Справа № 274/546/25
Провадження № 8/0274/2/25
Ухвала
Іменем України
15.04.2025 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., при секретарі Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у справі № 274/546/25 за нововиявленими обставинами -
04.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.01.2025 року у справі № 274/546/25 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_1 , згідно якої просить суд скасувати судовий наказ у справі № 274/546/25 від 24.01.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з нього.
Заява мотивована тим, що 16.11.2023 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у цивільній справі №274/5894/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, винесено ухвалу про прийняття відмови ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Провадження у цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито. ОСОБА_2 роз'яснено, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Після постановлення вищевказаної ухвали суду від 16.11.2023 року, ОСОБА_2 22.01.2025, в порушення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, повторно звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей, подавши заяву про видачу судового наказу, яка була задоволена судом.
Судовим наказом від 24.01.2025 у справі №274/546/25 стягнуто з боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь стягувача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Враховуючи вищенаведене, вважає судовий наказ протиправним та просить переглянути судовий наказ від 16.01.2025 року про стягнення з нього аліментів на утримання дітей та судового збору за нововиявленими обставинами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд головуючому судді Вдовиченко Т.М. (а.с 30).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 05.03.2025 року справа призначена до розгляду (а.с 31).
ОСОБА_1 в судовому засіданні 02.04.2025 вимоги заяви підтримав, просив задоволити. В судове засідання 15.04.2025 року не заявник не з"явився, згідно поданих на адресу суду 11.04.2025 року додаткових пояснень до заяви просить розгляд справи провести за його відсутності.
ОСОБА_2 в судовому засіданні 02.04.2025 заперечила проти перегляду наказу за нововиявленими обставинами. В судове засідання 15.04.2025 року стягнувачка не з"явилася.
У відповідності до вимог частини 2статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.01.2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, яка була задоволена судом.
Судовим наказом від 24.01.2025 у справі №274/546/25 стягнуто з боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь стягувача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2025 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.15 - 16).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.11.2023 року у справі № 2747/5894/23 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в зв"язку з відмовою позивачки від позовних вимог (а.с. 27).
Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно ч. 8 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 ч.1 ст.161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність підстав для такого перегляду, передбачених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами існування нововиявлених обставин, згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України є те, що: вони повинні існувати на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, вони входять до предмета доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №1321/1713/2012, від 27 червня 2019 року у справі №2604/29253/12, від 27 червня 2019 року у справі №2-1981/11 (8/333/2/171).
Тобто, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Істотність обставин, полягає в тому, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення. Суд має враховувати, що ці обставини є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору і вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти росії» від 18 листопада 2004 року).
Судовий наказ - це особлива форма цивільного судочинства, яка не передбачає права суду додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини справи. При розгляді заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами суд встановлює, чи є надані заявником докази нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для вирішення справи, чи такою не являється.
Постановою ПВССУ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 №4, пунктом 1 роз'яснено, що передбачений главою 4 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність істотної для справи обставини, що не була встановлена судом, а саме наявність ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.11.2025 року у справі № 274/5894/23 згідно якої ОСОБА_2 відмовилася від позовних вимог щодо нього в частині стягнення аліментів, їй було роз"яснено, що вона не має право звертатися до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Позовне провадження - це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження - участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з ухвали Бердичівського міськрайонного суду від 16.11.2023 року предметом позову було стягнення аліментів в твердій грошовій сумі по 2500 грн на кожну дитину, згідно заяви про видачу судового наказу ОСОБА_2 просила суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її користь, на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку боржника.
Таким чином, предметом позову в справі № 274/5894/23 було стягнення аліментів в грошовому виразі, а згідно заяви про видачу судового наказу - частка від доходу боржника, що не є ідентичним, а також суд звертає увагу заявника, що звернення з заявою в порядку наказного провадження свідчить про відсутність спору між сторонами, а ст. 256 ЦПК України вказує на заборону повторного звернення до суду в разі наявності спору в позовному проваджені.
Суд зауважує, що наявність ухвали суду від 16.11.2023 року не позбавляло ОСОБА_2 права подати заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей і ця ухвала не є нововиявленою обставиною в розумінні вимог п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Крім того, суд враховує, що право на звернення до суду із позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку, тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у цивільній справі №274/546/25, оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б слугували підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. 13, 19, 160 - 161, 258, -261,353, 423 - 429 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі № 274/546/25 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Повний текст ухвали суду виготовлено 15 квітня 2025 року
Суддя Т.М. Вдовиченко