Справа № 128/914/25
Іменем України
15 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій вказує, що 03.03.2025 поліцейським відділу поліції № 3 (м. Вінниця) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Левчуком В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4190589 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначена постанова мотивована тим, що 03.03.2025 о 22:01 год в смт. Стрижавка по вул. Приміській, водій керував автомобілем та нібито не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 Рух прямо, та здійснив поворот ліворуч, також, при зупинці працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9 ПДР. Вказаними діями на думку працівника поліції позивачем порушено п. 8.1 ПДР та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Так, оскаржувана постанова винесена за здійснення руху ліворуч у супереч вимоги дорожнього знаку 4.1 (Рух прямо), чим на думку працівника патрульної поліції порушено вимоги п. 8.1 ПДР України, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, окрім іншого, передбачає порушення вимог дорожніх знаків, передбачених п. 8.4 ПДР, а не 8.1 ПДР, який передбачає, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Тобто у порушення водієм вимог певного дорожнього знаку, працівниками поліції у постанові необхідно вказувати саме порушення п. 8.4 ПДР України, а не 8.1 ПДР, що є окремою підставою скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач зазначає, що дійсно 03.03.2025 близько 22:00 год він керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-21 у наспрямку з м. Вінниці, у подальшому ним навпроти автозаправної станції «Avantage 7», у дозволеному місці було здійснено маневр розвороту. Звертає увагу, що на автомобільній дорозі М-21 в смт. Стрижавка навпроти автозаправної станції «Avantage 7», встановлений дорожній знак 4.1 (рух прямо), однак, відразу за даним знаком на даній автодорозі встановлений дорожній знак 4.5 (рух прямо або ліворуч), який, у свою чергу, дозволяє розворот у відповідному місці. Саме у цьому місці позивачем було здійснено маневр розвороту. Щодо даного факту він неодноразово вказував працівникам поліції, однак останні не прийняли до уваги його пояснення.
На підтвердження здійснення позивачем маневру розвороту саме за встановленим знаком 4.5, позивач звернувся до автозаправної станції «Avantage», яка розташована навпроти місця, де ним було здійснено розворот. З відеокамер, які встановлені на автозаправній станції «Avantage», вбачається, що дійсно ним 03.03.2025 о 21:59 здійснено маневр розворот у дозволеному знаком 4.5 ПДР місці, що спростовує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Таким чином, позивач вважає, що ним не було порушено вимоги знаку 4.1 ПДР України, оскільки у даному місці він здійснив маневр розвороту відповідно до вимог знаку 4.5 ПДР. Із вказаного відео також вбачається, що відразу після вчинення ним маневру розвороту за ним у напрямку м. Вінниці рухався транспортний засіб поліції.
Враховуючи викладене позивач вважає, що ним не було порушено вимоги знаку 4.1 ПДР України, оскільки на даному перехресті відсутній дорожній знак 4.1, та він здійснив маневр повороту ліворуч із дотриманням ПДР.
Зазначає, що йому не було роз'яснено його права, у тому числі право користуватися юридичною допомогою, чим порушено його права.
Тому позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4190589 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 1 - 7).
Ухвалою суду від 07.04.2025, за результатами усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено справу до судового розгляду (а.с. 35).
Представник відповідача, на підставі ст. 162 КАС України, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сторона відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вони є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно поданого відзиву повідомив, що відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки відсутні, оскільки згідно Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, становить 30 діб, та ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 07.04.2025 надійшла до ГУНП у Вінницькій області поза межами строку зберігання відеозаписів. Також вказав, що вимоги позивача є безпідставними, порушень при накладенні адміністративного стягнення працівниками поліції допущено не було, справа була правомірно розглянута на місці вчинення адміністративного правопорушення в порядку скороченого провадження, за наслідком чого було винесено оскаржувану постанову та накладено на позивача адміністративне стягнення, а інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, тому в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 39 - 43).
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, а справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі відповідно до вимог ст. 268 КАС України, що згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
03.03.2025 поліцейським Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Левчуком В.В.винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4190589, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за порушення водієм Правил дорожнього руху України, а саме за те, що 03.03.2025 о 22:01 в смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, по вул. Приміська, ОСОБА_1 керував автомобілем та не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 Рух прямо, та здійснив поворот ліворуч, також при зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.п. 8.1, 9.9 ПДР(а.с. 8 - 9).
Відповідно до фото автомобільної дороги М 21, наданих позивачем щодо місця події, в напрямку руху ОСОБА_1 до вчинення розвороту (з м. Вінниця) встановлено дорожні знаки 4.1 (Рух прямо), а за ним, в тому ж напрямку руху, дорожній знак 4.5 (Рух прямо або ліворуч), та позивач зазначає, що саме в межах дії даного знаку здійснив розворот ліворуч, а не в межах знаку 4.1, також позивачем надано фото подальшого руху після розвороту, де встановлено горизонтальну дорожню розмітку 1.18, яка визначає рух транспортних засобів по смугах та дозволяє рух прямо або поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, з дотриманням якої ним було здійснено поворот ліворуч (а.с. 12 - 21)
Також, судом досліджено відеозаписи з відеокамер автозаправної станції «Avantage 7», наданих позивачем, на яких зафіксовано маневр розвороту транспортного засобу 03.03.2025 о 21:59 у дозволеному місці.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 278 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст. 279 КпАП України, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
При цьому позивач заперечує дотримання вказаних вимог працівником поліції під час складання оскаржуваної постанови, а також заперечує, що ним було порушено зазначені в оскаржуваній постанові ПДР.
Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
В судовому засіданні було досліджено копію постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4190589 від 03.03.2025, що була надана позивачу, згідно якої поліцейським розглядалася справа щодо правопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Суд звертає увагу, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.
Водночас жодного доказу на підтвердження викладених в постанові обставин в оскаржуваній постанові не зазначено, в тому числі пояснень водія щодо обставин винесення постанови, наявність проведення фото, відео зйомки під час розгляду справи тощо, п. 7 постанови не містить відомостей про жоден доказ, додатки до неї відсутні.
Крім того, підтвердження, що постанова була винесена в порядку, встановленому ст.ст. 278, 279 КУпАП та що водію було надано можливість скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема чи були вирішені клопотання, дослідженні докази, чи були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, в постанові не відображено, підпис водія відсутній, причини відсутності підпису в постанові не зазначено.
При цьому суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України), тобто саме відповідач в разі заперечення позивачем обставин притягнення його до адміністративної відповідальності зобов'язаний доводити правомірність своїх дій. На чому наголошено в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі № 524/9716/16-а.
Належним відповідачем за даним позовом є Головне управління національної поліції України у Вінницькій області, як орган, від імені якого відповідним інспектором було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 724/716/16-а, який жодних доказів на спростування викладених в позові обставин суду не надав.
Тому суд вважає, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідачем, з огляду на відсутність доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, на спростування викладених у позовній заяві обставин та доведення вказаних в оскаржуваній постанові порушень ПДР, суду не доведено.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Оскільки в судовому засіданні не доведено дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, та враховуючи відсутність доказів, які можуть бути прийняті судом до уваги та на підставі яких винесено оскаржувану постанову, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку, що постанову серії ЕНА № 4190589 від 03.03.2025 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, підставою для стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.
Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.07.2020 по справі № 524/6159/16-а.
Оскільки матеріалами справи підтверджено понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605, 60 грн., їх слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області.
Керуючись ст. ст. 241 - 244, 246, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4190589 від 03.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 605, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
1) позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
2) відповідач Головне управління національної поліції України у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, поштовий індекс 21050, код ЄДРПОУ 40108672.
Повний текст рішення складено 15.04.2025.
Суддя: