Справа № 472/252/25
Провадження №3-зв/472/3/25
16 квітня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Чорної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області заяву судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Тустановського А.О. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 472/252/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
26 лютого 2025 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла справа про адміністративне правопорушення № 472/252/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 26.02.2025 року дана справа передана на розгляд судді Тустановському А.О.
02 квітня 2025 року суддею Тустановським А.О. було заявлено про самовідвід від розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення.
Суддя Тустановський А.О. повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Зі змісту ст. 81 КПК України вбачається, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді, якому заявлено відвід, не є перешкодою для розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід, суд вважає за можливе розглядати дану заяву у їх відсутність, оскільки суд наразі не вирішує справу по суті, а лише вирішує про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого суддею самовідводу.
Вивчивши заяву судді Тустановського А.О. про самовідвід, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Заява судді Тустановського А.О. про самовідвід вмотивована тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 607274 від 22.02.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено ПОГ СВГ ВП Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області капітаном поліції Маслюком В.Л., який є чоловіком ОСОБА_2 , яка працює на посаді секретаря судових засідань Веселинівського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Тустановського А.О., що може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді даної справи.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніви у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 року зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Відповідно до п. п. 1-2, ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року суддя зобов'язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об'єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов'язків судді та правил суддівської етики.
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпеченням судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року та у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
В той же час, у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді. Разом з тим відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення правової регламентації процедури відводу або самовідводу судді не звільняє професійного суддю від виконання ним основного обов'язку по неупередженому розгляду справ.
У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з'їзду суддів України.
Діюче законодавство України не передбачає заборону на застосування процесуальних норм за аналогією, якщо мета їх застосування направлена на здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності в силу вимог ст. 7 КУпАП.
Оскільки питання відводу судді чинним КУпАП не врегульоване, суддя керується п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якого наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, є обставиною, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу влади, в даному випадку - від імені органу Національної поліції. А тому лише сам факт перебування працівника суду ОСОБА_2 , яка працює на посаді секретаря судових засідань Веселинівського районного суду Миколаївської області, в сімейних стосунках з особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - Маслюком В.Л., не є автоматичною підставою для заявлення самовідводу суддею, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що той факт, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 607274 від 22.02.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено ПОГ СВГ ВП Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області капітаном поліції Маслюком В.Л., який є чоловіком ОСОБА_2 , яка працює на посаді секретаря судових засідань Веселинівського районного суду Миколаївської області, не може поставити під сумнів в очах стороннього спостерігача об'єктивність та неупередженість судді Тустановського А.О. при розгляді даної справи, а тому заявлений суддею Тустановським А.О. самовідвід не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 246 КУпАП, 75-79, 81 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Тустановського А.О. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 472/252/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення № 472/252/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, - через канцелярію Веселинівського районного суду Миколаївської області передати судді Тустановському А.О. для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко