Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 квітня 2025 року Справа№200/574/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2), в якому просить: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору з сум грошового забезпечення, виплачених під час проходження служби за період з 30.05.2018 по 09.05.2023; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо: - утримання військового збору із сум грошового забезпечення, виплачених під час проходження служби з 10.05.2023 по 30.11.2024 і під час нарахування суми 55262,50 грн, яка сплачена після звільнення; - невиплати у повному обсязі винагороди за бойове чергування за період проходження служби з 01.06.2023 по 30.11.2024; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати винагороди пропорційно дням виконання обов'язків за посадами (у тому числі тимчасового виконання обов'язків за посадами) у складі сил та засобів здійснення заходів із ЗНБО, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» за період з 19.08.2020 по 23.02.2022; - зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити в повному розмірі: - недоотримане грошове забезпечення у вигляді військового збору утриманого при виплаті грошового забезпечення за час проходження служби з 30.05.2018 по 30.11.2024 та суми 55262,50 грн, яка сплачена після звільнення; - винагороду пропорційно дням виконання обов'язків за посадами (у тому числі тимчасового виконання обов'язків за посадами) у складі сил та засобів здійснення заходів із ЗНБО, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року №18 за період з 19.08.2020 по 23.02.2022; - винагороду за бойове чергування за час, який зазначено у журналах про бойове чергування з 01.06.2023 по 30.11.2024.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він проходив військову службу з 30.05.2018 по 09.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 10.05.2023 рок по 30.11.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 . Посилається на те, що наказом начальника Окремого КПП «Київ» ДПС України від 29 листопада 2024 року №654-ос - припинено (розірвано) контракт, позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення на підставі п.п. «д» (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас з 30 листопада 2024 року. Вважає, що під час розрахунку у день припинення контракту відповідач не у повному обсязі розрахувався з ним, у зв'язку з чим він вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Позивач посилається на нарахування грошового забезпечення з відображенням утримання військового збору, але який не повернуто за весь час проходження служби. З 30.05.2018 р. по 08.05.2023 року Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . До вказаного періоду входить період з 19.08.2020 року по 23.02.2022 року (включно) за який передбачалась винагорода за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за “режим тиши») - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських». Також Військова частина НОМЕР_2 сплатила винагороду за бойове чергування за декілька місяців, а за іншій час проходження служби виплат винагороди не було не зважаючі на те що позивач регулярно ходив у бойове чергування та про що маються відмітки у журналах про бойове чергування.
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що законодавством передбачено, що компенсація військового збору здійснюється тільки у разі безпосередньої участі у відповідних заходах. Чинним законодавство виключено обов'язок Відповідача компенсувати військовий збір час перебування в місцях несвободи держави-агресора (полоні), проходження лікування за отримане поранення під час захисту Батьківщини, або інтерновані в інші держави. ОСОБА_1 в період з 18.05.2022 по 16.02.2023 та з 16.02.2023 по 08.05.2023 не брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а перебував в полоні, проходив лікування та перебував у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, по 08.05.2023. Водночас військовий збір який утримувався з грошового забезпечення та інших видів винагород в подальшому компенсувався відповідачем у зв'язку з безпосередньою участю в антитерористичній операції, заходах із забезпечення національної безпеки, що відображено в розрахункових листах. Під час проходження служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 , а саме в період з 19.08.2020 по 23.02.2022, йому нараховувалась та виплачувалась винагорода пропорційно дням виконання обов'язків за посадами під час участі у складі сил та засобів здійснення заходів АТО, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що підтверджується розрахунковими листами та довідками про грошове забезпечення та іншими видами винагород.
Відповідач-2 також надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором лише доходи відповідних військовослужбовців Держприкордонслужби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора та яким здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої абзацом другим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. N 168. Щодо винагороди за бойове чергування, позивач не отримував такого виду винагород (винагороду за бойове чергування) від ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період військової служби в ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з 10.05.2023 по 30.11.2024). Щодо посилання Позивача на Розділ ХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197, положеннями якого Позивач обґрунтовує ці позовні вимоги, то слід враховувати, що відповідно до пункту 1 вказаного нормативно-правового акту, положення Розділу ХХІ цього Порядку не застосовуються при визначенні механізму та умов виплати грошового забезпечення для військовослужбовців Державної прикордонної служби. ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у відповідних правовідносинах керується Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за №854/32306. Так, пунктом 3 Розділу IV цієї Інструкції передбачена винагорода за бойове чергування (бойову службу). Вказану винагороду позивач не отримував та не набув права на її отримання, так як у період військової служби в ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не виконував відповідні обов'язки у складі прикордонних нарядів.
Позивач надав відповіді на відзиви відповідачів в яких наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач-1 надав заперечення на відповідь на відзив в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 05.04.2023.
Відповідач-1 у відзиві на позов зазначив, що ОСОБА_1 в період з 30.05.2018 по 08.05.2023 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 , виданого 06.03.2023.
До суду надана копія контракту від 30.05.2018 щодо проходження позивачем військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 12 лютого 2025 року № 702 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.05.2018 по 08.05.2023. Зазначено також, що з 18.05.2022 по 16.02.2023 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Приписом Військової частини НОМЕР_1 від 8 травня 2023 року № 12/151 позивачу запропоновано 8 травня 2023 року відбути до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач-1 надав до суду копію витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Про особовий склад) від 30 березня 2023 року № 44-ВВ старшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, вирішено вважати таким, що перебував на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, м. Київ, з 17 лютого 2023 року та у санаторії «Немирів» з 7 березня 2023 року по 28 березня 2023 року.
Згідно з витягами з наказів начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Про особовий склад) від 10 квітня 2023 року № 9-ВВ вирішено: - надати частину щорічної основної відпустки старшому сержанту ОСОБА_1 перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, тривалістю 10 (десять) календарних днів з 12 квітня 2023 року та наданням 3 дня на дорогу до Полтавської області; - надати відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення старшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, тривалістю 10 (десять) календарних днів з 30 березня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (Про особовий склад) від 8 травня 2023 року № 250-ОС вирішено виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (остання займана посада інспектор прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги протитанкової групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б)), та згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 21.04.2023 №561-ОС вибуває для подальшого проходження служби до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, м. Бориспіль, з 8 травня 2023 року.
Відповідач-1 надав до суду розрахункові листи позивача за період з червня 2018 року по травень 2023 року, з яких випливає, що ВЧ НОМЕР_1 компенсувався позивачу військовий збір, а саме: в період 2018 року: за червень в липні в розмірі -114,57 грн.; за липень в серпні в розмірі - 7.06 грн.; за вересень в жовтні в розмірі - 37,12 грн.; за жовтень в листопаді в розмірі - 300,44 грн.; за листопад в грудні в розмірі - 158,73 грн.; в період 2019 року: за грудень 2018 року в січні 2019 року в розмірі - 231,93 грн.; за січень в лютому в розмірі - 272,26 грн.; за лютий в березні розмірі - 290, 81 грн.; за березень в квітні в розмірі - 297, 53 грн.; за квітень в травні в розмірі - 422,33 грн.; за травень в червні в розмірі - 275,25.; за червень в липні в розмірі - 103,37 грн.; за липень в серпні в розмірі - 124,16 грн.; за серпень у вересні в розмірі - 228,01 грн.; за вересень в жовтні в розмірі - 290,52 грн.; за жовтень в листопаді в розмірі - 297,67 грн.; за листопад в грудні в розмірі - 328,60 грн.; в період 2020 року: за грудень 2019 року в січні 2020 року в розмірі - 607,69 грн.; за січень в лютому в розмірі - 423,49 грн.; за лютий в березні в розмірі - 323,78 грн.; за березень в квітні в розмірі - 202,73 грн.; за квітень в травні в розмірі - 244,24 грн.; за травень в червні в розмірі - 308,21 грн.; за червень в липні в розмірі - 261,52 грн.; за липень в серпні в розмірі - 214,37 грн.; за серпень в жовтні в розмірі - 361,61 грн.; за вересень в листопаді в розмірі - 178,70 грн.; за жовтень в грудні в розмірі - 161,40 грн.; в період 2021 року: за листопад 2019 року в січні 2020 року в розмірі - 142,96 грн.; за грудень 2019 року в лютому 2020 року в розмірі - 166,11 грн.; за січень в березні в розмірі - 185,25 грн.; за лютий в квітні в розмірі - 138,05 грн.; за квітень в травні в розмірі - 180,19 грн.; за травень в червні в розмірі - 344,69 грн.; за червень в липні в розмірі - 155,04 грн.; за липень в серпні в розмірі - 153,83 грн.; за серпень у вересні в розмірі - 24,48 грн.; за жовтень в листопаді в розмірі - 5,92 грн.; за листопад в грудні в розмірі - 26,78 грн.; в період 2022 року:
за грудень 2021 року в січні 2022 року в розмірі 52,12 грн.; за січень в лютому в розмірі 201,18 грн; за лютий в квітні в розмірі - 176,58 грн.
Військова частина НОМЕР_1 надала довідки №№ 174, 175, 176, 177 від 15 лютого 2025 року про грошове забезпечення та інші види винагород щодо позивача за 2020, 2021, 2022 і 2023 роки, в яких наявні відомості про виплату позивачу винагороди АТО/ОСС з січня 2020 року по лютий 2022 рік (окрім виплат у листопаді 2020 року і жовтні 2021 року).
Наведене також підтверджується розрахунковими листами позивача і наданими позивачем архівними відомостями.
Військова частина НОМЕР_2 надала до суду копії архівних відомостей щодо позивача за період з січня 2023 року по грудень 2023 року і з січня 2024 року по грудень 2024 року, з яких випливає, що в період з 01.06.2023 до 30.11.2024 позивачу не виплачувалася винагорода за бойове чергування. Також за період проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 позивачу не здійснювалася компенсація військового збору.
Відповідно до копії виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого № 1546 від 09.07.2024 Державного закладу «Центр психічного здоров'я та реабілітації «Лісова поляна», позивач знаходився в ДЗ «ЦПЗРВ «Лісова поляна» з 11.06.2024 по 09.07.2024.
Спірні правовідносини виникли щодо належного розміру грошового забезпечення позивача і наявності підстав для компенсації військового збору.
Ураховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, відсутні підстави вважати, що позивачем не додержано строк звернення до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) установлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (далі - Постанова № 18), у редакції Постанови КМУ № 741 від 29.07.2020, установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:
- безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;
- створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.
Отже, передбачена Постанова № 18 винагорода виплачується за час безпосередньої участі у вказаних заходах, зокрема, участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду або створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Судом установлено, що в спірному періоді з 19.08.2020 по 23.02.2022 позивач отримував указану винагороду (винагорода АТО/ОСС), окрім окремих місяців.
Відповідач-1 зазначив, що в період з 19.08.2020 по 23.02.2022 позивачу нараховувалась та виплачувалась винагорода пропорційно дням виконання обов'язків за посадами під час участі у складі сил та засобів здійснення заходів АТО.
У позовній заяві не наведено аргументів щодо неналежного розміру вказаної винагороди за окремі місяці або протиправність невиплати цієї винагороди в окремі місяці.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що були порушені права позивача на отримання вказаної винагороди за період з 19.08.2020 по 23.02.2022.
У пункті 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, зазначено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Отже, позивач, який проходив військову службу в Державній прикордонній службі України помилково посилається на вказаний Порядок.
Водночас приписами п. 3 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція №558), передбачено, що військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць.
Винагорода виплачується в таких розмірах: 1) військовослужбовцям, які входять до складу екіпажів літаків і вертольотів, - 3 відсотки посадового окладу за кожний здійснений під час чергування виліт, пов'язаний із забезпеченням проведення підрозділами охорони державного кордону, силами Морської охорони заходів для недопущення на територію України диверсійно-розвідувальних груп, збройних формувань та засобів терору, але не більше 20 відсотків на місяць; 2) військовослужбовцям, які входять до складу екіпажів кораблів, катерів, та військовослужбовцям, направленим відповідно до наказу на ці кораблі та катери для виконання обов'язків тимчасово відсутніх членів екіпажу, за час бойового чергування (бойової служби) - 4 відсотки посадового окладу за кожну повну добу чергування (служби), але не більше 20 відсотків на місяць; 3) військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, за час бойового чергування (бойової служби) - 3 відсотки посадового окладу за кожне чергування (несення служби), але не більше 20 відсотків на місяць.
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди.
У п. 3 глави 1 розділу I Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1391/27836 (далі - Інструкція № 1261) визначено, що прикордонним нарядом є одна або кілька озброєних чи спеціально екіпірованих уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або здійснюють інші повноваження у випадках, передбачених Законом України "Про Державну прикордонну службу України".
Отже, передбачена Інструкцією №558 винагорода за час бойового чергування (бойової служби) виплачується військовослужбовцям у випадку входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією № 1261.
У позовній заяві зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 сплатила винагороду за бойове чергування за декілька місяців, а за іншій час проходження служби виплат винагороди не було не зважаючи на те що позивач регулярно ходив у бойове чергування та про що маються відмітки у журналах про бойове чергування.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 не отримував винагороду за бойове чергування (бойову службу), так як у період військової служби в ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не виконував відповідні обов'язки у складі прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261, тому відповідно, інформація та документи про бойове чергування Позивача з 01.06.2023 по 30.11.2024 в ОКПП «Київ» відсутня.
Як було встановлено судом, відповідачем-2 взагалі не виплачувалась позивачу винагорода за час бойового чергування (бойової служби).
З огляду на наведені сторонами доводи і досліджені докази у суду відсутні підстави вважати недостовірними відомості відпвоідача-2 про те, що позивач не виконував відповідні обов'язки у складі прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією № 1261.
Відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Водночас абзацом другим пп. 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Отже, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців тільки на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), правовою підставою якої є, зокрема, Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі №820/2720/17 зазначив, що доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором.
Щодо періоду з 30.05.2018 до 23.02.2022 судом установлено, що відповідачем-1 нараховувалася компенсація військового збору.
У позовній заяві не наведено аргументів щодо неправильного нарахування або безпідставного не нарахування компенсації військового збору за окремі місяці.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що були порушені права позивача щодо компенсації військового збору за період з 30.05.2018 до 23.02.2022 (включно).
Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 вирішено ввести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".
Проте у наступному, відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Отже, з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, а не «період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС)».
Тому з 24.02.2022 абзац другий пп. 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак у період з 24.02.2023 по 08.07.2022 грошове забезпечення, зокрема військовослужбовців, підлягало оподаткуванню військовим збором.
У зв'язку з наведеним Законом України від 19 червня 2022 року № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», який набрав чинності 09.07.2022, підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:
"У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".
З наведеного випливає, що з 09.07.2022 не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців тільки за час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а не за весь час перебування на військові службі в період дії правового режиму воєнного стану.
Судом установлено, що з 18.05.2022 по 16.02.2023 позивач перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Доказів безпосередньої участі позивача в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 17.02.2023 до суду не надано.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині відрахування з доходів військового збору не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повне рішення суду складено 16 квітня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков