Справа № 146/66/25
"15" квітня 2025 р. селище Томашпіль Вінницької області
Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12024020200000226 від 14 листопада 2024 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Русава, Томашпільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, учасником бойових дій, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС та депутатом не є, проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
13 листопада 2024 року інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (далі СРПП відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області) лейтенант поліції ОСОБА_6 спільно з поліцейським СРПП відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом ОСОБА_7 , які згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовими особами, та посади яких згідно з п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну службу» відносяться до посад категорії «В», відповідно до графіку чергувань затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 , перебували на чергуванні та здійснювали патрулювання території Томашпільської ОТГ Тульчинського району Вінницької області на службовому автомобілі «Пежо» моделі «301», д.н.з. «1749».
Приблизно о 22 год. 30 хв. на автодорозі по вул. Центральній, с.Велика Русава, Тульчинського району Вінницької області, вказаним нарядом поліції зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2107» синього кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 .
У ході спілкування з водієм ОСОБА_4 поліцейський СРПП Тульчинського РВП ОСОБА_7 помітив у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та нечітку мову. На запитання поліцейського про стан сп'яніння водій ОСОБА_4 відповів, що дійсно до поїздки вживав алкогольний напій у вигляді горілки.
У подальшому, ОСОБА_4 роз'яснено його права та обов'язки та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, або в лікарні.
На пропозицію поліцейського ОСОБА_4 повідомив, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також не потрібно складати на нього будь-які адміністративні матеріали та запропонував неправомірну вигоду у вигляді грошей, а саме в сумі 200 доларів США, які мав намір забрати із власного домогосподарства та передати поліцейським, чим проявив умисел на пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.
Незважаючи на неодноразові попередження про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, відповідно до ст. 369 КК України, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, розуміючи незаконність своїх дій, продовжував пропонувати неправомірну вигоду у сумі 200 доларів США працівникам поліції, з метою уникнення притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП.
За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого, а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
По суті пред'явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що в той день сестра його співмешканки влаштувала скандал в їх будинку де він проживав. Він сів в машину і поїхав. Його зупинили працівники поліції. Він думає, що працівники поліції знали номер його машини. Він запропонував їм двісті доларів, щоб вони на нього нічого не складали.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.
Мотиви призначення покарання.
Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його.
З врахуванням роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Пом'якшуючими обставинами, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, старостинський округ обвинуваченого характеризує з позитивної сторони, а також беручи до уваги досудову доповідь про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Рішення щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Цивільний позов не заявлявся.
Витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 - не застосовувався.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1