Справа № 161/4408/25
Провадження № 2/161/2297/25
(заочне)
15 квітня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
09.03.2025 представник Романенко М.Е. в інтересах ТзОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2021 ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №4615943, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти, які вона не повернула.
Право вимоги за цим договором перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс» (на підставі договору про відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021).
Заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021 становить 10 962,84 грн., з яких: 3 557 грн. - тіло кредиту, 6 245,84 грн. - проценти за користування кредитними коштами, 1 160 грн. - борг за комісіями.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Ш.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд здійснив заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
23.03.2021 ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №4615943 (а.с. 29-33), відповідно до якого (пункт 1.1) кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Основні умови кредитування згідно договору про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021:
- сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000 грн. (п. 1.2);
- кредит надається строком на 15 днів з 23.03.2021 (строк кредитування) (п. 1.3);
- термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 07.04.2021 (п. 1.4);
- комісія за надання кредиту: 1 160 грн, яка нараховується за ставкою 29 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1);
- проценти за користування кредитом: 1 800 грн., які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2);
- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6);
- кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок
(п. 2.1);
- позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил (п. 2.3.1.1).
23.03.2021 ТзОВ «Мілоан» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн. (платіжне доручення №42191067 від 23.03.2021, а.с. 36).
10.08.2021 ТзОВ «Мілоан» (клієнт) та ТзОВ «Діджи Фінанс» (фактор) уклали договір відступлення прав вимоги №06Т (а.с. 18-25), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021 до ОСОБА_1 (витяг з додатку до договору факторингу від 10.08.2021, а.с. 14, платіжні інструкції, а.с. 40-46).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021 становить 10 962,84 грн., з них: 3 557 грн. - тіло кредиту, 6 245,84 грн. - проценти за користування кредитом, 1 160 грн. - комісія за надання кредиту (дані позовної заяви, а.с. 2-8, відомість про щоденні нарахування та погашення, а.с. 15-16).
ТзОВ «Діджи Фінанс» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу щодо сплати заборгованості за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021, а.с. 38).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачка не подала.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти (тіло кредиту), взяла на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за користуванням ним та комісію за надання кредиту, однак не виконала їх.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідачки за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021 становить 10 962,84 грн., з них: 3 557 грн. - тіло кредиту, 6 245,84 грн. - проценти за користування кредитом, 1 160 грн. - комісія за надання кредиту. Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачкою.
А тому, позивач, набувши на підставі договору факторингу право вимоги за кредитним договором, вправі вимагати від відповідачки погашення цієї заборгованості.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до стягнення 4 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги №01/11 від 12.02.2025, додаткова угода до договору №01/11 про надання правової допомоги №4615943 від 19.02.2025, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 19.02.2025, детальний опис робіт від 19.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 10, 17, 26-28, 35, 47). Такі витрати складаються з сум: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів (1,5 години) - 1 500 грн., складання позовної заяви (2 години) - 2 000 грн., формування додатків до позовної заяви (0,5 години) - 500 грн.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідачки 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4615943 від 23.03.2021 в розмірі 10 962,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні, 84 коп.), з них: 3 557 грн. - тіло кредиту, 6 245,84 грн. - проценти за користування кредитом, 1 160 грн. - комісія за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код в ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного тексту заочного рішення суду - 15.04.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін