Справа №155/1830/24
Провадження №1-кп/155/79/25
15.04.2025 місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024032010000215 від 10 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Скобелка, Луцького району, Волинської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, розлученого, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, українця, громадянина України, на утриманні якого особи не перебувають,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов'язаний, 06 вересня 2024 року визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби та 06 вересня 2024 року ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вручення повістки про мобілізацію з метоюподальшого проходження військової служби під час мобілізації оголошеної Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року та відправки в Збройні Сили України. Про те, 06 вересня 2024 року, ОСОБА_3 будучи на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого у АДРЕСА_3 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією, без поважних причини, 06 вересня 2024 року, відмовився отримати повістку про свою подальшу мобілізацію і відправку у Збройні сили України, з метою подальшого проходження військової служби, чим ухилився від призову на військову службу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, суду пояснив, що підписав акт про відмову від отримання повістки у зв'язку із незадовільним станом здоров'я, вважає, що стан його здоров'я не дає йому можливості проходити військову службу, а медичний огляд військово-лікарською комісією був проведений формально та поверхнево.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який являється головою ВЛК, пояснив, що згідно картки обстеження та медичного огляду, ОСОБА_3 визнаний придатний до військової служби, будь яких обмежень жодним лікарем не встановлено.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказує, що вона є сімейним лікарем ОСОБА_3 та який періодично звертався з захворюваннями щодо шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, а також звертався із лікуванням туберкульозу легень. Щодо перебування на стаціонарному лікуванні невідомо. Знає що 09 лютого 2023 року по 20 вересня 2023 року проходив лікування від туберкульозу, перебував на обліку.
Допитаний в судовому засіданні представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_3 пройшовши військову лікарську комісію, був визнаний придатний до військової служби, після цього була виписана повістка про прибуття до РТЦК та СП для направлення у військову частину, проте останній відмовився її отримувати, про що ним було написано акт відмови, наслідки такої відмови останньому було роз'яснено.
Крім показань свідків, стосовно яких у суду відсутні підстави для сумніву в їх правдивості, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:
-Повідомленням про кримінальне правопорушення №2057 від 09 вересня 2024 року, в якому зазначається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що 06 вересня 2024 року ВЛК визнаний придатним до військової служби. Відмовився від проходження психологічних тестів та отримання повістки для відправки у війська.
-Довідкою військово-лікарської комісії, в якій зазначено, що ОСОБА_3 здоровий та приданий до військової служби.
-Карткою обстеження та медичного огляду, в якій зазначено, що ОСОБА_3 здоровий та приданий до військової служби.
-Актом відмови від 06 вересня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 відмовляється проходити психологічні тести та отримувати повістку на відправку у війська, зі статтею 336 Кримінального кодексу України ознайомлений.
Зазначені письмові докази є узгодженими між собою та показаннями свідків та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє по час ухвалення вироку.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів.
Із врахуванням зазначеного, суд оцінивши зібрані на досудовому провадженні та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України повністю доведена в ході судового розгляду.
Покликання обвинуваченого на незадовільний стан здоров'я як на підставу для неможливості проходження ним військової служби суд відхиляє, зважаючи, що згідно довідки ВЛК ОСОБА_3 є здоровим та придатний до військової служби. Зазначена довідка ВЛК не оскаржувалась обвинуваченим у встановленому законом порядку, підстав сумніватися у її достовірності у суду немає. Доказів щодо незадовільного стану здоров'я суду не надав.
В ході розгляду даного кримінального провадження обвинувачений неодноразово повідомляв, що він не згідний з рішення військово-лікарської комісії та бажає її пройти повторно, однак таким правом не скористався, хоча мав таку можливість, поважних причин неможливості повторно пройти огляд військово-лікарською комісією суду не повідомив і відповідних доказів не надав. Крім того, судом було призначено обвинуваченому захисника, тим самим забезпечено право на захист, що не перешкоджало обвинуваченому отримати правову допомогу щодо питання повторного проходження огляду військово-лікарською комісією.
Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за встановлених судом обставин та кваліфікую його дії за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому суд зауважує, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України, полягає в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку шляхом вчинення певних дій). Для даного виду злочину характерний прямий умисел, мотиви на кваліфікацію не впливають.
Оскільки ОСОБА_3 , будучи громадянином України та військовозобов'язаним, був визнаний придатним до військової служби, проте відмовився отримувати повістку для подальшої мобілізації, будучи повідомленим про наслідки такої відмови, його дії повністю охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Стороною захисту не наведено аргументів та не надано доказів порушення прав і свобод людини під час досудового розслідування цього кримінального провадження, докази, які були враховані судом при встановлені фактичних обставин кримінального правопорушення, узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду і не викликають сумніву в законності їх отримання.
Враховуючи викладене вище, суд критично ставиться до позиції сторони захисту про невинуватість ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині та вважає її такою, що направлена на уникнути покарання, доводи обвинуваченого є хибними, спростовуються сукупністю досліджених і покладених в основу вироку доказів.
У відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії не тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.
Зазначені в обвинувальному акті обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки, обвинувачений свою провину не визнав.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, інформацію про його стан здоров'я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, не працює, відомості про не притягнення раніше до кримінальної відповідальності, відсутність негативної характеристики та міцних соціальних зв'язків.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 мінімальне покарання, в межах санкції частини статті, за якою його засуджується у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1