справа № 489/1792/25
провадження №3/489/825/25
Іменем України
16 квітня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Коваленко І.В., розглянувши справу про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
встановив:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №ПП001026, 12.03.2025 о 09:00 год. в м. Миколаєві по вул. Погранична, 167, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів автобусом за маршрутом м. Одеса - м. Черкаси, загальним автобусом з реєстраційним номером НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкт господарювання та без одержання ліцензії з певного виду господарської діяльності відповідно до ст. 7 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення судової повістки. Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи до суду.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП,орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом частини першої статті 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, визнаються адміністративними правопорушеннями та тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Об'єктом правопорушень, передбачених частиною першою статті 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Визначення господарської діяльності міститься, зокрема, у ГК України. Відповідно до статті 3 цього Кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).
Згідно зі статтею 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється самостійно (ініціативно) та систематично.
Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець (стаття 58 ГК України).
За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
З огляду на зазначене під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, при встановленні об'єктивної сторони складу правопорушення, яке полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, суб'єктом правопорушення було зазначено ОСОБА_1 , який здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів автобусом за маршрутом м. Одеса - м. Черкаси, загальним автобусом з реєстраційним номером НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності.
Проте жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 така діяльність здійснювалась та мала систематичний характер, у протоколі не наведено, жодних доказів чи свідчень щодо існування таких обставин (фактів) до протоколу додано не було.
Крім того, до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів (пояснень свідків, відеозаписів надання послуг з перевезення пасажирів тощо) на підтвердження факту здійснення особою вказаної у протоколі господарської діяльності, натомість фотознімок транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію за іншою особою, аніж та, відносно якої складений протокол, жодним чином не доводять винуватість такої особи в інкримінованому діянні, оскільки матеріали справи не містять фактичних даних, що особа дійсно надавала послуги з перевезення пасажирів за вказаних у протоколі обставин.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які в даній справі взагалі відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 252, 265, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Коваленко