08 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6232/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - арбітражний керуючий Левкович О.К.
ОСОБА_1 - адвокат Руденко В.В.
Компанії ЛАКАСТІ ЛТД (LACASTI LTD) - адвокат Волошин В.Ю.
АТ Комерційний банк "Приват Банк" - адвокат Куценко О.В.
Іноземного підприємства " 1+1" Продакшн" - адвокат Ноготкова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 23.01.2025
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючого), Отрюха Б.В., Пантелієнка В.О.
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.09.2024
у складі судді Чеберяка П.П.
у справі № 910/6232/16
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович Олени Кононівни
до 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. ОСОБА_5 ; 6. ОСОБА_9 ; 7. Компанії ЛАКАСТІ ЛТД (LACASTI LTD); 8. ОСОБА_7 ; 9. ОСОБА_8 ; 10. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел-Райс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк"; 2. Іноземного підприємства " 1+1" Продакшн"
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
в межах справи № 910/6232/16
за заявою Корпорації "Інформаційні системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Пресцентр"
про банкрутство,-
1. у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року, перебуває справа №910/6232/21 про банкрутство ТОВ "Видавництво "Пресцентр", провадження у якій порушено за заявою Корпорації "Інформаційні системи України".
2. 10.04.2024 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Левкович О.К. звернулась до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та засновників банкрута, в якій просила покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , Компанію Лакасті ЛТД (LACASTI LTD), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ "Вел-Райс" субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Видавництво "Пресцентр" у зв'язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 126 072 723,00 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6232/16 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута на його учасників та керівників в межах справи № 910/6232/16 про банкрутство ТОВ "Видавництво Пресцентр".
4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ліквідатор ТОВ "Видавництво Пресцентр"арбітражний керуючий Левкович О.К. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 07.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6232/16, сформована в системі "Електронний суд" 07.03.2025.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" у справі № 910/6232/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025.
8. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/6232/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" від 07.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024; призначено розгляд Касаційної скарги на 08.04.2025 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись із вказаною постановою Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.06.2023, справі № 910/17743/18, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16, від 20.09.2023 у справі № 44/440-б, від 12.09.2024 у справі № 903/624/13, від 05.02.2025 у справі № 914/1196/20, від 08.12.2022 у справі № 910/3246/20, від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, від 26.09.2023 у справі № 910/8137/19, від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 17.08.2023. у справі № 910/21049/17, від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16.
10.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що заборгованість у сумі 126 082 609,24 грн виникла та залишається непогашеною у зв'язку з відсутністю ліквідних активів у банкрута через протиправні дії засновників, кінцевих бенефіціарних власників та керівника банкрута, що призвели до стійкої неплатоспроможності ТОВ "Видавництво Пресцентр".
10.3 Суди попередніх інстанцій помилково відхилили вимоги щодо покладення субсидіарної відповідальності на відповідача-1, які обґрунтовані тим, що відповідач-1 від імені ТОВ "Видавництво Пресцентр" уклав договір № 2 від 30.03.2016 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" на суму 2 045 550,00 грн.
10.4 Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що в протоколі Загальних зборів Товариства від 09.03.2016 вирішено продати частку в статутному капіталі ТОВ "Гравіс", та не перевірили надходження кошів на рахунок, при тому, що відчуження частки відбулося за номінальною вартістю.
10.5 Судами попередніх інстанцій не досліджено докази на підтвердження протиправності дій керівника (договір, виписки банку по рахункам, виконавчі провадження, арешти рахунків та майна) не надали їм оцінки в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
10.6 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що відповідач-7 при прийнятті рішення (Протокол Загальних зборів учасників від 09.03.2016), підготовці та підписанні вищезгаданого договору добре усвідомлював протиправність своєї поведінки та бажав настання шкоди (збитків) боржнику та кредиторам.
10.7 Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач-1 уклав договір купівлі-продажу № 331БВ від 02.06.2016 про придбання акцій ПрАТ "Укрпостачпром" у Компанії Лакасті ЛТД на суму 2 045 550,00 грн, який не було передано ліквідатору, що додатково підтверджує недобросовісність відповідача-1.
10.8 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що не стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника (загалом 2 105 412,56 грн), є бездіяльністю відповідача-1, котра не відповідає інтересам даної юридичної особи та є недобросовісною, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута.
10.9 Судами попередніх інстанцій не враховано, що порушення вимог Положення про проведення інвентаризації активів та зобов'язань відповідачем-1 призвело до невірного відображення у звітності підприємства активів та зобов'язань, подачі до компетентних органів помилкових даних та несвоєчасність доведення до власників факту неплатоспроможності, а як результат не вжиття жодних заходів для покращення стану підприємства.
10.10. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що поведінка керівника та засновників без належного вияву турботливості і обачливості свідчить про наявність вини керівника та засновників у формі простої необережності у наслідках дій та бездіяльності щодо Боржника.
10.11 Судами попередніх інстанцій не враховано, що засновники та керівник боржника допустили: бездіяльність у вигляді неналежного управління діяльністю товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення законодавства, що в свою чергу привело до формування боргових зобов'язань перед кредиторами; бездіяльність у вигляді неприйняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; невчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами, що в свою чергу привело до формування боргових зобов'язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами.
10.12 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи ліквідатора щодо вибуття із власності майна боржника, яке перебувало в заставі у АТ КБ "Приватбанк"
11. Ліквідатор боржника в судовому засіданні 08.04.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Компанією ЛАКАСТІ ЛТД подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
13. АТ КБ "Приват Банк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить задовольнити частково касаційну скаргу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Представник АТ КБ "Приват Банк" в судовому засіданні 08.04.2025 частково підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у відзиві.
15. Представники Компанії ЛАКАСТІ ЛТД та ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.04.2025 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.
16. Представник Іноземного підприємства "1+1" Продакшн" в судовому засіданні 08.04.2025 розгляд касаційної скарги залишила на розсуд суду.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
21. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку передбаченому частиною другою статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
22. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
23. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
24. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
25. Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
26. Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.
27. Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
28. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в необхідному (безпосередньому) причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
29. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 КУзПБ.
30. Щодо об'єктивної сторони правопорушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
31. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
32. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
33. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів: 1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
34. Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).
35. Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
36. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
37. При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами. Відтак, особи яким статтею 61 КУзПБ надано право звертатися до суду із заявою про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, мають в обґрунтування своїх вимог надати суду належні докази які підтверджують склад правопорушення.
38. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16).
39. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
40. При цьому, на ліквідатора відповідно до частини п'ятої статті 61 КУзПБ покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).
41. Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
42. Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі № 906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.
43. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.
44. Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно статті 61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність необхідного (безпосереднього), а не опосередкованого причинно-наслідкового зв'язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.
45. Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність необхідного (безпосереднього) причинно-наслідкового зв'язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.
46. Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
47. Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки визначальним для цієї відповідальності є необхідний (безпосередній) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона).
48. Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
49. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що заявник повинен довести наявність саме необхідного причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства), а не опосередкованого.
50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, генеральним директором ТОВ "Видавництво Пресцентр" в період з 16.11.2012 по 20.01.2017 був ОСОБА_1 (відповідач-1). Вимоги щодо покладення субсидіарної відповідальності на відповідача-1 заявник обґрунтовує тим, що відповідач-1 від імені ТОВ "Видавництво "Пресцентр" уклав договір № 2 від 30.03.2016 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" на суму 2 045 550,00 грн. На думку ліквідатора, права кредиторів на отримання заборгованості були порушені, оскільки відповідач-1 знав, що кошти за угодою не надійдуть, з огляду на те, що рахунки божника були арештовані виконавчою службою. Крім того, за переконанням заявника, відповідач-1 уклав договір № 331БВ від 02.06.2016 про придбання акцій ПрАТ "Укрпостачпром" у Компанії Лакасті ЛТД на суму 2 045 550,00 грн. З наведених обставин, ліквідатор приходить до висновку, що відповідач-1 умисно та з перевищенням повноважень уклав даний договір та зарахував зустрічні вимоги після надходження до суду заяви від ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, прийняття її судом та призначення підготовчого судового засідання. Також заявник вказує на те, що відповідач-1, виконуючи повноваження керівника боржника, не вживав заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, не проводив щорічну інвентаризацію та не списував безнадійну дебіторську заборгованість.
51. Судами встановлено, що 09.03.2016 на Загальних зборах учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр", серед іншого, було прийнято наступні рішення:
- відмовитись від переважного права на викуп частки розміром 92,2% у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985), номінальна вартість якої становить 24 179 450,00 грн, належну іншому учаснику ТОВ "Гравіс" - ТОВ "Главред-Медіа";
- продати сплачену в повному обсязі частку в статутному капіталі ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985) розміром 7,8% статутного капіталу товариства, номінальна вартість якої становить 2 045 550,00 грн на користь компанії Лакасті ЛТД;
- уповноважити Генерального директора Товариства особисто або через представника Товариства на підставі довіреності взяти участь у загальних зборах ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985). У зв'язку з чим Генеральний директор Товариства уповноважується підписати всі необхідні протоколи ТОВ "Гравіс" та інші необхідні документи, пов'язані із прийнятими на загальних зборах учасників ТОВ "Гравіс" рішеннями.
52. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані рішення були оформлені протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр" від 09.03.2016.
53. Судами встановлено, що згідно п.7.3 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 18.11.2015) до компетенції Загальних зборів Учасників належить:
- прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (абз. ж) п.7.3 Статуту);
- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження статутів та положень до них (абз. з) п.7.3 Статуту);
- прийняття рішення про попереднє затвердження правочинів щодо купівлі або продажу, відчуження або набуття в інший спосіб корпоративних прав (часток, паїв тощо), цінних паперів, власником яких є чи буде Товариство незалежно від суми (абз. ї) п.7.3 Статуту);
- прийняття рішень про попереднє затвердження правочинів з питань управління корпоративними правами (акціями, частками, паями та іншим), що належать Товариству, а також визначення завдань особам, що приймають участь в роботі органів управління підприємств, установ та організацій, корпоративні права (акції, частки, паї та інше) яких належать товариству (абз. р) п.7.3 Статуту). В свою чергу, відповідно до п.8.1 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 18.11.2015) Генеральний директор підзвітний Загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Також абз. к) п.8.3 статуту закріплює повноваження Генерального органу - забезпечення виконання рішень Загальних зборів учасників товариства.
54. Враховуючи встановлені фактичні обставини у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів заявника щодо порушення відповідачем-1 прав кредиторів у зв'язку з підписанням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" № 2 від 30.03.2016, оскільки відповідач-1, який на момент укладення означеного договору перебував на посаді Генерального директора ТОВ "Видавництво "Пресцентр", виконував рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр".
55. Щодо укладення договору про придбання акцій № 331БВ від 02.06.2016 судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.4.4 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) учасником ТОВ "Видавництво "Пресцентр" було Касміло Венчерз ЛТД (власник частки статутного капіталу в розмірі 100%). Згідно п.7.3 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) до компетенції Загальних зборів учасників належить:
- прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (абз. ж) п.7.3 статуту);
- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження статутів та положень до них (абз. з) п.7.3 статуту);
- прийняття рішення про попереднє затвердження правочинів щодо купівлі або продажу, відчуження або набуття в інший спосіб корпоративних прав (часток, паїв тощо), цінних паперів, власником яких є чи буде Товариство незалежно від суми (абз. ї) п.7.3 статуту);
- прийняття рішень про попереднє затвердження правочинів з питань управління корпоративними правами (акціями, частками, паями та іншим), що належать Товариству, а також визначення завдань особам, що приймають участь в роботі органів управління підприємств, установ та організацій, корпоративні права (акції, частки, паї та інше) яких належать товариству (абз. р) п.7.3 статуту). В свою чергу, відповідно до п.8.1 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) Генеральний директор підзвітний Загальним зборам Учасників і організує виконання їх рішень. Також абзац к) пункту 8.3 статуту закріплює повноваження Генерального органу - забезпечення виконання рішень Загальних зборів учасників товариства.
56. Відповідно до пункту 1 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 (в редакції на час існування спірних відносин) при прийманні розпоряджень Центральний депозитарій або депозитарна установа перевіряє їх на достовірність відповідно до визначеного внутрішніми документами Центрального депозитарію, депозитарної установи порядку залежно від способу підтвердження справжності підписів, що використовується при обміні даними між депонентом та депозитарною установою або між клієнтом та Центральним депозитарієм.
57. Згідно з пунктом 4 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення № 735 кожна депозитарна операція проводиться Центральним депозитарієм або депозитарною установою на підставі документів, визначених пунктом 1 глави 2 цього розділу, і закінчується складанням звіту та/або повідомлення про її виконання. Звітом про виконання депозитарної операції може бути виписка або довідка з рахунку в цінних паперах, якщо це встановлено відповідним договором (договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, депозитарним договором, договором про обслуговування випуску цінних паперів, договором про кореспондентські відносини).
58. Розпорядження та документи, що підтверджують правомірність здійснення депозитарних операцій Центральним депозитарієм або депозитарними установами, повинні повністю розкривати зміст виконання операцій за рахунками в цінних паперах. Якщо розпорядження та документи не містять усіх необхідних даних для виконання депозитарних операцій, Центральний депозитарій, депозитарна установа мають право відмовити у виконанні операції та вимагати надання необхідної інформації (пункт 5 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення № 735).
59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, АТ КБ "Приватбанк", як депозитарною установою зі сторони ТОВ "Видавництво "Пресцентр", 02.06.2016 було прийнято розпорядження на проведення облікових операцій, з перевіркою всіх документів, в тому числі щодо повноважень відповідача-1, та зареєстровано вказану операцію без зауважень.
60. Відтак, на підставі наведеного та встановлених фактичних обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість тверджень заявника щодо того, що відповідачем-1 з перевищенням повноважень було укладено договір про придбання акцій № 331БВ від 02.06.2016.
61. Також, судами встановлено, що всупереч посилань ліквідатора на фраудаторність, пов'язаність сторін та безоплатність укладених боржником договорів, матеріали справи не містять доказів визнання їх недійсними з підстав, визначених КУзПБ, а тому вказані договори є чинними, правомірними, законними та такими, що породжують взаємні права та обов'язкові до виконання зобов'язання.
62. Окрім того, надаючи оцінку аргументам ліквідатора про невжиття відповідачем-1 дій по стягненню дебіторської заборгованості, судами встановлено, що дебітори боржника - ТОВ "Прес-Центр-Львів", ТОВ "Прес-Центр-Одеса", ТОВ "Прес-Центр-Дніпро", ТОВ "Прес-Центр-Харків" були ліквідовані як юридичні особи. Судами в межах справ про банкрутство даних підприємств були встановлені обставини відсутності у останніх майнових активів, що спростовує відповідні твердження скаржника.
63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявником не доведено склад цивільного правопорушення в діях / бездіяльності відповідача-1 у доведенні ТОВ "Видавництво "Пресцентр" до стану неплатоспроможності, оскільки на момент вступу на посаду Генерального директора підприємство тривалий час вже не здійснювало діяльність і не отримувало прибутків. Ліквідатором не встановлено причини критичної неплатоспроможності та які саме дії призвели до стану неплатоспроможності боржника.
64. Окрім того, судами встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували склад цивільного правопорушення в діях / бездіяльності ОСОБА_2 , яка виконувала повноваження Генерального директора ТОВ "Видавництво "Пресцентр" у період з 20.01.2017 по 30.01.2017, а також учасників боржника у доведенні ТОВ "Видавництво "Пресцентр" до банкрутства.
65. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ані заява ліквідатора, а ані апеляційна скарга не містять жодних посилань на дії чи бездіяльність зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та всіх інших відповідачів, які б свідчили про наявність підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності.
66. Також, відповідно до частини першої статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.
67. При цьому, обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, про продаж боржником частки в статутному капіталі ТОВ "Гравіс", та не надходження коштів за такий продаж на рахунок боржника.
68. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б підтверджували звернення ліквідатора до суду із позовом до покупця частки в статутному капіталі ТОВ "Гравіс" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі № 2 від 30.03.2016.
69. Також, судами не встановлено обставин щодо вжиття ліквідатором та АТ Комерційний банк "Приват Банк" будь - яких заходів для обліку, збереження, розшуку заставного майна, про яке зазначено у касаційній скарзі, та іншого майна, як до так і після відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
70. Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що при поданні відповідної заяви арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Видавництво "Пресцентр", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника.
71. Як встановлено судами, ліквідатором лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.
72. Водночас, судами правомірно зазначено про те, що відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів.
73. Окрім того, як вже було зазначено вище, заявник повинен довести наявність саме необхідного (безпосереднього) причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства), а не опосередкованого.
74. Разом з тим, в цьому випадку судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів та обставин справи не встановлено наявності необхідного (безпосереднього) причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та фактичною неплатоспроможністю боржника, як необхідної складової правопорушення.
75. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Видавництво Пресцентр" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв'язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства.
76. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
77. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
78. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
79. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
80. Як вже було зазначено, відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
81. При цьому, аргументи скаржника (пункти 10.2. 10.3, 10.4, 10.5, 10.6, 10.7, 10.8, 10.9, 10.10, 10.11, 10.12 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
82. Окрім того, згідно частини третьої статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
83. Окрім того, надаючи оцінку звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Видавництво "Пресцентр", проведеному у 2023 арбітражним керуючим Левкович О.К., згідно якого з боку керівництва протягом 2013-2015 року було вжито ряд дій та бездіяльності, що призвели до погіршення фінансово-господарського стану підприємства, суди дійшли висновку про те, що такий висновок не є безумовним та беззаперечним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього висновку, який є лише одним із засобів доказування.
84. При цьому, судами враховано, що в 2016 тим же арбітражним керуючим Левкович О.К., яка виконувала повноваження розпорядника майна боржника, вже було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Видавництво "Пресцентр", за наслідками якого оформлено Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства - ТОВ "Видавництво "Пресцентр".
85. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у поданому звіті в розділі 3.2 "Визначення ознак дій з доведення до банкрутства" зазначено: "Крім того, проаналізовано заходи, проведені керівництвом підприємства щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведення претензійно-позовної роботи), малий відсоток простроченої дебіторської заборгованості та своєчасності розв'язання проблем у виробничому процесі тощо. В ході детального аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не виявлено фактів зменшення розміру, приховування чи заниження оцінки майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства; продажу товарів за ціною, нижчою за собівартість, закупівлі товарів, робіт, послуг, не задіяних у господарській діяльності, не мало місця штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, необґрунтованого збільшення штату підприємства. Дані деталізованого аналізу свідчать про те, що з боку керівництва за вказаний період не було дій з метою навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства.".
86. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
87. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
88. Враховуючи встановлені обставини, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про суперечливість в цьому випадку дій ліквідатора, що додатково свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності.
89. З огляду на вищевикладене, аргументи скаржника (пункти 10.2 10.3, 10.4, 10.5, 10.6, 10.7, 10.8, 10.9, 10.10, 10.11, 10.12 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
90. Окрім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.06.2023, справі № 910/17743/18 не можуть вважатися в цьому випадку подібними й через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/6232/16 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо не доведеності наявності умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Видавництво Пресцентр" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв'язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини.
91. При цьому, необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у інших постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, оскільки скаржником не зазначено висновки щодо застосування яких саме норм права та за яких встановлених фактичних обставин вказаних справ судами попередніх інстанцій не враховано у цій справі № 910/6232/16 при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
92. З огляду на вищевикладене, аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
93. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
94. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
95. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
96. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
97. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
98. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
99. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
100. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень були дотримані.
101. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" від 07.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6232/16 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6232/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк