Справа № 164/867/25
п/с 1-в/164/335/2025
16 квітня 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації державної
установи «Маневицька виправна колонія № 42» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення у відповідність вироку до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024, в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся в суд з клопотанням про приведення у відповідність до вимог закону вироків, зокрема вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2019 року, в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України. Вимоги обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав.
Заслухавши пояснення засудженого, думку представника адміністрації установи, який просив вирішити клопотання за розсудом суду, висновок прокурора, який просив відмовити в клопотанні, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2019 року, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 186, ст. 75, ст. 76 КК України на 4 роки позбавлення волі з встановленням іспитового строку на 2 роки.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2019 року, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України на 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2019 року, подання провідного інспектора Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_6 про призначення засудженому ОСОБА_5 , покарання за декількома вироками задоволено. За сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2019 року (справа № 308/4657/18) ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, більш суворим, призначеним вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2019 року (справа № 308/5089/17) ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, остаточно до відбуття призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75, ст. 76 КК України з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2021 року, подання провідного інспектора Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області про скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 задоволено. Скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_5 призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2019 року і направлено засудженого ОСОБА_5 , для відбування покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2019 року у виді позбавлення волі.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2021 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року, клопотання начальника ДУ «Личаківська виправна колонія (№30) ОСОБА_7 про інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, відносно ОСОБА_5 задоволено. На підставі п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України вважати, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2021 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_5 призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2019 року з урахуванням ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2019 року і направлено засудженого ОСОБА_5 , для відбування покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2019 року з урахуванням ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2019 року у виді позбавлення волі.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинено відкрите викрадення майна (грабіж) та нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тому його неправомірну діяльності кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України і відповідно ч.1 ст. 122 КК України, вказані злочини не підпадають під дію Закону № 3886-IX від 18.07.2024
Керуючись ст.ст. 7, 9, 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення у відповідність вироків відповідно до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області ОСОБА_1