Справа № 141/474/24
Провадження № 2/141/4/25
16 квітня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,
при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,
за участю:
представника позивача адвоката Мамаєва Д.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/474/24 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (в режимі відеоконференції),
В провадженні судді Слісрчука О.М. перебуває цивільна справа № 141/474/24 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, чергове судове засідання у якій призначено на 16.04.2025.
Представником позивачки адвокатом Мамаєвим Д.Ю. було подано до заяву про відвід головуючого судді Оратівського районного суду Вінницької області у справі № 141/474/24 Слісарчука О.М. Зі змісту вказаної заяви убачається, що підставою для відводу є та обставина, що суддя Слісарчук О.М. неодноразово приймав рішення щодо предмету спору у вказаній справі.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, положення якої визначають недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, а саме:
1)суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі;
2)суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення;
3)суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції;
4)суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції;
5)суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі;
6)суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 7 та 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголосив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Стаття 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 § 1 Конвенції 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім». Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (Kyprianou проти Кіпру [ВП], §118; Micallef проти Мальти [ВП], § 93).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine,рішення від 9 січня 2013 року, заява №21722/11) ЄСПЛ зазначено «104. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності».
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.
Якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, навіть якщо об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Дослідивши викладені у заяві докази суд приходить до висновку, що дійсно мало місце прийняття суддею рішення щодо предмета спору, а саме майна, яке хоче успадкувати позивачка ОСОБА_1
08.08.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою суду від 13.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
У зв'язку з тим, що вимоги ухвали щодо усунення недоліків від 13.08.2024 позивачем не було виконано, 09.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом було повернуто позивачу.
Не погодившись із ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області про повернення позовної заяви представник позивачки адвокат Мамаєв Д.Ю. 26.09.2024 подав до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області.
За результатом розгляду скарги представника позивачки адвоката Мамаєва Д.Ю. 30.10.2024 постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 09.09.2024 про повернення позовної заяви скасовано й направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, зважаючи на предмет позовних вимог, а також беручи до уваги те, що представник позивачки адвокат Мамаєв Д.Ю. наполягає на задоволенні відводу головуючому у справі судді вказуючи на те, що суддя Слісарчук О.М. вже висловив свою правову позицію при розгляді даної справи, при цьому судом об'єктивних проявів упередженості головуючого у справі судді Слісарчука О.М. не встановлено та таких немає, справа розглядається повноважним складом суду, будь-яка заінтересованість у результаті розгляду справи у головуючого у справі судді відсутня, однак з урахування позиції представника позивачки, який не довіряє судді, задля забезпечення судом серед інших аспектів права сторін на судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, суд вважає, що суб'єктивна впевненість представника позивачки адвоката Мамаєва Д.Ю. в упередженості судді навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації встановленого п. 1 ст. 6 Конвенції права на справедливий суд, а тому з метою усунення сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, суд зазначає, що письмову заяву представника позивачки адвоката Мамаєва Д.Ю. про відвід головуючому у справі судді Слісарчуку О.М. потрібно задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції права на справедливий суд.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 38, 39, 40 ЦПК України, суд
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мамаєва Д.Ю. про відвід судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича у цивільній справі № 141/474/24 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Відвести суддю Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича від розгляду цивільної справи № 141/474/24 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Цивільну справу № 141/474/24 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом передати до канцелярії Оратівського районного суду Вінницької області для повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Слісарчук