Справа № 522/12043/24-Е
16 квітня 2025 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Жупинського М.А. про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2024 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2024 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 52785,88 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 5000 грн.
31.03.2025 р. представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Жупинський М.А. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2024 р., в якій просив суд, поновити відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, пропущеного з поважних причин, вказуючи, що відповідачка не з?явилась в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення суду і не повідомила про причини неявки з огляду на те, що не була належним чином повідомлена про календарну дату проведення вказаного судового засідання, тому не знала про дату засідання, враховуючи, що судова повістка, копія позову та заочного рішення не надходили на її адресу та особисто їй не вручались, і відповідно ОСОБА_1 не мала можливості надати свої заперечення проти безпідставного позову, дізнавшись про заочне рішення суду 03.03.2025 р. після з?явлення інформації про нього у мобільному додатку «ДІЯ», а тому вважає, що процесуальний строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення повинен бути поновлений. Крім того, вказує, що позивачами не додано до позову документальних доказів отримання нею кредиту від ТОВ «Манівео Швидака фінансова допомога» у розмірі, вказаному в позові, а копія платіжного доручення про перерахування коштів у сумі 14840 грн. є неналежним доказом, так як не містить відмітки банку про проведення платіжної операції. Також, стверджує, що до матеріалів позову позивачами не надано підписаного між ТОВ «Манівео Швидака фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» реєстру прав вимог про перехід права вимоги до відповідачки від 28.11.2018 р., як боржниці, що свідчить про неіснуюче право вимоги до неї з кредитним договором від 31.05.2021 р., тобто за три роки до укладення кредитного договору.
Представник заявниці (відповідачки) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце перегляду заочного рішення суду повідомлявся належним чином - телефонограмою на особистий мобільний номер, причини неявки не повідомив, надіславши до суду заяву, в якій підтримав доводи заяви пр перегляд зачного рішення, яку прсив задовольнити та слухати справу без його участі (а.с. 106,129-130).
Представник позивачів ТОВ «Юніт Капітал» адвокат Тараненко А.І. в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце перегляду заочного рішення суду повідомлявся належним чином - телефонограмою на особистий мобільний номер, причини неявки не повідомив, надіславши на електронну адресу суду письмову заяву, в якій просив відмовити у задоволенні необґрунтованої заяви про перегляд заочного рішення суду з підстав, викладених у відповідній заяві (а.с. 107-124,134-135).
Частиною 1 статті 287 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення та письмових заперечень проти заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.
Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23.02.2006 р. № 3477-IV є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції - повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство прав спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін немає права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу - можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, з огляду на те, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata», коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99), «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).
Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2024 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 52785,88 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 5000 грн. (а.с. 73-79).
В описовій частині рішення судом було вказано про те, у визначений ухвалою суду від 19.09.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачка відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надала, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку та вказаної, яка підтверджується відповіддю з ЄДДР № 700380 від 22.07.2024 р., відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 18.10.2013 р. за адресою : АДРЕСА_1 та зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відмовився від вручення» (а.с. 61,67-71).
Відповідач в своїй заяві про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду та про перегляд заочного рішення посилається на те, що вона не з?явилась в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення суду і не повідомила про причини неявки з огляду на те, що не була належним чином повідомлена про календарну дату проведення вказаного судового засідання, тому не знала про дату засідання, враховуючи, що судова повістка, копія позову та заочного рішення не надходили на її адресу та особисто їй не вручались.
Однак, вказані твердження є хибними та голослівними, а тому судом до уваги не приймаються через те, що вони не підтверджені жодними належними та допустимими документальними доказами, враховуючи, що до суду повернулося поштове повідомлення разом з ухвалою суду та позовом з відміткою листоноші «адресат відмовився від вручення». Таким чином, при ухваленні заочного рішення, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 добровільно і свідомо відмовилася від вручення їй копії позову з ухвалою суду, у зв?язку з чим вважається такою, що сповіщена судом належним чином, враховуючи той факт, що у мобільному застосунку «ДІЯ», звідки, як стверджує представник відповідачки ОСОБА_1 вона дізналася про заочне рішення суду - українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи, і вказана послуга реалізована Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи».
Також, суд зауважує, що згідно ухвали від 19.09.2024 р. - розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому посилання відповідачки на її неналежне повідомлення про календарну дату проведення вказаного судового засідання, тому не знала про дату засідання, куди не змогла з?явитись та надати свої заперечення - є безпідставними, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 відмовилася від вручення їй копії позову з ухвалою суду і свідомо не скористалась процесуальною можливістю у 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, надати відзив на позов, письмові пояснення, заперечення чи зустрічний позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 - направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
З вищевикладеного вбачається відсутність поважних підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Щодо посилань представника відповідачки на відсутність доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальній сумі 14840 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 14840 грн. на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 7ab61417-f459-4ee6-b582-d075bfe5b5b5 від 31.05.2021 р. з відміткою товариства.
Так, згідно постанови «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. - бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп'ютерної техніки тощо) за умови обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції (п. 2.2.). при чому, усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.
Згідно п. 2.4. Інструкції - банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції:банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення);
Крім цього, п. 2.10. Інструкції встановлено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.
Згідно п. 2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи: своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів.
Матеріали справи не містить жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідачки ОСОБА_1 коштів за кожною із транзакцій, ініційованими первісними кредиторами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а отже позивачі документально підтвердили виконання перерахування коштів відповідачці. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.
Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів відповідачці - є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору.
Враховуючи, що первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав електронний документ підписаний електронним підписом АТ «Сенс Банк» про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - позивачі довели суду документальний факт отримання ОСОБА_1 вищевказаних кредитних коштів.
Таким чином, позивачами було доведено суду розмір фактично взятих відповідачкою ОСОБА_3 кредитних коштів за умовами кредитного договору, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що було підставою для задоволення позову, а отже доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідачки кредитної суми в розмірі 14840 грн.
В той же час, на Мирзою, ні її представником не надано суду жодних доказів, що спростовують вимоги позивачів або докази неотримання кредитних коштів, окрім хибних тверджень, направлених на затягування виконання рішення суду з метою несплати кредитного боргу.
Стосовно тверджень представника відповідачки з приводу нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.
Позивачами на підтвердження своїх позовних вимог надано до позову розрахунки заборгованості Мирзи створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», які суд при ухваленні заочного рішення оцінив як належні, повні та вичерпні докази заборгованості відповідачки ОСОБА_3 , оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються та містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна вочевидь зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, а алгоритм нарахування такої заборгованості погоджений кредитним договором № 319429158 від 31.05.2021 р., за яким кредитодавець зобов?язується надати позичальникові Мирзі кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 14840 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п.1.1.)
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (перший транш).
У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п. 1.7.).
У договірі сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України(п. 4.3.)
Оскільки відповідачка не погашала заборгованість та не повернула кредитні кошти у повному розмірі, було продовжено нарахування відсотків, у зв'язку з чим позивачі звернулися до суду з вищевказаними позовними вимогами про стягнення з Мирзи заборгованості за кредитним Договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.
В наданих позивачами розрахунках при відступленні прав вимоги - наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником.
За весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивачі не здійснили жодних додаткових нарахувань і не застосували жодних штрафних санкцій до боржника Мирзи, а тому, позовні вимоги щодо стягнення неустойки (штрафу/пені) відсутні, а тому, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 319429158 від 31.05.2021 р. на момент подачі позовної заяви становила 52785,88 грн., які були стягнути судом на законних підставах.
Щодо доведення факту відступлення права грошової вимоги до позивачів, суд зазначає наступне.
Так, 28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, копія якого долучена до позову, відповідно до п. 8.2 якого - строк дії цього договору закінчується 28.11.2019 р. А відповідно до п. 8.6 договору факторингу - додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
В подальшому, 28.11.2019 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020 р. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
Відповідно до пункту 8.2 викладеного у договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. (в редакції від 31.12.2020 р.) - строк дії цього договору закінчується 31.12.2021 р.
31.12.2021 р. - укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. , відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022р. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
Таким чином, з урахуванням долучених до матеріалів справи копій вищевказаних договору факторингу та додатків до нього, а також, визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одночасно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 р. по 31.12.2022 р.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» підтверджує відповідною довідкою, яка мається в матеріалах справи, що 03.08.2021 р. було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 319429158 від 31.05.2021 р., укладеного з ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс», згідно укладеного Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р.
Натомість, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 перейшло до позивачів ТОВ «Таліон Плюс» - 03.08.2021 р., тобто після укладання кредитного договору № 319429158 від 31.05.2021 р., у зв?язку з чим, твердження представника відповідачки про те, що до матеріалів позову позивачами начебто не надано підписаного між ТОВ «Манівео Швидака фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» реєстру прав вимог про перехід права вимоги до відповідачки від 28.11.2018 р., як боржниці, що свідчить про нібито неіснуюче право вимоги до неї з кредитним договором від 31.05.2021 р., тобто за три роки до укладення кредитного договору - є голослівними та безпідставними.
Щодо інших тверджень представника відповідачки ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення суду щодо існування права вимоги за кредитним договором, зміту договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., строку чинності договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р., предмету договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р., договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 р., щодо бланків в договорі факторингу та реєстрів прав вимоги, суд, з урахуванням спростування безпідставних тверджень представника Мирзи, викладених вище, вважає що обґрунтовані пояснення з приводу законності вищевказаних документів, доданих позивачами до позову досконало і детально наведені у письмових запереченнях представника позивачів ТОВ «Юніт Капітал» на заяву про перегляд заочного рішення, з якими повністю погоджується суд, вважаючи безпідставні твердження представника Мирзи такими, що не мають істотного значення для правильного вирішення справи з підстав, викладених вище, які б не були враховані судом при ухваленні заочного рішення суду від 04.11.2024 р.
Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду - є принцип правової визначеності прав і обов?язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду - не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.
Верховний Суд у Постанові від 14.02.2022р. у справі №2-4744/11 (№ рішення в ЄДРСР - 103525086) зазначив, що дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, однак надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду - зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачка не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву без поважних причин, і докази, на які посилається її представник, не мають істотного значення для правильного вирішення справи з підстав, викладених вище, а тому жодні підстави для поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, передбачені ст. 284 ЦПК України та про перегляд заочного рішення суду у суду відсутні і представником відповідачки суду не надані, і тому в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-
В задоволенні заяв відповідачки ОСОБА_1 адвоката Жупинського М.А. про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2024 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 16.04.2025 року.
Суддя Овідіопольського
районного суду Д.М. Гандзій