Справа № 521/17340/14-к
Номер провадження:1-кп/521/3/20
22 вересня 2020 року м. Одеса
Малиновським районним судом м. Одеси у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
за участі обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за №12013170470006042 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив обрати обвинуваченій ОСОБА_4 , яка затримана відповідно до ухвали суду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до поданого раніше клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.
Сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку сторін, суд вважає, що клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно відмовити з наступних підстав.
У рішенні ЄСПЛ «Корнєв і Карпенко проти України» Суд зазначив, що п.3 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» містить як процесуальну, так і матеріально-правову вимоги. Процесуальна вимога покладає на «посадову особу» обов'язок особисто заслухати доставлену до неї особу; матеріально-правова вимога покладає на неї обов'язок проаналізувати обставини «за» і «проти» рішення про позбавлення свободи, вирішити, посилаючись на юридичні критерії, чи існують підстави для позбавлення свободи, та винести рішення про звільнення, якщо таких підстав немає.
Суд встановлює наявність ризику переховування обвинуваченої від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК), що підтверджується тим, що обвинувачена знаходилася у розшуку.
Проте, суд вважає, що з урахуванням наявності у ОСОБА_4 двох малолітніх дітей, міцність її соціальних зв'язків свідчить про можливість застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням свободи.
Таким чином, проаналізувавши обставини «за» і «проти» рішення про позбавлення свободи, суд вважає, що на даному етапі розгляду кримінального провадження немає підстав для позбавлення ОСОБА_4 свободи, тому у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_4 , обвинувачується, у скоєнні злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів. У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри (обвинувачення) щодо вчинення тяжких злочинів на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Таким чином, тяжкість покарання на даному етапі ще може свідчити про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування або суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) та, з урахуванням міцності соціальних зв'язків ОСОБА_4 , вже не може свідчити про наявність підстав для тримання ОСОБА_4 під вартою та у відношенні ОСОБА_4 необхідно обрати менш обтяжливий запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Метою застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 є: запобігання спробам переховуватись від суду.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Більш м'які запобіжні заходи, на думку суду не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для обвинуваченої ОСОБА_4 , буде достатнім, необхідним для належної поведінки обвинуваченої і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання судом не встановлено.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватою; вік - 37 років та стан здоров'я обвинуваченої - відсутність скарг; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання обвинуваченої; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; майновий стан обвинуваченої; відсутність судимостей у обвинуваченої; розмір шкоди у завданні якої обвинувачується.
За вказаних підстав суд вважає, що достатнім запобіжним заходом для обвинуваченої, який забезпечить виконання покладених на неї обов'язків є домашній арешт.
При встановленні процесуальних обов'язків, які необхідно покласти на обвинувачену, суд бере до уваги ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 316 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- відмовити.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом, з забороною обвинуваченій залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 години по 07 годину наступного дня строком на два місяця, до 22.11.2020 року.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 з під варти із зали суду, негайно 22.11.2020 року. Зобов'язати ОСОБА_4 невідкладно прибути за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки строком на два місяці, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із м. Одеси, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця проживання.
Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Суворовського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_1