Іменем України
08 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/29/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури
код ЄДРПОУ 02910114; вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300
в інтересах держави в особі
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017
позивача-2: Корюківської міської ради
код ЄДРПОУ 04061760, вул. Бульварна, 6, м.Корюківка, Чернігівська область, 15300
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Рекорд»,
код ЄДРПОУ 30763335, вул. Шевченка, 10, с. Білошицька Слобода, Корюківський район, Чернігівська область, 15320
Предмет спору: про відшкодування шкоди в розмірі 566 825,52 грн,
За участю представників сторін:
від прокуратури: Оліфір А.В.
від позивачів: не прибули
від відповідача: Кушнеренко Є.Ю.
Керівником Корюківської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та позивача-2: Корюківської міської ради до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд» про відшкодування шкоди в розмірі 566 825,52 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом доставлення ухвали суду до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд» 20.01.2025 о 14:17.
У встановлений судом строк, від відповідача та прокуратури надійшли відзив на позов, відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.
30.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке за усним клопотанням представника відповідача в підготовчому засіданні 19.02.2025 залишено судом без розгляду.
12.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до справи. Клопотання задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.
Від позивача-1 надійшли заяви про розгляд справи без участі його представника. Заяви задоволені судом.
19.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.03.2025.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у т.ч. в м.Чернігові, судове засідання 18.03.2025 не відбулося.
Ухвалою суду від 18.03.2025 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання на 25.03.2025.
25.03.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2025.
08.04.2025 суд розглянув справу по суті та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо виконання заходів з охорони лісів від самовільних порубок, що призвело до незаконної порубки 94 дерев породи сосна звичайна, які зростали у лісовій ділянці кварталу №2 виділу №5 та кварталу №1 виділу №7 ПСП «Рекорд» за межами с.Білошацька Слобода Корюківського району Чернігівської області. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев, у розмірі 566 825,52 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в діях працівників ПСП «Рекорд» відсутня протиправна поведінка, так як вони своїми діями не завдали шкоди, а збитки, які Позивач просить стягнути з підприємства настали з вини невстановлених слідством осіб, які незаконно вчинили порубку лісу. Прокурор та позивачі не навели жодної обставини, яка формує об'єктивну сторону суспільно необхідної поведінки (зміст дій, порядок їх вчинення, строки тощо) відповідача, пасивність якої кваліфікується як протиправна бездіяльність.
У відповіді на відзив прокурор зазначає, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджується правомірність вимог прокурора. Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2023 в кінці серпня 2023 року працівниками ПСП «Рекорд» в ході обстеження лісового господарства виявлено незаконну порубку дерев. До заяви про вчинення кримінального правопорушення не долучено матеріали про лісопорушення, таким чином, не зафіксовано коли саме працівники підприємства виявили незаконну порубку лісу. Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 останній раз обхід території лісового господарства здійснювався близько 6 місяців назад. Відповідно до протоколу допиту свідка, заступника директора ПСП «Рекорд» ОСОБА_2 відповідний структурний підрозділ, який займається захистом та охороною лісів у ПСП «Рекорд», не створений. Наведені обставини є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.
Вина та протиправна поведінка ПСП «Рекорд» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв'язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.
Обставини справи встановлені судом.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 002274 від 28.02.1996 земельна ділянка площею 1055,5 га, розташована на території с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області, перебуває у постійному користуванні ПСП «Рекорд».
У серпні 2023 року, в ході обстеження лісового господарства, заступником директора ПСП «Рекорд» ОСОБА_2 було виявлено незаконну порубку дерев в лісі, який знаходиться в користуванні ПСП «Рекорд», а саме квартал 2 виділ 5 та квартал 1 виділ 7, у зв'язку з чим останній звернувся до Корюківського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою №44 від 29.08.2023 про вчинення кримінального правопорушення.
04.09.2023 Корюківським управлінням Національної поліції в Чернігівській області зареєстроване кримінальне провадження №12023270290000711 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки 94 дерев на земельній ділянці лісового фонду, яка знаходиться у постійному користуванні ПСП «Рекорд» неподалік с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області.
Слідчими СВ Корюківського РВП проведено допити свідків, а саме: заступника директора ПСП «Рекорд» ОСОБА_2 , лісника ОСОБА_1 , інженера лісового господарства ОСОБА_3 та складено протоколи допиту свідків від 13.09.2023, 18.09.2023 та 21.11.2024.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , заступника директора ПСП «Рекорд», від 13.09.2023 ПСП «Рекорд» не здійснювало порубку вказаного лісу та не обізнано про осіб, які здійснювали таку порубку, вказана порубка лісу була незаконною, без належних дозволів.
Відповідно до протоколів огляду місця події від 28.09.2023 проведеним оглядом встановлено, що у лісовому масиві, що знаходиться за межами населеного пункту, неподалік с. Б. Слобода Корюківського району Чернігівської області, а саме на території кварталу 2 виділу 5 та кварталу 1 виділу 7, виявлено незаконну порубку лісових насаджень масиву. Під час огляду було проведено замірювання пнів зрізаних дерев породи сосна.
Під час розслідування кримінального провадження № 12023270290000711 від 04.09.2023 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено. Досудове розслідування триває.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД, яку було проведено за матеріалами кримінального провадження №12023270290000711, внаслідок вирубки 94 дерев виду сосна звичайна, які зростали у лісовій ділянці кварталу № 2 виділу № 5 та кварталу № 1 виділу № 7 ПСП «Рекорд», за межами с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області. Розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (державі) складає 566 825, 52 грн.
Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.
За доводами прокурора, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 566 825, 52 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.
Представництво прокурором інтересів держави.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області у позові зазначив, що неналежне виконання відповідачем обов'язків із забезпечення охорони та захисту лісів та допущення незаконної вирубки дерев, що призвело до заподіяння значних збитків, безумовно порушує інтереси держави, вимагає вжиття заходів реагування, тобто становить як державний, так і суспільний інтерес. Таким чином, у зазначеному випадку, за доводами прокурора, наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Щодо представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45 (далі - положення), в межах: своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу II цього положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами 9,10 розділу II положення визначено, що Інспекція розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства; виступає позивачем та відповідачем у судах.
Окружною прокуратурою прокуратуру» з метою отримання інформації щодо відшкодування шкоди та вжитих заходів листом від 20.12.2024 № 51-77-5255 вих-24 поінформовано Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області щодо наявного правопорушення та невідшкодованих збитків.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом від 24.12.2024 № 09/3658 повідомила окружну прокуратуру, що заходи позовного характеру щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не здійснювались. Поряд з цим, не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру Корюківською окружною прокуратурою.
Відтак Державною екологічної інспекцією у Чернігівській області особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Корюківської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Незаконна порубка була здійснена у лісовому масиві, що розташований на території Корюківської міської ради, а відтак остання є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Згідно з листом Корюківської міської ради від 24.12.2024 № 1536/04-03, наданим на запит окружної прокуратури, жодних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки, міською радою не вживалося. При цьому міська рада не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру Корюківською окружною прокуратурою.
Отже, зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-2 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, та не збирається їх вживати.
Суд встановив, що прокурором було повідомлено про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави як Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, так і Корюківську міську раду, які зі свого боку підтвердили невжиття ними заходів для усунення зазначених порушень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, а підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави, які полягають у завданні державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Корюківської міської ради до ПСП «Рекорд» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Корюківської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з ст.1,2,3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 002274 від 28.02.1996, на території с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області знаходиться земельна ділянка площею 1055,4 га, на якій було виявлено незаконну порубку.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що предметом діяльності ПСП «Рекорд» є, серед іншого, діяльність у сфері лісівництва та лісозаготівель і надання пов'язаних із ними послуг.
Згідно з п. 4.1. статуту Приватного сільськогосподарського підприємства «Рекорд», затвердженого загальними зборами учасників ПСП «Рекорд», протокол №7 від 02.05.2019, предметом діяльності підприємства є, з реалізація, закупівля лісопродукції, деревини та продуктів її переробки, заготівля та реалізація деревини під час рубок, здійснення операції з експорту-імпорту лісоматеріалів. Деревини, відходів після переробки деревини.
Відповідно до посадових обов'язків лісника, затверджених директором ПСП «Рекорд» 19.07.2019, до обов'язків лісників входить охорона лісів і довіреного йому майна у закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення у тому числі, незаконних рубок, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів, що належать ПСП «Рекорд».
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач у відповідності до ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону лісу на підвідомчій території з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем, який повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.
Доводи відповідача щодо не доведення прокурором протиправності поведінки відповідача, яка проявилася у бездіяльності, спростовуються наступним.
Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2023 вказано, що в кінці серпня 2023 року працівниками ПСП «Рекорд» в ході обстеження лісового господарства виявлено незаконну порубку дерев.
До заяви про вчинення кримінального правопорушення не долучено матеріали про лісопорушення, таким чином, не зафіксовано коли саме працівники підприємства виявили незаконну порубку лісу.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 останній раз обхід території лісового господарства здійснювався близько 6 місяців назад.
Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка, заступника директора ПСП «Рекорд» ОСОБА_2 відповідний структурний підрозділ, який займається захистом та охороною лісів у ПСП «Рекорд», не створений.
Наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне, забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та заподіяння збитків. Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Щодо розрахунку шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав висновком експерта від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023270290000711 від 04.09.2023.
Цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.
Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні.
Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.
Будь-яких спростувань правомірності висновку експерта від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.
З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, таблиця № 1 (далі - Такси).
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до “Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) І взято відповідно до статистичних даних за 2008-2021 роки, за винятком 2012 року, відповідно до п. 2 вищезазначеного «Порядку».
Отже, розмір екологічної шкоди, яка завдана навколишньому природному середовищу (державі), внаслідок порубки ростучих дерев роду акація до ступеня припинення росту складає: Ні х 94127,5 = 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 х 1,137 х 1,098 х 1,041 х 1,05 х 1,1 х 1,266) х 94 127,5 = 566 825,52 грн.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Вищевикладене спростовує доводи відповідача про не доведення прокурором протиправної поведінки та неправомірної бездіяльності (дій) відповідача стосовно забезпечення охорони лісу, що перебуває в його постійному користуванні, а також ненадання прокурором доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідачем не доведено, що шкоду державі в розмірі в розмірі 566 825,52 грн завдано не з його вини.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватися у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Рекорд» (код ЄДРПОУ 30763335, вул. Шевченка, 10, с. Білошицька Слобода, Корюківський район, Чернігівська область, 15320) на користь держави в особі Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061760, вул. Бульварна, 6, м.Корюківка, Чернігівська область, 15300) 566 825,52 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, шляхом їх перерахування одержувачем: 30% від суми, що становить 170 047,66 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 113 365, 10 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 283 412, 76 на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області (отримувач: ГУК у Черіг.обл/тг м. Корюків / 24062100, р/р: UA338999980333159331000025639, код отримувача 37972475, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Рекорд» (код ЄДРПОУ 30763335, вул. Шевченка, 10, с. Білошицька Слобода, Корюківський район, Чернігівська область, 15320) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 8502,28 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор