Справа № 522/4928/24
Провадження № 2/513/140/25
Саратський районний суд Одеської області
16 квітня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді В.С.Миргород
при секретарі Н.В.Русавській
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в смт.Сарата Одеської області цивільну справу №522/4928/24 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бакуліна Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-
29 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бакуліна Д.О. звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27 березня 2020 року між нею та відповідачем уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м. Бохум Федеративна Республіка Німеччина зареєстровано шлюб. Від шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м. Кастроп-Рауксель, Федеративна Республіка Німеччина, видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Сумісне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, різність поглядів на сімейні цінності та відносини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин з вересня 2021 року. Позивач вважає, що примирення між ними не є можливим, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам дитини, а тому просить шлюб розірвати. Майнових спорів між сторонами не має.
Згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 травня 2024 року справу передано за підсудністю Татарбунарському районного суду Одеської області, за місцем реєстрації позивача.
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової від 25 червня 2024 року № 312, справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2024 року справу передано у провадження судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С.
Ухвалою судді від 07 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Згідно заяви позивача недоліки усунуті.
27 серпня 2024 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Доручено компетенному суду Федеративної Республіки Німеччина виконати процесуальні дії :
1) вручити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, паспорт НОМЕР_2 , виданий 15 липня 2019 року, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу;
2) допитати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, паспорт НОМЕР_2 , виданий 15 липня 2019 року, та проживає за адресою: Germany, Bochum, 44809, Falkstr. 24, в якості відповідача у справі про розірвання шлюбу з таких питань:
- чи визнає відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу?
- якщо не визнає, то з яких підстав?
- чи вважає відповідач за можливе розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу у його відсутність або/чи бажає він брати участь в судовому засіданні особисто чи через представника?
Призначено дату наступного судового засідання 27.12.2024 року та визначено резервну дату 27.01.2025 року, провадження у справі зупинено до отримання відповідей.
Відповідачу направлено виклик до суду на 27.12.2024 року о 09-00 год., та повідомлення про виклик на 25.01.2025 року.
До Саратського районного суду Одеської області з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 13.11.2024 року надійшов лист, згідно якому повідомляється, що у відносинах між Україною та Федеративною Республікою Німеччина діє Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, тощо.
Згідно з пунктом 6.7 розділу VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державною судовою адміністрацією України №1092/5/54 від 27.06.2008, матеріали разом з викликом направленні 21.01.2025 року безпосередньо відповідачу.
Під час перевірки статусу відстеження встановлено, що відправлення 30.01.2025 року подано до митниці - термінал Німеччина.
До Саратського районного суду Одеської області відповідь на ухвалу суду від 27 серпня 2024 року, не надійшла.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на держави-учасниці обов'язок організувати судові системи так, щоб судді мали можливість діяти відповідно до вимог Конвенції, зокрема розглядати справи протягом розумного строку (рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2005 року у справі «Павлюлинець проти України», (Pavlyulynets v. Ukraine, заява № 70767/01), та щоб могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, які стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного строку (див. рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy, заява № 36813/97)).
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 03.03.2025 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 16.04.2025 року о 09-00 год.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились до суду направили заяву про проведення судового розгляду без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Не заперечують проти винесення заочного рішення.
Крім того, про розгляд справи відповідач повідомлений згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Згідно ст. 63 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002 р.).
Відповідно до наказу Мін'юсту №52/5 від 18.10.2000 р. (в ред. від 18.11.2003 р. №140/5) "Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні", документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України.
Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.
Відповідно до ст. ст. 2,3 Гаазької Конвенції (набрання чинності в Україні 22.10.2003 р.) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.
Враховуючи вищезазначене, підстави недійсності шлюбу укладеного 27.03.2020, який зареєстрований уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м.Бохум Республіки Німеччина, видано Свідоцтво про укладення шлюбу, на якому 03.01.2024 проставлено апостиль - відсутні.
У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
Частина 3 ст. 105 СК України встановлює, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ст.112 СК України визначає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Сторони перебувають у шлюбі з 27.03.2020, який зареєстровано уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м.Бохум, Федеративна Республіка Німеччина. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м.Кастроп-Рауксель, Федеративна Республіка Німеччина, видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Сімейні відносини сторони припинили з вересня 2021 року, примирення не досягли, спір, щодо місця проживання дитини відсутній, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
З роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року, вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб укладений 27 березня 2020 року, уповноваженим органом реєстрації актів цивільного стану м. Бохум Федеративна Республіка Німеччина, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Шлюб припиняється у день вступу цього рішення у законну силу.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 16.04.2025 року.
Суддя В. С. Миргород