18.03.2025
Справа № 522/23893/23
Провадження № 1-кп/522/1168/25
18 березня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, громадянина України, українця, який має вищу освіту, не працюючого, одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України,-
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України та ч. 3 ст. 199 КПК України, встановлені раніше ризики на даний час не зменшились и продовжують існувати, а саме передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У якості альтернативного запобіжного заходу прокурор просив визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 3 220 800 грн.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні подав заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в яких просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити його на запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою або зменшити розмір застави в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів.
В обґрунтування своїх заперечень, зазначив, про відсутність обґрунтованої підозри, висунутої ОСОБА_5 , та відсутність ризиків, на які посилається прокурор. Стверджує, що дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані неправильно, оскільки організація переправлення осіб через державний кордон не доведена. Звернув увагу на те, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, що є порушенням його прав. Крім того зазначив, що обвинувачений страждає на ряд хронічних захворювань, ускладені після хірургічного втручання, які потребують постійного медичного нагляду та лікування, та наявність у обвинуваченого інвалідність другої групи, він має постійне місце проживання, на його утриманні малолітня донька та дружина та він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. При цьому зазначає, що розмір застави повинен створювати безальтернативність, обвинувачений не може повністю покрити розмір призначеною судом застави, а тому просить його зменшити.
Крім того, захисник надав копію письмової згоди командування ВЧ НОМЕР_1 на проходження ОСОБА_5 військової служби у вказаній військовій частині.
У судовому засіданні суду прокурор підтримав своє клопотання і просив його задовольнити.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора і просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, або зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника та пояснив, що бажає вступити до лав ЗСУ для проходження військової служби, на що наявна згода командира ВЧ НОМЕР_2 .
Розглянувши клопотання прокурора, вивчивши заперечення сторони захисту на клопотання прокурора та заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується зокрема у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також ризик можливого переховування обвинуваченого підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон, тобто є обізнаним щодо питання незаконного перетину кордону, і має можливість здійснити спроби до переховування за межами країни.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Крім того, підозрюваний може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни своїх первинних показів, що свою чергу перешкоджатиме встановленню істини у справі.
Суд звертає увагу на те, що може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Крім того, суд враховує, що свідки особисто знайомі із обвинуваченим ОСОБА_5 , відтак останній може вчиняти спроби схиляння їх до зміни показань у суді на свою користь.
З огляду на те, що у вказаному кримінальному провадженні свідки ще не були допитані, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає слушними посилання прокурора на те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на нього судом, у випадку застосування щодо нього запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою (п.4 ч.1 ст.177 КПК України).
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, об'єктивізується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не працевлаштований, відтак може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, з метою заробітку не маючи постійного законного джерела доходу.
Суд приймає до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, одружений і має неповнолітню дитину, однак , зазначені соціальні фактори не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не встановлено.
Суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Посилання захисника на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 , що унеможливлює подальше утримання останнього під вартою не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно із медичною довідкою, наданою Одеською міською медичною частиною №21 від 10.02.2025 року №50/ОММЧ-21-25-вн, обвинувачений був оглянутий черговим медичним працівником, скарг на стан здоров'я не висловлював, цукрознижуючими препаратами забезпечений в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах слідчого ізолятору та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більш того, захисником не додано суду доказів того, що ОСОБА_5 звертався за медичною допомогою, та йому було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої він потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою. Також не надано будь-якої медичної документації щодо критичного стану здоров'я обвинуваченого.
Доводи сторони захисту про те, що пред'явлена ОСОБА_5 необґрунтована не заслуговують на увагу, оскільки досудове розслідування вже завершене і обвинувальний акт розглядається судом, відтак за результатами судового розгляду встановлюватиметься причетність обвинуваченого до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Що стосується тверджень захисника про те, що дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані неправильно, оскільки організація переправлення осіб через державний кордон не доведена, суд зазначає наступне.
На теперішній час усі докази у кримінальному провадженні не досліджені.
Відповідно до ч.1 ст.338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Посилання сторони захисту на бажання обвинуваченого ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки згідно з вимогами ч.1 ст. 616 КПК України, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156 - 1, 258-258 - 6, частиною четвертою статті 286 - 1 , статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Як пояснив прокурор у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 із відповідним клопотанням до нього не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до вимог п.2) ч.5 ст.182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд, при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану обвинуваченого, не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2023р., стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.08.2023, з можливістю внесення застави у розмірі 4 501 068 (чотири мільйони п'ятсот одна тисяча шістдесят вісім) гривень.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 24.08.2023р., продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 до 22.10.2023.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2023р. стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.11.2023, з можливістю внесення застави у розмірі 3 489 200 (три мільйони чотириста вісімдесят дев'ять тисяч двісті) гривень.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2023р., стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.12.2023, з можливістю внесення застави у розмірі 3 220 800 (три мільйони двісті двадцять тисяч вісімсот) гривень, строк дії якого продовжувався та закінчується 30.01.2025р.
В подальшому раніше визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 судом не змінювався.
Також прокурор зауважив щодо технічної помилки у зазначенні 1200 мінімумів доходів громадян, просив суд враховувати вірним зазначення розміру застави у 3 220 800 (три мільйони двісті двадцять тисяч вісімсот) гривень, оскільки з 01.01.2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінився.
Разом з тим, відхиляючи доводи сторони захисту про необґрунтованість розміру застави, визначеної ОСОБА_5 , суд наголошує на тому, що зважуючи на наявність ризиків, корисливий характер кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема у вчинені незаконного переправлення осіб через державний кордон під час дії воєнного стану, останній може мати приховані активи здобуті внаслідок вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд вважає, що визначена сума застави буде з одного боку утримувати обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 182,183, 314, 315, 370-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України - задовольнити частково.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави в сумі 3 220 800 (три мільйони двісті двадцять тисяч вісімсот) гривень, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 14 травня 2025 року, включно.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1