповідною позовною заяву, за розглядом якої ухвалою суду від 08.04.2025 їй було відмовлено у відкритті провадження у справі.
В свою чергу, суд зауважує, що зміна формулювання позовних вимог не змінює суті (зміст, характер) спору.
Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України та викладені висновки Велика Палата Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Попова