Справа №295/12153/24
Категорія 387
1-кп/295/84/25
16.04.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №62022240020000041 від 15.03.2022 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Фрунзовського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, військовослужбовця, розлученого, маючого на утриманні малолітню дітину 2018 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, за ч. 4 ст. 407 КК України,
ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , будучи відрядженим для проходження суміщених курсів підготовки за базовим рівнем до військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 08 год 16.02.2022 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), та ухилявся від проходження військової служби по 09 год 01.07.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та надав показання, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення у час, спосіб та за обставин, що викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Щиро кається. Буде виправлятись. Також надав показання, що не пізніше 8 год 16.02.2022 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , та ухилявся від проходження військової служби по 9 год 01.07.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України відсутні.
Щире каяття характеризується суб'єктивним ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає не тільки в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого а й бажання виправити ситуацію. Однак враховуючи те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, під час ухилення від обов'язків військової систематично вчиняв небезпечні для оточуючих адміністративні правопорушення та термін часу на протязі якого він був відсутній на військовій службі, то данні обставини не можуть вказувати на щирість його каяття. Тому суд не визнає як пом'якшуючу обставину заявлене щире каяття обвинуваченого.
Суд, висновок досудової доповіді Хаджибейського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області від 13.03.23 року, відповідно до якої виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільств можливе не може покласти в основу свого рішення, оскільки він не відповідає особі обвинуваченого та фактичним обставинам справи.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України є тяжким злочином, обвинувачений раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має молодий вік, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується з місця проживання задовільно, з місця реєстрації як особа відносно якої скарг та заяв не надходило, на протязі 2024 року за ч.ч. 2, 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП - чотири рази було визнано судом винуватим у вчиненні указаних адміністративних правопорушень, більше двох років та чотирьох місяців був відсутній на військовій службі, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд призначає ОСОБА_6 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази, процесуальні витрати відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід у виді застави до набрання вироку законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 394 КПК України,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01.08.2024 по 19.08.2024 року включно, відповідно ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді застави до набрання вироку законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя: ОСОБА_1