Справа № 159/1966/25
Провадження № 3/159/1006/25
16 квітня 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України (паспорт НОМЕР_1 від 12.09.2019), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працює працівником благоустрою у Волинському краєзнавчому музеї, с. Колодяжне, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 ставиться у провину, що вона 24.03.2025 близько 09 год 00 хв в АДРЕСА_1 в присутності 4-ох малолітніх дітей умисно висловлювала погрози, нецензурні слова, виганяла з будинку доньку ОСОБА_2 , чим завдала шкоди її психічному здоров'ю та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Суддя роз'яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП, будь якими з роз'яснених прав вона скористатись не бажала, окрім виклику свідка.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення заперечила. Пояснила суду, що зранку 24.03.2025 додому повернулася її донька ОСОБА_2 , якої не було вдома декілька днів. Її донька зловживає алкоголем. У доньки є 4 малолітніх дітей, найменшому лише 1,5 роки. Вона як бабуся самостійно виховує та утримує дітей. Того дня донька повернулася в нетверезому стані, з алкоголем і продовжувала його вживати. Це дуже обурило ОСОБА_1 у зв'язку з чим виник конфлікт з приводу того, що мами дітей кілька днів не було вдома, прийшла нетверезою, не займається вихованням дітей. Повідомила суду, що психологічного насильства щодо доньки не вчиняла, а хотіла лише, щоб ОСОБА_2 перестала вживати алкоголь, дбала про своїх дітей тому і сварилась з дочкою. ОСОБА_2 почала збирати речі, щоб піти та обізвала її нецензурними словами. На підтвердження своїх слів ОСОБА_1 надала копію рішення Колодяжненської сільської ради №4/19 від 24.03.2025 яким сільська рада затвердила висновок органу опіки та піклування при сільській раді про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6.
ОСОБА_6 у судовому засіданні, яке відбулося 02.04.2024, підтвердила що має проблеми з алкоголем. Пояснила, що її не було вдома 1 день. Коли вона повернулася, то мама почала сваритися з нею. Казала, щоб вона п'яна не приходила, щоб займалася дітьми. Під час сварки ОСОБА_6 почала збирати речі, щоб піти. Зазначила, що сварки з мамою у неї дуже часто, бо мама її не розуміє, говорила їй, що шкодує про те, що має таку дочку.
І ОСОБА_1 і ОСОБА_6 підтвердили, що зазначені вище події відбувалися у присутності малолітніх дітей, а також повідомили, що коли приїхала поліція, то склала протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і на ОСОБА_1 , і на ОСОБА_6 .
Диспозиція ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Стаття 173-2 КУпАП має бланкетний характер, тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення в протоколі необхідно зазначити конкретні дії, вчинені особою, спосіб прояву насильства у її діях, а у разі вчинення кількох дій - кожну з них із зазначенням виду насильства та його наслідків для потерпілої особи.
Водночас, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями державної політики у цій сфері, а також заходи щодо захисту прав і законних інтересів потерпілих визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2)колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками:
-умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
-спричинення шкоди;
-порушення прав і свобод людини;
-значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктами можуть виступати як члени однієї сім'ї згідно з визначенням цього поняття у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», так і інші родичі чи особи, які спільно проживають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права й обов'язки.
Конфлікти та непорозуміння між особами, спричинені майновими чи побутовими питаннями, свідчать про розбіжності в їхніх поглядах на певні життєві аспекти, проте самі по собі не є доказом вчинення домашнього насильства.
Домашнє насильство має низку характерних ознак, серед яких: повторюваність насильницьких епізодів у часі; систематичність таких дій; прагнення кривдника встановити повний контроль і владу над постраждалою особою; вчинення насильства у відносинах між людьми, пов'язаними родинними чи іншими близькими зв'язками; а також взаємозв'язок різних форм насильства - наявність однієї з них часто свідчить про ризик появи інших.
Домашнє насильство, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов'язаний чітко вказувати, у чому саме виражалося психологічне чи фізичне насильство, яке спричинило шкоду фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого.
Сам факт звернення потерпілої ОСОБА_6 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.
Для сімейного насильства має бути виражена, безсумнівна жертва і такий же виражений, безсумнівний агресор. Якщо такої визначеності немає, обидві сторони демонструють невміння вирішувати конфлікти цивілізовано, гідно, з дотриманням моральних норм, є не домашнім насильством насильство, а конфліктом.
Із наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_6 видно, що підставою виникнення подій, які відбувалися 24.03.2025 стало те, що потерпіла тривалий час не була вдома, повернулася у стані алкогольного сп'яніння, а всі домашні клопоти по догляду за дітьми лягли на бабусю ОСОБА_1 . Метою дій ОСОБА_1 була зміна поведінки потерпілої з метою належного виконання нею своїх батьківських обов'язків.
Отже, суддя дійшов висновку, що в обставинах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення наявний побутовий конфлікт, який був спровокований перебуванням потерпілої у стані алкогольного сп'яніння та неналежним, на думку ОСОБА_1 , виконанням нею батьківських обов'язків .
Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного вище, суддя не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 221, 247, 253, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.
СуддяР. Я. Смалюх