14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 752/9872/23
провадження № 61-4301ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про іпотечний кредит від 25 січня 2019 року № 88111 у розмірі 395 832,86 грн та 3 % річних у розмірі 976,03 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між 25 січня 2019 року між АТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за яким банк надав позивальнику кредитні кошти в розмірі 871 830,53 грн під 14 % річних для участі у Фонду фінансування будівництва з метою інвестування в житлове будівництво.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, станом на 18 квітня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 395 832,86 грн.
18 квітня 2023 року між АТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № GL3N022514, за умовами якого банк відступив право вимоги до відповідача за договором про іпотечний кредит від 25 січня 2019 року № 88111.
Станом на день звернення до суду, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про іпотечний кредит № 88111 в розмірі 395 832,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
У квітні 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 396 808,89 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник