Справа № 243/2501/25
Провадження № 2/243/897/2025
16 квітня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Рудь Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Начальниквідділу Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравцова Тетяна Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Фінпром Маркет», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Начальниквідділу Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравцова Тетяна Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 43124 про стягнення заборгованості у сумі 16011,53 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет». Про існування виконавчого напису позивачу стало відомо коли на всі її рахунки державним виконавцем Горлівського ВДВС у відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного МУ МЮ накладено арешт на підставі відкритого виконавчого провадження №69657577.
Вважає, що вищезазначений зазначений напис виконаний безпідставно та незаконно, оскільки Договір зазначений у виконавчому написі нотаріально не посвідчувався, тому підстави для стягнення з позивача грошових коштів відсутні, як відсутні і підстави для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Заборгованість не є безспірною, тому виконавчий напис вчинено з грубим порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріусом не було враховано та не перевірено факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено приписи Закону України «Про нотаріат».
Посилаючись на наведені обставини та положення Закону України «Про нотаріат», позивач просив визнати виконавчий напис № 43124 від 22 грудня 2021 року таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Відповідно до ч.5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» - директор Гедзь О.В. надав суду заяву про визнання позову, зменшення розміру на правову допомогу, а також просив суд розглядати справу без участі представника.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність надати пояснення щодо вимог позивача.
Третя особа Начальниквідділу Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравцова Т.М. повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність надати пояснення щодо вимог позивача, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом достовірно встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за №43124 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінпром Маркет» заборгованості у сумі 16011,53 грн.
Спірним в цій справі є те, чи мав правові підстави приватний нотаріус вчиняти виконавчий напис №43124 від 22 грудня 2021 року на підставі документів, поданих ТОВ «Фінпром Маркет».
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий перелік документів затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі Перелік).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 Перелік доповнено розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 набрала чинності 10 грудня 2014 року.
Таким чином, з 10 грудня 2014 року нотаріуси мали право вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».)
Колегія суддів апеляційного суду в цій справі прийшла до висновку про те, що позивачами доведено факт застосування до них оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов'язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 р. у справі № 826/20084/14.
В розумінні ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 22 лютого 2017 року), постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14 набрала законної сили в день проголошення, тобто 22 лютого 2017 року.
З огляду на викладене, пункт 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку втратив чинність з 22 лютого 2017 року, а тому з цієї дати нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, на підставі кредитних договорів та виписок з рахунку боржника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Згідно підпунктів 1.1.-1.3 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють безспірну заборгованість на підставі документів, затверджених Переліком, зазначений перелік документів є вичерпним, та у разі надання стягувачем документів не передбачених Переліком, нотаріус відмовляє у вчинені виконавчого напису, стягнення такої заборгованості повинно здійснюватися виключно на підставі рішення суду.
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між Товариством та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21 жовтня 2020 року.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та приватним нотаріусом не надано суду документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у відповідача права вимоги.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Відповідно до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, п.п. «б» п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами» за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідачем не надано доказів надання розрахунку заборгованості для вчинення нотаріальної дії, який би містив в собі інформацію щодо строків та дат, за які нарахована заборгованість за тілом кредиту, відповідних відсотків за користування кредитом та комісії, строків прострочення зобов'язання зі сплати щомісячних платежів, тощо.
Крім того, підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім цього, оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд враховує п.п. 132-134 постанови ВП ВС від 16.11.2022, справа № 922/1964/21.
Також, суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК України, адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016, №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. При цьому суд враховує п.п. 35-37 постанови КАС ВС від 16.04.2020, справа № 727/4597/19.
Враховуючи викладене, суд вважає фіксовану суму правової допомоги у розмірі 5000 грн обґрунтованою, доведеною та відповідно, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 141,142 ЦПК України, враховуючи, що позов було визнано відповідачем, а звідси є таким, що підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 484,48 грн. ((968,96 грн. сплачений судовий збір х 50%):100%), а інші 484,48 грн. судового збору підлягають повернення позивачу з державного бюджету.
На підставі ч. 7ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76,78,81,89,141,229,235,259,263,264,265,268,353,355,356 ЦПКУкраїни, ст.ст15,16,18ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12червня 2009року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції», Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Начальниквідділу Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравцова Тетяна Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною 22.12.2021, зареєстрований в реєстрі за №43124, відповідно до якого з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, ІдК 43311346) стягуються кошти у сумі 16011,53 грн. (шістнадцять тисяч одинадцять грн. 53 коп.).
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48(чотириста вісімдесят чотири грн.. 48 коп.), а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000(п'ять тисяч грн..)
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 484,48(чотириста вісімдесят чотири грн.. 48 коп.)
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано складом суду, який розглянув справу.
Головуючий:
суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області С.Г.Пронін