Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/3097/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши заяву державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення (вх.№8781 від 08.04.2025) у справі
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсіф"
про розірвання договору, повернення майна та стягнення коштів
за участю представників:
не з'явились.
08.04.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення (вх.№8781 від 08.04.2025), в якій останній просить суд встановити наступний спосіб і порядок виконання судового наказу №922/3097/24 виданого Господарським судом Харківської області 07.01.2025 : "Повернути нежитлові приміщення першого поверху - кім. №1-30, площею 74,5 кв.м. та підвалу кім. №23,24 площею 74,8 кв.м. 6-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв.№10300001001, Літ. "А-6", пам'ятка архітектури), загальною площею 149,3 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 40 Харківському національному університету міського господарства імені О.М. Бекетова шляхом передачі майна".
Ухвалою суду від 09.04.2025 заява прийнята судом та призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2025 о 12:00.
16.04.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областіи до суду надійшло клопотання (вх.№9401), в якому просить заяву державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення задовольнити та розгляд заяви здійснювати без участі представника стягувача.
Заявник та представники учасників справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, відповідно до ст.120, 121 ГПК України.
Розглянувши подану заяву та дослідивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі № 922/3097/24 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення судом був виданий наказ від 07.01.2025 про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСІФ» (61002, м.Харків, вул. Сумська, буд.40, код ЄДРПОУ 23001108) повернути нежитлові приміщення першого поверху - кім. №1-30, площею 74,5 кв.м. та підвалу кім. №23,24 площею 74,8 кв.м. 6-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв.№10300001001, Літ. "А-6", пам'ятка архітектури), загальною площею 149,3 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 40 Харківському національному університету міського господарства імені О.М. Бекетова (ідентифікаційний код юридичної особи 02071151, адреса: вул. Маршала Бажанова, буд. 17, м.Харків, 61002) шляхом підписання акту приймання-передавання.
19.02.2025 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сидоренко Кристиною Олексіївною (надалі-державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77201619, яку було направлено сторонам виконавчого провадження.
05.03.2025 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника м.Харків, вул. Сумська, 40, за результатами якого встановлено, що боржником вимоги виконавчого документа не виконано, про що було складено відповідний акт.
05.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., на підставі ст.11, 89 Закону України "Про виконавче провадження".
25.03.2025 державним виконавцем здійснено повторний виїзд за адресою боржника: м.Харків, вул. Сумська, 40. За результатами повторної перевірки встановлено, що рішення суду боржником не виконано.
25.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу 10 200 грн. на боржника згідно ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" у зв"язку із повторним невиконанням рішення.
31.03.2025 до Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надіслано повідомлення державного виконавця про вчинення боржником кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання.
Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Суд зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, надані на підтвердження таких обставин, за приписами ст. 86 ГПК України. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, з урахуванням наведеного, суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов'язок доведення перед судом у порядку приписів статей 76-79 ГПК України винятковості випадку для можливості зміни способу та порядку виконання рішення з визначенням конкретних нових заходів для реалізації цього рішення.
Державний виконавець вказує, що станом на 03.04.2025 рішення суду не виконано, нежитлові приміщення не передані стягувачу за актом приймання-передавання.
Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем вжито всі передбачені діючим законодавством заходи, щодо виконання рішення у спосіб передбачений його резолютивною частиною.
Невиконання боржником судового рішення, незважаючи на ряд вжитих державним виконавцем заходів, вказують на ухилення боржником від виконання судового рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2018 року по справі №916/4106/14 зазначив, що та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення сабе боржником, воно не може бути виконано буз його участі відповідно до абзацу другого частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні. Аналогічний висновок містить у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі №924/315/17.
Згідно ч.1, 2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.
У зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без посередньої участі боржника у спосіб, визначений судом, державний виконавець просить господарський суд змінити спосіб виконання рішення шляхом безпосередньої передачі нежитлових приміщень державним виконавцем Харківському національному університету міського господарства імені О.М. Бекетова, згідно ст.60 Закону України "Про виконавче провадження".
У цьому випадку суд вважає обраний державним виконавцем спосіб виконання рішення ефективним та таким, що спрямований на вжиття судом певних заходів за для відновлення порушених прав стягувача, що пов'язані з невиконанням боржником покладених на нього за рішенням суду обов'язків з повернення нежитлових приміщень.
Саме з метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи, у даному випадку стягувача, в Господарському процесуальному кодексі Україні закріплено інститут встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення, який має бути дієвим та сприяти захисту порушеного права особи, на користь якої постановлено судове рішення.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ Войтенко проти України від 29.06.2004).
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви та зміни способу виконання рішення.
Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення (вх.№8781 від 08.04.2025) - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання наказу №922/3097/24 виданого Господарським судом Харківської області 07.01.2025 про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСІФ» (61002, м.Харків, вул. Сумська, буд.40, код ЄДРПОУ 23001108) повернути нежитлові приміщення першого поверху - кім. №1-30, площею 74,5 кв.м. та підвалу кім. №23,24 площею 74,8 кв.м. 6-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв.№10300001001, Літ. "А-6", пам'ятка архітектури), загальною площею 149,3 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 40 Харківському національному університету міського господарства імені О.М. Бекетова (ідентифікаційний код юридичної особи 02071151, адреса: вул. Маршала Бажанова, буд. 17, м.Харків, 61002) шляхом підписання акту приймання-передавання, встановивши новий спосіб виконання:
- повернути нежитлові приміщення першого поверху - кім. №1-30, площею 74,5 кв.м. та підвалу кім. №23,24 площею 74,8 кв.м. 6-ти поверхової будівлі учбового корпусу (інв.№10300001001, Літ. "А-6", пам'ятка архітектури), загальною площею 149,3 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 40 Харківському національному університету міського господарства імені О.М. Бекетова шляхом передачі майна.
Виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3097/24 від 04.12.2024 здійснювати з урахуванням цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 16.04.2025.
Суддя С.Ч. Жельне
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.