18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
15 квітня 2025 року Черкаси справа №925/142/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу
за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу (вулиця Коцюбинського, 6, місто Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 42149108)
до Монастирищенської міської ради (вулиця Соборна, 117, місто Монастирище, Черкаська область, 19101, ідентифікаційний код 25769919)
про стягнення 95877,36 грн,
13.02.2025 Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з позовом до Монастирищенської міської ради, у якому просить суд стягнути з відповідача шкоду, яка заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 95877,36 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було проведення огляд (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та виявлено стихійне сміттєзвалище в адміністративних межах Монастирищенської міської громади (с.Попудня). У результаті перевірки були виявлені факти засмічення земельних ділянок, що є порушенням природоохоронного законодавства та призвели до шкоди державі у розмірі 95877,36 грн. Позивач стверджує, що у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду: протиправна поведінка, яка полягає у засміченні земельної ділянки побутовими відходами, вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, яка зумовлена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавств. Отже, збитки, які заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 95877,36 грн підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано Державній екологічній інспекції Центрального округу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати документи належної якості, що зазначені у додатках до позову, які повністю відповідають та технічно відтворюють зміст оригіналу документу або оригінали цих документів.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.02.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.
Відповідач, у строк встановлений судом, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 27.02.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана судом до електронного кабінету відповідача та була доставлена до його електронного кабінету 28.02.2025, що підтверджене довідкою Господарського суду Черкаської області про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
25.04.2024 громадянин ОСОБА_1 на веб-сайті «ЕкоЗагрози» розмістив звернення №001646, у якому повідомив про те, що поблизу села Попудня Уманського району Черкаської області знаходиться стихійне сміттєзвалище (координати 48.9103125, 29.8865156).
Наказом Державної екологічної інспекції Центрального округу №06-25/218 від 07.05.2024 відповідальним особам Державної екологічної інспекції Центрального округу доручено у термін з 06.05.2024 до 17.05.2024 провести огляд (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу стосовно порушення природоохоронного законодавства, а саме стихійного сміттєзвалища поблизу с.Попудня Уманського району Черкаської області (координати: широта - 48.9103125, довгота - 29.8865156).
На підставі наказу №06-25/218 від 07.05.2024 у період з 06.05.2024 до 17.05.2024 позивач провів огляд (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та встановлено порушення природоохоронного законодавства, про що було складено акт №22/03-2/2024 від 07.05.2024.
За результатами проведення огляду (обстеження) встановлено, що в адміністративних межах Монастирищенської об'єднаної територіальної громади поблизу села Попудня Уманського району Черкаської області, за координатами 48.9103125, 29.8865156 виявлено несанкціоноване сміттєзвалище.
Заміри площі, товщини шару та об'єму засмічення земельної ділянки здійснено рулеткою Р20УЗК, яка є повіреною, що підтверджено свідоцтвом про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №130 від 24.05.2023, яке було чинне до 24.05.2024. Площа земельної ділянки - 902,8 м2, об'єм відходів - 631,96 м3.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області№7-23-0.2-5105/2-24 від 29.07.2024, програмно-апаратний комплекс Національної кадастрової системи не дає можливості ідентифікувати розташування земельної ділянки, а отже, і отримати відомості про земельну ділянку за координатами геолокації. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Черкаській області на 2024 рік становить 35361,95 грн за 1 га (з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік - 1,051). За інформацією Відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, звіряючи відомості місця розташування за координатами геолокації 48.9103125, 29.8865156; 48.6745625, 30.0267656; 48.7578375, 29.9211094; 48.5583625, 30.0758906 у сервісі карти Google з графічною частиною програмно-апаратного комплексу Національної кадастрової системи відомості про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесені.
Згідно з розрахунком розміру шкоди від засмічення земель, розмір шкоди, яка заподіяна внаслідок засмічення земельної ділянки площею 902,8 м2, висота 0,7 метра, становить 95877,36 грн. Розрахунок здійснено відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 (зареєстрована у Міністерстві юстиції №285/2725 від 05.05.1998 (із змінами).
Розрахунок здійснено з формулою Ршз = А * Б * Гоз * Пдз * Кзз *Кег, де А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення, Б - коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 15, а небезпечними (токсичними) відходами - 300, Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки грн/м2 (середня базова вартість земель), Пдз - площа засміченої земельної ділянки, Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення, Кег - коефіцієнт еколого-господарського призначення земель (Розмір шкоди = 0,5 * 15 * 3,54 * 902,8 * 4* 1).
У листі №03.2-10/2284 від 10.05.2024 позивач вимагав від виконавчого комітету Монастирищенської міської ради вжити заходів щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища, про результати усунення порушення повідомити до 17.06.2024.
У відповідь на цей лист відповідач надіслав позивачу лист №03-01-24/2437 від 12.06.2024, у якому повідомив позивача про те, що станом на 12.06.2024 стихійне сміттєзвалище частково ліквідовано. З підстави значних опадів та крутого схилу, на який безпосередньо висипалося сміття, виконання робіт з ліквідації сміттєзвалища важкою технікою належним чином та у найкоротші терміни є неможливим.
Позивач надіслав на адресу відповідача лист №03.2-08/3719 від 05.08.2024, у якому пропонував добровільно відшкодувати збитки на суму 95877,36 грн, які заподіяні державі у результаті забруднення земельної ділянки. У цьому листі позивач також повідомив відповідача про те, що у разі відмови від добровільної сплати збитків, заподіяних державі, інспекція буде змушена звернутися до Господарського суду Черкаської області для примусового стягнення вказаної суми. До цього листа позивачем було додано розрахунок розміру шкоди від засмічення земель.
У відповідь на цей лист відповідач надіслав позивачу лист №03-01-24/3755 від 21.08.2024, у якому зазначив, що питання виділення коштів для відшкодування розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення у сумі 95877,36 грн було розглянуте та прийняте відповідне рішення на засіданні виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 28.08.2024 №230 та фінансування буде здійснене при надходженні коштів у бюджет громади.
21.11.2024 позивач знову направив листа №03.2-10/5703, у якому вимагав від відповідача вжити заходів щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища та повідомити до 09.12.2024 щодо здійснення заходів.
Відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу шкоду у сумі 95877,36 грн, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки площею 902,8 м2, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди, яка заподіяна внаслідок засмічення земельної ділянки та заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно із статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачено, що завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
У пункті 7 Положення №275 визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, яке затверджене наказом Державної екологічної інспекції України №30 від 20.02.2023 (далі - Положення №30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.
Відповідно до пункту 10 Положення №30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Отже, Інспекція у цьому випадку є органом, який уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Черкаської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Згідно із статтею 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про охорону земель» та статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природнозаповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про управління відходами» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту б частини 1 статті 91 Земельного кодексу на власників земельних ділянок покладається обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно з пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до пунктів «а», «б», статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:
а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:
додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;
консервації деградованих і малопродуктивних земель;
збереження водно-болотних угідь;
виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;
здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;
додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;
додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;
додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;
додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів;
б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про управління відходами», статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: організація управління побутовими відходами, забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів, а до делегованих здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства.
Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 (із змінами) (далі - Методика), засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Відповідно до розділу 3 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування.
Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики.
При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.
Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.
У випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій.
Відшкодування шкоди за забруднення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів для локалізації осередка забруднення та ліквідації його наслідків у найкоротший строк.
Судом встановлено, що позивач, як орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища встановив порушення природоохоронного законодавства, яке було зафіксоване у акт перевірки. Позивачем було встановлено, що в адміністративних межах Монастирищенської об'єднаної територіальної громади, поблизу села Попудня Уманського району Черкаської області, за координатами 48.9103125, 29.8865156 утворилось несанкціоноване сміттєзвалище. Площа забрудненої сміттям земельної ділянки становить 902,8 м2, об'єм відходів - 631,96 м3.
За розрахунком позивача розмір шкоди, яка спричинена несанкціонованим скиданням сміття і заподіяні державі у результаті забруднення земельної ділянки збитки становить 95877,36 грн. Розрахунок розміру збитків виконаний позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища№171 від 27.10.1997.
Відповідно до розділу 5 Методики: розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
Віднесення відходів, що спричинили засмічення земельної ділянки, до категорії небезпечних (токсичних) відходів здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів у сфері поводження з відходами, які затверджені у встановленому порядку, переліків небезпечних (токсичних) відходів тощо.
Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6):
Ршз = А * Б * Гоз * Пдз * Кзз * Кег, де:
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300.
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м;
Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5;
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.
Грошова оцінка земель (щодо яких вона не була проведено) здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики, за яким застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (Гоз).
Значення коефіцієнта засмічення земельної ділянки (Кзз) приймається за ступенем її засмічення, визначеного в залежності від об'єму відходів, згідно з додатком 5.
Значення коефіцієнта еколого-господарського значення земель (Кег) приймається відповідно до категорії земель, що зазнали засмічення, або їх статусу як таких, що підлягають особливій охороні, згідно з додатком 2.
Якщо за шкалою еколого-господарського значення земель (додаток 2) земельна ділянка, що зазнала засмічення, може бути класифікована за декількома категоріями земель чи особливостями охорони, для розрахунків обирається коефіцієнт еколого-господарського значення земель (Кег) з максимальним значенням серед відповідних коефіцієнтів.
Згідно з розрахунком розміру шкоди від засмічення земель, розмір шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки площею 902,8 м2, висотою 0,7 метра - становить 95877,36 грн.
Розрахунок здійснено з формулою Ршз = А * Б * Гоз * Пдз * Кзз *Кег, де А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення, Б - коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 15, а небезпечними (токсичними) відходами - 300, Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки грн/м2 (середня базова вартість земель), Пдз - площа засміченої земельної ділянки, Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення, Кег - коефіцієнт еколого-господарського призначення земель (Розмір шкоди = 0,5 * 15 * 3,54 * 902,8 * 4* 1).
Позивачем значення показника нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/м2 взято як 3,54, враховуючи нормативно грошову оцінку одиниці площі ріллі по Черкаській області на 2024 рік - 35361,95 грн за 1 га (з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік - 1,051, оскільки земельна ділянка у координатах 48.9103125, 29.8865156 не є сформованою відповідно не проведена і її нормативно грошова оцінка.
Будь-яких контррозрахунків відповідач у матеріали справи не надав та не заперечив факт наявності несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці, яка належить Монастирищенській територіальній громаді та не заперечив розмір збитків, які було нараховані позивачем.
Позивач запропонував відповідачу добровільно відшкодувати збитки, які спричинені забрудненням земельної ділянки, але відповідач послався на необхідність прийняття рішення виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради та надходження фінансування у бюджет громади.
Необхідною умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Відповідач у своїх відповідях на листи позивача, підтвердив наявність стихійного сміттєзвалища на спірній земельній ділянці, проте у добровільному порядку шкоду заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки площею 902,8 м2, у сумі 95877,36 грн не відшкодував.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Окрім того, відповідно до вимог статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлено нормами чинного законодавства України.
Так, положеннями статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, яка заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Правове регулювання цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
В силу вимог законів «Про управління відходами» та «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів. Отже, бездіяльність відповідача щодо виконання вимог законодавства свідчить про наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправна бездіяльність відповідача, наявна шкода, розмір якої обрахована згідно з Методикою і яка має матеріальний вимір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданою шкодою.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для відшкодування відповідачем шкоди, яка завдана земельним ресурсам забрудненням відходами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про відшкодування ним шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків у розмірі 95877,36 грн.
За результатами дослідження наданих суду доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Монастирищенської міської ради (вулиця Соборна, 117, місто Монастирище, Черкаська область, 19101, ідентифікаційний код 25769919) шкоду, яка заподіяна Державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 95877,36 грн та перерахувати її на р/р UA868999980333139331000023745, ГУК у Черк.обл./тг с.Монастир/24062100, код ЄДРПОУ 37930566, - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
3.Стягнути з Монастирищенської міської ради (вулиця Соборна, 117, місто Монастирище, Черкаська область, 19101, ідентифікаційний код 25769919) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вулиця Коцюбинського, 6, місто Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 42149108, р/р UA 688201720343160003000080293, банк Державна казначейська служба України, м.Київ, код ЄДРПОУ 42149108) 3028,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко