16 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5481/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства ?Дніпровська теплоелектроцентраль?
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 (колегія суддів: Верхогляд Т. А. - головуючий, Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 (суддя Золотарьова Я. С.)
за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі"
до Акціонерного товариства ?Дніпровська теплоелектроцентраль?
про визнання недійсним правочину
Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства ?Дніпровська теплоелектроцентраль?, у якому просило визнати недійсним правочин щодо зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020.
Позов мотивовано тим, що залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 вих. № 1660/23 на загальну суму 32 718,88 грн не відповідав зазначеним вимогам щодо зустрічності та однорідності, оскільки позивач обліковувався як боржник за договором № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 у відповідача. Водночас відповідач щодо платежів за спожиту теплову енергію, здійснену споживачами 1 - ої групи (населення), не мав жодного належним чином оформленого зобов'язання перед позивачем, відтак, останній не міг мати до нього жодних вимог.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025, позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що залік про зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 укладено з порушеннями статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги, які підлягають зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
03.04.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв'язку ?Електронний суд? Акціонерне товариство ?Дніпровська теплоелектроцентраль? подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 310 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України), а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
За висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, від 05.02.2025 у справі № 910/19953/23, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, судом застосовується з урахуванням саме відсутності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема стаття 203 Господарського кодексу України, стаття 601 Цивільного кодексу України, однак прямо випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.
Отже, є висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, від 05.02.2025 у справі № 910/19953/23, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Дніпровська теплоелектроцентраль?.
При цьому слід зазначити, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові послався на висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 про те, що незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач має зобов'язання перед позивачем, тобто, позивач не має до відповідача зустрічних вимог.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Інших підстав, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі, Верховним Судом не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Дніпровська теплоелектроцентраль? на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 904/5481/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов