Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/520/25
Провадження по справі № 3/514/312/25
15 квітня 2025 року с-ще Бессарабське
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від відділення № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрівка Тарутинського району Одеської області, громадянки України, проживаючої в будинку АДРЕСА_1 , непрацюючої
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 178119 від 01.04.2025 року, 27.03.2025 року о 12 год. 20 хв. гр. ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходячись в магазині «Аврора», розташованого за адресою: с-ще Бессарабське, вул. Поштова 5, таємно викрав товар з полиць на загальну суму 385 гривень, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, разом з матеріалами адміністративної справи надійшла заява, в якій просить справи розглядати за її відсутності, вину визнає в повному обсязі, щиро розкаюється. В заяві зазначила, що будуть вжиті всі заходи щоб подібні ситуації не повторювалися.
Згідно з вимогами ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст.184 КУпАП не є обов'язковою.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені СК України, Законом України "Про охоронудитинства".
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані; виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 178119 від 01.04.2025 року; поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_3 та іншими доказами наявними в матеріалах справи.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, тобто в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, вік, майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, обставинами, які пом'якшують відповідальність є щире каяття та визнання вини, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам, державі або суспільству, приходжу до висновку, що на підставі ст. 22 КУпАП, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, і обмежитись усним зауваженням.
Частиною третьою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, ч. 3 ст. 184, ст.ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП за малозначністю, оголосивши їй усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Тарутинський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя П.А. Кравченко