Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.,
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 537/541/23
провадження № 61-8952св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Коротенка Є. В., суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Близнюк Ігор Володимирович, залишив без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишив без змін.
Касаційний суд, зокрема, зазначив, що:
«встановлено, що на підставі договору дарування від 27 грудня 2008 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1190 га та житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, а, аг, сараю літ. Б, Бп, вбиральні літ. Г, гаража літ. Е, огорожі № 1 розташованих на земельній ділянці приватної власності розміром 1190 кв. м.
На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 у лютому 2018 року розпочав будівництво нового будинку, про що в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції міститься інформація за номером ПТ 061180470258.
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ( АДРЕСА_1 ), виготовленого станом на 11 червня 2020 року, житловий будинок літ Є, ганок літ. єг, терасса літ. єт побудовані у 2020 році.
Апеляційним судом встановлено, що шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинені з лютого 2018 року.
До таких висновків апеляційний суд дійшов, прийнявши до уваги та надавши оцінку, зокрема: - зміст поданої 06 травня 2022 року до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в якій вона особисто зазначила, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини з лютого 2018 року, вважає, що їх сім'я розпалась остаточно, примирення неможливе; - зміст рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, у мотивувальній частині якого суд зазначив, що ним на підставі матеріалів справи встановлено факт припинення шлюбних відносин між сторонами з лютого 2018 року; - покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які апеляційному суду повідомили, що сімейні відносини у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинені з лютого 2018 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що житловий будинок з господарськими будівлями (літ. Є, єг, єт) по АДРЕСА_1 був побудований, а спірний автомобіль придбаний ОСОБА_3 за кошти, які належали йому особисто, оскільки вказані грошові кошти отримані ним після квітня 2018 року за виконані роботи в Республіці Польща, тобто післяфактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спірного житлового будинку особистою приватною власністю, суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно було набуто ОСОБА_3 у власність після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , а джерелом набуття цього майна були кошти, які належали ОСОБА_3 особисто».
Не можу погодитися із постановою касаційного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя спірного житлового будинку та його поділ і задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спірного житлового будинку особистою приватною власністю, з таких мотивів.
1. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм, зокрема при вирішенні питання про судові витрати (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
1.1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
1.2. До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
1.3. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
1.4. Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
2.1. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
2.2. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
3. У справі, що переглядалася:
при відмові в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя спірного житлового будинку та його поділ і задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спірного житлового будинку особистою приватною власністю апеляційний суд, з яким погодився касаційний суд вважав, що ОСОБА_3 у лютому 2018 року розпочав будівництво нового будинку, про що в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції міститься інформація за номером ПТ 061180470258; згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ( АДРЕСА_1 ), виготовленого станом на 11 червня 2020 року, житловий будинок літ Є, ганок літ. єг, терасса літ. єт побудовані у 2020 році; вказані грошові кошти отримані ним після квітня 2018 року за виконані роботи в Республіці Польща, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 ; джерелом набуття цього майна були кошти, які належали ОСОБА_3 особисто;
Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
у касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, вказувалося що: роздруківки фото з сайту gogle онлайн карт міста Кременчука, де видно з різних ракурсів домоволодіння, що розташовано у АДРЕСА_1 , (7 років тому), тобто станом на 2016 рік. На роздруківках з сайту дооді.сот онлайн карт міста Кременчука вже станом на 2016 рік відображений стан будівництва нового будинку; копія відповіді ПрАТ «Кременчукгаз» від 20 березня 2023 року (том 1, а. с. 244), де зазначено, що «згідно виконавчо-технічної документації роботи з реконструкції існуючої системи газопостачання за даною адресою проведені 03 березня 2018 року. Реконструкцією передбачено підключення другої житлової будівлі (літ. Є) від житлового будинку (літ.А) по АДРЕСА_1 . Замовником будівництва виступав ОСОБА_7 ». Тобто 03 березня 2018 року вже відбулося підключення нового житлового будинку (ЛІТ.С) до газопостачання; покази свідка ОСОБА_8 , який підтвердив, що у 2014-2015 роках почалося будівництво домоволодіння. У 2018 році в будинку проводилися оздоблювальні роботи, клеїли шпалери, клали плитку та Інші роботи. У сторін був автомобіль Шевроле, який згодом продали та у 2021 році купили КІА; покази свідка ОСОБА_6 , яка повідомила що новий будинок сторони побудували у 2018 році, але 'їй невідомо за чиї кошти; копія екскізу наміру забудови - будівництво одноповерхового індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 за 2016 рік. Відтак, матеріали справи не містять належних доказів про фактичний початок будівництва спірного житлового будинку тільки у лютому 2018 року. Вважаємо, вирішуючи спір по суті позовних вимог апеляційний суд, не встановив належним чином всі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про задоволення зустрічного позову;
ймовірно, що суди не врахували, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує;
апеляційний суд при відмові в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя спірного житлового будинку та його поділ і задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спірного житлового будинку особистою приватною власністю апеляційний суд не дослідив вказані докази. Очевидно, що подання декларації, виготовлення технічного паспорту та здійснення державної реєстрації права власності не підтверджує власне початок будівництва спірного будинку саме в лютому 2018 року.
4. За таких обставин касаційну скаргу необхідно було задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя спірного житлового будинку та його поділ і задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_3 в частині визнання спірного житлового будинку особистою приватною власністю скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. А в іншій частині оскаржену постанову апеляційного суду слід було залишити без змін.
Суддя В. І. Крат