Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 494/1989/23
Номер проведження 1-кп/508/10/25
16 квітня 2025 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Миколаївка Одеської області клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення внесеної застави, суд
установив:
В провадженні Миколаївського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162260000498 від 02.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.186 КК України.
19.03.2025 року на електронну адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків та повернення внесеної застави.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 28.08.2024 року ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області було застосовано до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 151 400 гривень за кожного обвинуваченого. 20.09.2024 року за обвинуваченого ОСОБА_6 було внесено заставу його матір'ю ОСОБА_8 та його було звільнено з-під варти. 11.02.2025 року обвинувачений ОСОБА_6 був призваний на службу до ЗСУ у зв'язку з мобілізацією та по цей час проходить службу. Враховуючи, що з часу внесення застави під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 кожного разу з'являвся до суду за викликом, приводи до ОСОБА_6 не застосовувалися, від потерпілих та свідків не надходили заяв та скарг у відношенні обвинуваченого, а також останній не вчинив нових злочинів та нових повідомлень про підозру не має, а також те, що ОСОБА_6 проходить службу за мобілізацією в ЗСУ, захисник вважає, що ризики зазначені в ухвалі суду перестали існувати. Крім того, заставодавець ОСОБА_8 не мала власник коштів для внесення застави за сина, тому була вимушена взяти грошові кошти у борг, що створює скрутне матеріальне становище для останньої, адже є необхідність у сплаті відсотків та повернення цього боргу.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що запобіжний захід у вигляді застави, на його погляд, є занадто м'яким, тому підстав для його зміни та повернення застави немає.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали провадження, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, серед яких є запобіжний захід у виді застави.
Згідно із ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч.2 ст.182 КПК).
Особа, яка внесла заставу, набуває статусу заставодавця, з яким пов'язані обов'язки по забезпеченню належної поведінки підозрюваного/обвинуваченого, явки його за викликом. До прав заставодавця можна віднести надання йому інформації про кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачуються особа, та передбачені законом санкції, а також можливість отримати заставу, що не була звернена в дохід держави, після припинення дії цього запобіжного заходу.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків (ч.3 ст.182 КПК України).
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення (ч.4 ст.182 КПК України).
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч.6 ст.182 КПК України).
У випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст. 183 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч.7 ст.182 КПК України).
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору (ч.8 ст.182 КПК України).
При цьому, застава звертається у дохід держави: у разі невиконання обов'язків заставодавцем; якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки; якщо підозрюваний, обвинувачений порушив інші покладені на нього обов'язки.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч.9 ст.182 КПК України).
Отже, процесуальний закон надає можливість застосування двох альтернативних алгоритмів процесуальних рішень та дій слідчого, прокурора.
По-перше, при встановленні факту порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор вправі в порядку ч.9 ст.182 КПК України звернутися до суду з клопотанням про звернення застави в дохід держави та одночасно просити застосувати до підозрюваного/обвинуваченого інший запобіжний захід.
По-друге, після отримання рішення слідчого судді, суду про звернення застави в дохід держави, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор вправі звернутися до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного, обвинуваченого іншого запобіжного заходу (більшого розміру застави або іншого більш суворого).
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194КПК (ч.10 ст.182 КПК).
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою (ч.11 ст.182 КПК України).
В свою чергу, ч.4 ст.132 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічна підстава про припинення заходів забезпечення кримінального провадження знайшла своє відображення в ст.203 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалами слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 05.09.2023 року та від 14.09.2023 року, до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02.11.2023 року включно. Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 26.10.2023 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2023 року, ухвалами Миколаївського районного суду Одеської області від 15.02.2024 року, 10.04.2024 року, 05.06.2024 року та 03.07.2024 року було продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 01.09.2024 року включно.
Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 28.08.2024 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27.10.2024 включно із правом внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за кожного обвинуваченого.
Одночасно роз'яснено, що за умови внесення застави на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відповідно до ст.194 КПК України будуть покладені обов'язки: не відлучатись з місця постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування із потерпілою та свідками обвинувачення у даному кримінальному провадженні. Наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Також роз'яснено обвинуваченим, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до копії квитанції від 20.09.2024 року (код квитанції 0.0.3896578723.1) заставодавцем ОСОБА_8 за обвинуваченого ОСОБА_6 на рахунок Державної казначейської служби України внесена застава у сумі 151 400, 00 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн., відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Одеської області від 28.08.2024 року справа № 494/1989/23 провадження № 1-кп-508/24/24.
За положеннями ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Тобто, після звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням заставодавцем 20.09.2024 року за обвинуваченого ОСОБА_6 застави, останній вважається таким, до якого був застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ст.182 КПК України, параграф 1 Глави 18 КПК України застава є безстроковим запобіжним заходом, тобто процесуальним законом не передбачено строку дії застави, як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов'язки визначені ухвалою суду строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України, п.8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у виді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому, після внесення грошових коштів як застави за обвинуваченого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст.203 КПК України діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст.182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.
Суд наголошує, що з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч.4 ст.202 КПК), і саме з цього часу обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Обов'язок заставодавця, який не є підозрюваним (обвинуваченим) із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом також забезпечується внесеним розміром застави.
При вирішенні питання щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу судом враховуються , що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зменшилися та не перестали бути актуальними а отже продовжують існувати.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.186 КК України, які за приписами ст.12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно, санкція останнього передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до десяти років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 проживав не за місцем реєстрації у м.Миколаєві, за місцем проживання характеризується із посередньої сторони, після зміни попереднього запобіжного заходу у вигляді тримання під варту на заставу був призваний до лав ЗСУ. Суду не надано належних доказів перебування обвинуваченого у цивільно-шлюбних відносинах та існування утриманців. На підставі наданих матеріалів, суд вважає, що обвинувачений не має тісних родинних та соціальних зав'язків, та відповідно може залишити своє місце служби, а також відоме місце проживання, ускладнивши тим самим нормальну діяльність суду та здійснення правосуддя.
Оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд бере до уваги, що на теперішній час не допитані усі свідки, яким можуть бути відомі обставини злочинів. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий 30.08.2017 року Ленінським районним судом м.Миколаєва, обвинувальний акт за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, перебуває на розгляді Жовтневого районного суду Миколаївської області, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме перебуваючи на свободі він може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки діючий запобіжний захід у вигляді застави є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкості висунутого йому обвинувачення, а тому зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Суд не знаходить підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов'язання.
Оскільки ризики, передбачені пп.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, запобіжний захід у вигляді застави є безстроковим та діє до часу його скасування або зміни на інший вид запобіжного заходу, зважаючи на відсутність підстав для зміни зазначеного запобіжного заходу, вимога про повернення застави не ґрунтуються на положеннях процесуального закону.
Належне виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 судом обов'язків, а також скрутне матеріальне становище заставодавця ОСОБА_8 , на що вказує захисник, не припиняє дію запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу та повернення внесеної застави слід відмовити.
Керуючись статтями 131, 132, 177, 182, 202, 203, 331, 350, 372 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення внесеної застави - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_9