"16" квітня 2025 р.
Справа №150/187/25
Провадження по справі №2-а/150/14/25
16 квітня 2025 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
До Чернівецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №37 від 26.01.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 34000 грн.
Позивачем зазначається, що згідно відомостей, зазначених у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, ним порушено вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині не з'явлення за викликом до ТЦК та СП у визначений у повістці строк без поважних причин для визначення призначення на особливий період і тим самим в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій обов'язок, визначений ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В позові ОСОБА_1 вказав, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Копію постанови, датованої 26.01.2024 позивач отримав 20.02.2025 після звернення до Могилів - Подільського ДВС, яким на підставі вказаної постанови накладено арешт на рахунки позивача у банку, на підтвердження чого надано копію листа Могилів - Подільського відділу ДВС у Могилів - Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представником позивача - адвокатом Поліщуком О.В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 25.02.2025 (який укладено на невизначений термін) (а.с. 10), через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.60 КАС України).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч.1 ст.205 КАС України не перешкоджає суду розглянути справу по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 04.03.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5,6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Судом встановлено, що 26.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову №37 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постанова мотивована тим, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 22.12.2023 для визначення призначення на особливий період, про що був особисто повідомлений 21.12.2023, що стверджується його особистим підписом. ОСОБА_1 у визначений час не з'явився, про причини неявки ТЦК та СП не повідомив. ТЦК та СП у форматі, визначеному у додатку 20 Порядку організації та ведення ивійськового обілку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, направив звернення від 05.01.2024 №37 зметою доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення. 17.01.2024 працівники поліції розшукали та доставили ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складення протколу про адміністративне правопорушення.
Як зазначається в постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2024, ОСОБА_1 порушено вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині не з'явлення за викликом до ТЦК та СП у визначений у повістці строк без поважних причин для уточнення даних тим самим в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій обов'язок, визначений ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За вищевказаних обставин позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 34000 грн.
Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.92 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції від 30.06.2023) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст.8 КУпАП беззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За приписами ч.2, 3 ст.8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.01.2024.
Суд звертає увагу, що дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Як слідує з правових висновків, викладених в п.17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
В той же час, оскільки оскаржувана постанова містить дату вчинення позивачем правопорушення, тому воно не носить характеру триваючого правопорушення.
Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 в справі № 601/952/16.
Приписами ч.1 ст.210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення-23.01.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення 26.01.2024) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Отже, станом на 26.01.2024 відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення була передбачена частиною другою статті 210-1 КУпАП в редакції від 15.04.2023 року, яка мала формулювання: «Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Натомість норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" набрала чинності лише 19.05.2024.
Тому норма ч.3 ст.210-1 КУпАП не могла бути застосована до позивача, оскільки як вже було встановлено судом датою вчинення правопорушення в даному випадку є 26.01.2024, тобто діяла редакція ст. 210-1 КУпАП від 15.04.2023.
На підставі наведеного, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та момент інкримінованого правопорушення діяла редакція статті 210-1 КУпАП, яка не містила в собі частину третю, та містила менше стягнення. Не враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП неможливе.
Суд при цьому зауважує, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП неможливе, адже закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, керуючись ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд
На підставі ст., ст. 5,72,77,79,159,241-246,250,251,255,286,293 КАС України, -
Позов задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №37 від 26.01.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцяти чотирьох тисяч) гривень.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК