Справа № 285/1491/25
провадження у справі №2/0285/1020/25
16 квітня 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
18.03.2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 9 840 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 6 840 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.02.2021 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 3 000 грн. зі сплатою 1,90% за один день користування коштами та строком кредитування 30 днів, тобто до 28.03.2021. Між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу від 24.12.2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Позичальник належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 9 840 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 6 840 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач відзив на позов не подала.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.02.2021 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 3 000 грн. зі сплатою 1,90% за один день користування коштами та строком кредитування 30 днів, тобто до 28.03.2021 (а.с. 8).
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 20).
Позичальник належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором (а.с. 16).
Однак, відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість в сумі 9 840 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 6 840 грн (а.с. 17).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді.
Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позовні вимоги про стягнення тіла кредиту є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Згідно із п. 1.3. кредитного договору сума кредиту складає 3 000 грн. Строк кредиту 30 днів (28.03.2021). Строк кредиту може бути продовдено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:
- у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1. Договору;
- у межах нового строку, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.2. Договору.
Згідно із п. 4.1.1. договору у випадку неможливості виконання зобов'язання за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення Додаткової угоди до Договору, якою визначено новий строк кредитування згідно із п. 4.1.1. кредитного договору.
Разом із тим, відповідно до п. 4.2.2. договору клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 календарних днів.
Аналіз положень кредитного договору дає підстави для наступного висновку.
Згідно умов договору строк кредитування сторонами визначено 30 днів, тобто до 28.03.2021, після цього відбулась автопролангація строку дії договору ще на 15 календарних днів, тобто до 12.04.2021 (п. 4.2.2. договору), отже вказана дата є кінцевим строком кредитування до настання якої підлягають нарахування проценти за користування кредитом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 26.02.2021 до 12.04.2021, що становить 45 календарних днів і складає 2 565 грн (3 000 грн. х 1,90% х 45 календарних днів).
У іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указаний критерій застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у зазначеній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У зв'язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2500 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, 82, оф. 7, м. Київ, 04080, ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором в сумі 5 565 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 гривень; проценти за користування кредитом в розмірі 2 565 гривень (за період з 26.02.2021 до 12.04.2021), а також судовий збір в розмірі 1 369 гривень 98 копійок і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень.
У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період з 13.04.2021 до 10.01.2025 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст рішенні виготовлено 16.04.2025.
Суддя Т. Б. Сташків