Справа № 161/23141/24
Провадження № 2/161/482/25
про закриття провадження у справі
16 квітня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Шинкар О.В.
представника відповідача ВДВС у м. Луцьку - Грищук М.В.
представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Кобилинського А.О.
представника третьої особи - Мельник Л.Є.
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення за рахунок коштів державного бюджету надмірно стягнутих за виконавчим провадженням грошових коштів шляхом їх списання та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Першого відділу ДВС у м. Луцьку Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості із сплати аліментів, стягнення за рахунок коштів державного бюджету надмірно сплачених грошових коштів та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
26.02.2025 представник позивача, адвокат Шинкар О.В., подала заяву про уточнення позовних вимог, яка протокольною ухвалою суду від 26.02.2025 була прийнята до розгляду.
Ухвалою суду від 20.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконанні у ВДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ перебував виконавчий лист №161/7860/18, виданий 26.10.2018 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2018 і до досягнення дітьми повноліття. Через декілька місяців виконавчий лист був повернутий стягувачу за її заявою.
Позивач сплачував аліменти добровільно, починаючи з 22.05.2018, однак, в червні 2024 року стягувач повторно пред'явила дублікат зазначеного виконавчого листа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, вказавши що за весь період з 2018 по 2024 рік аліменти не сплачувалися.
За цей період позивач добровільно сплатив аліменти на загальну суму 250 552 грн., подав державному виконавцю відповідні докази, зокрема квитанції, однак державний виконавець не здійснив перерахунок заборгованості по аліментах. При цьому, державний виконавець не повідомив його, як боржника, про розрахунок заборгованості із сплати аліментів.
Неврахування сплачених ним сум аліментів призвело до заподіяння йому майнової та моральної шкоди.
Заборгованість із сплати аліментів розрахована з порушенням ст. 197 СК України. Така заборгованість стягується з його заробітної плати. На сьогодні з нього надмірно стягнуто та відповідно заподіяно майнову шкоду в розмірі 157 305,16 грн.
Позивач (з врахуванням заяв про усунення недоліків та заяви про уточнення позовних вимог) просив суд:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнити від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 274 195,47 грн.;
- стягнути за рахунок коштів державного бюджету надмірно стягнуті за виконавчим провадженням грошові кошти в розмірі 157 305,16 грн. шляхом їх списання;
- стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В підготовчому засіданні представник позивача, адвокат Шинкар О.В., пояснила, що позивач звернувся до суду в порядку позовного провадження з причин недотримання строків звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Вивчивши та проаналізувавши матеріали позовної заяви, суд дійшов таких висновків.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), не погоджується з діями державного виконавця щодо виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.09.2018 у справі №161/7860/18, з розрахунком заборгованості за аліментами, який зробив державний виконавець на виконання вказаного рішення суду.
Надаючи оцінку заявленим вимогам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), передбачений, зокрема, статтею 195 СК України, відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №201/10329/16 викладений правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подання скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів.
Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №401/3734/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі№ 523/7815/18, від 15 липня 2020 року у справі №645/5637/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №569/1662/18, від 01 жовтня 2020 року у справі №344/17895/19 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Оскільки дії державного виконавця, які вчинені в ході виконання судового рішення, щодо розрахунку щомісячних платежів за аліментами та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів позивач вважає неправомірними, ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, то суд вважає, що вказані правовідносини регулюються спеціальними нормами права, встановленими в розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Заявник не може виступати позивачем у даній справі в частині вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнення від сплати заборгованості по аліментах і такі вимоги не підлягають розгляду в позовному провадженні. У цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2025 року в справі №592/5020/24.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Помилково прийнявши позов до розгляду, суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Отже, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнення від сплати заборгованості по аліментах слід закрити.
Керуючись ст. ст. 186, 255 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення за рахунок коштів державного бюджету надмірно стягнутих за виконавчим провадженням грошових коштів шляхом їх списання та стягнення моральної шкоди - в частині вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця по нарахуванню та перерахунку заборгованості по аліментах та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала оформлена окремим документом після закінчення судового засідання - 16.04.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін