Рішення від 14.04.2025 по справі 921/19/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/19/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури, вул. Пирогова, 5а, м.Бережани, Тернопільська область, 47501, в інтересах держави

в особі Залозецької селищної ради, вул. Шевченка 64, смт. Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47234

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 в особі Філії "Подільський лісовий офіс", вул. Руська, будинок 203А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область

про стягнення 122 888,72 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища

За участі представників:

прокурора: Куліковська Л.Б.;

позивача: не прибув;

відповідача: представник Філії "Подільський лісовий офіс" - Довгопола К.А.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи:

Керівник Бережанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Залозецької селищної ради до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Подільський лісовий офіс", про стягнення 122 888,72 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (з урахуванням ухвали суду від 13.03.2025 про заміну відповідача правонаступником).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення філією "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (правонаступником якої на даний час є Філія "Подільський лісовий офіс") вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме допущено незаконну рубку невстановленими особами 3 дерев породи "дуб", 1 дерева породи "граб" та пошкодження до ступеня припинення росту 1 дерева породи "граб" в кварталі 15 виділу 2 Мшанецького лісництва ДП філії Кременецьке лісове господарство, внаслідок чого заподіяно шкоду інтересам держави в розмірі 122 888,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Залозецької селищної ради до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 17 лютого 2025 року о 09:30 год. Крім того, суд встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 17 лютого 2025 року, враховуючи неявку представників сторін та усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з реорганізацією Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", суд, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відклав підготовче засідання на 03 березня 2025 року о 10:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутнього у підготовчому засіданні прокурора повідомлено під розписку, інших учасників повідомлено відповідною ухвалою суду.

У підготовчому засіданні 03 березня 2025 року, враховуючи неявку представників сторін та подане 03.03.2025 Філією "Подільський лісовий офіс" клопотання б/н від 03.03.2025 (вх. №1480) про заміну сторони правонаступником, яке надійшло суду безпосередньо під час підготовчого засідання, з метою ознайомлення з останнім та, відповідно, належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, суд відклав підготовче засідання на 13 березня 2025 року о 09:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутнього у підготовчому засіданні прокурора повідомлено під розписку, а інших учасників справи повідомлено відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 05.03.2025 задоволено клопотання б/н від 04.03.2025 року (вх. №1579 від 05.03.2025) представника Філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - адвоката Талалая Андрія Славомировича, про участь у судовому засіданні 13.03.2025 о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13.03.2025 задоволено клопотання Філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 03.03.2025 (вх. №1480) про заміну сторони правонаступником. Замінено відповідача у справі №921/19/25 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ ВП 45113760) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Подільський лісовий офіс" (вул. Руська, будинок 203А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ ВП 45495765).

Надалі, у підготовчому засіданні 13.03.2025, враховуючи клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання, неявку представників сторін, з метою належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, судом відкладено підготовче засідання на 20 березня 2025 року о 09:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутнього у підготовчому засіданні прокурора повідомлено під розписку, представника Філії "Подільський лісовий офіс" в режимі відеоконференції, інших учасників повідомлено відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 19.03.2025 задоволено заяву б/н від 14.03.2025 (вх. №1863 від 17.03.2025) представниці Філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - адвоката Довгополої Катерини Андріївни, про її участь у судових засіданнях у справі №921/19/25 в режимі відеоконференції.

Присутня у підготовчому засіданні 20.03.2025 в режимі відеоконференції представниця відповідача повідомила суду про те що, 19.03.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" був направлений відзив на позов. Зауважила, що відзив на позов поданий філією з пропущенням встановленого процесуального строку, який у вказаному вище відзиві остання просить поновити, з огляду на заміну сторони відповідача правонаступником та отримання доступу до матеріалів справи №921/19/25 лише 13.03.2025. Поряд з цим, на час проведення підготовчого засідання 20.03.2025 такий відзив на позов до суду не надходив.

Присутня в підготовчому засіданні 20.03.2025 прокурор, з урахуванням усних пояснень представника Філії "Подільський лісовий офіс" щодо надіслання через систему "Електронний суд" відзиву на позов та з огляду на закінчення визначеного ч.2 ст.177 ГПК України строку підготовчого провадження, не заперечила щодо закриття судом підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті та зауважила, що у разі закриття підготовчого провадження до початку відкриття розгляду справи по суті та після ознайомлення із вказаним вище відзивом сторони не будуть позбавлені права на подання письмових пояснень та заперечень за наявності таких.

Представниця відповідача також не заперечила щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, враховуючи, що сторонам забезпечено можливість подати заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України, які вони мали намір подати, беручи до уваги відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч. 2 ст. 183 ГПК України, з метою дотримання строків проведення підготовчого провадження, передбачених ч. 2 ст. 177 ГПК України, суд у підготовчому засіданні 20 березня 2025 року, у відповідності до ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07 квітня 2025 року о 10:30 год. без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що прокурора повідомлено під розписку, а представницю відповідача в режимі відеоконференції.

20.03.2025 (після проведення підготовчого засідання) через систему "Електронний суд" від ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.03.2025 (вх. №2013) відповідно до якого відповідач просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, долучити його до матеріалів справи та врахувати наведені у ньому доводи. В обґрунтування поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву посилається на те, що про наявність вказаної справи №921/19/25 представнику філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" стало відомо лише 03 березня 2025 року, у зв'язку із чим було подано клопотання від 03.03.2025 (вх. №1480) про заміну сторони правонаступником. Зауважує, що лише після постановлення ухвали від 13.03.2025 про надання доступу до електронної справи №921/19/25 в підсистемі "Електронний суд" остання змогла ознайомитись безпосередньо із позовною заявою та додатками до неї.

Поряд з цим, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев, як доказ завдання шкоди, надано матеріали кримінального провадження №12023211070000199 від 30 жовтня 2023 року, відкриття якого було ініційоване за заявою представника правопопередника відповідача у справі. Однак контролюючими органами, до повноважень яких входить здійснення державного контролю в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в порушення вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не було здійснено жодного із заходів державного нагляду (контролю), а тому порушено процедуру державного контролю. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність порушення в сфері навколишнього природного середовища та завдання з боку відповідача шкоди.

Вказує на те, що державний контроль, в тому числі в сфері навколишнього природного середовища має проводитись у формах, встановлених законодавством, а саме: планових та позапланових заходах, визначених законодавством, а також контролюючими органами, які також чітко передбачені законом. При цьому, посилається на висновки, викладені в постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №924/883/21 про те, що для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, а також п. 59 постанови Верховного Суду у справі №925/1598/20 від 16.08.2022.

При цьому, заходи щодо охорони лісу носять комплексний характер і спрямовані на забезпечення його від незаконних рубок шляхом вчинення різного роду заходів. З огляду на наявні площі лісонасаджень і фактичний кадровий склад (у тому числі при повному укомплектуванні лісового господарства) фізично неможливо здійснити охорону таких об'єктів від незаконних рубок, які протягом останніх років набули великої кількості. Такі заходи не зможуть убезпечити ліс від незаконних рубок навіть при цілодобовому чергуванні всіх працівників лісових господарств. Сам факт незаконної рубки не може бути свідченням неналежних/недостатніх заходів щодо охорони лісу з боку відповідача і є припущенням, яке не відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо відповідальності постійних лісокористувачів, з огляду на відсутність обґрунтування наявності у сукупності всіх елементів відповідальності, визначених статтею 1166 ЦК України.

Вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність шкоди та її розміру. Зокрема, висновок експерта від 26.03.2024 року №СЕ-19/120-24/3748-ФХЕД є неналежним доказом у справі та не має братись судом до уваги, зокрема, у зв'язку з тим, що експертом не здійснювався виїзд на ділянки (при цьому, посилається на висновки постанови Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 924/883/21), а експертизу проведено по наданих документах (сейф-пакет з копіями протоколу огляду місця події на 5 арк. та розрахунку розміру шкоди на 2 арк). Крім того, у висновку (арк.4) вказано, що даний висновок експерта є достовірним за умови, що надані ініціатором дослідження інформація, вихідні дані та документи, в яких містяться характеристики об'єкта дослідження, є достовірними без додаткової перевірки.

Також, неналежним доказом вважає і долучений розрахунок розміру шкоди, складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області О.В. Вітряком, оскільки невідомо, де брались вихідні дані для такого розрахунку шкоди, чи був інспектор на місці.

Всі інші документи з матеріалів кримінального провадження № 12023211070000199 від 30 жовтня 2023 року (витяг з ЄРДР, постанова про надання дозволу на розголошення, протокол прийняття заяви, протокол огляду місця події) не є доказами вчинення відповідачем правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також доказами його вини у вчиненні такого правопорушення, отже - не є належними під час розгляду справи №921/19/25 і не можуть братися судом до уваги при обґрунтуванні позовних вимог прокуратури.

Просить суд врахувати, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у процесі. Отже, з огляду на наведене вище, враховуючи заміну відповідача у справі правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Подільський лісовий офіс", вважає, що відповідачем у справі є саме філія. При цьому, відповідачем у справі має бути саме Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ідентифікаційний код юридичної особи 44768037), в інтересах якого може діяти філія.

25.03.2025 від Тернопільської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№2130 від 25.03.2025), у якій остання висловила свої заперечення та спростування наведених відповідачем аргументів.

Зокрема, прокурор вважає неповажними і такими, що залежать від суб'єктивних чинників, причини пропуску строку на подання відзиву на позов, з огляду на те, що усі ухвали у цій справі направлялись до електронного кабінету юридичної особи відповідача у цій справі - ДСГП "Ліси України", про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки. А тому просить залишити поданий відповідачем відзив без розгляду.

Щодо наведених відповідачем заперечень по суті заявлених вимог, зазначає, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо.

Вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, на які посилається відповідача, не підлягають до застосування (відмінність складу учасників спірних правовідносин, підставами позову, нормативно-правовим регулюванням і доказовою базою).

Водночас, просить врахувати, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Вказана позиція викладена в п. 79 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, висновки якого у наведеній справі підлягають до обов'язкового застосування, оскільки правовідносини у ній та у справі № 921/19/25 є подібними.

Разом з тим, до матеріалів господарської справи долучено витяг з ЄРДР від 30.10.2023 щодо кримінального провадження № 12023211070000199, протокол огляду місця події від 30.10.2023 з долученою фото-таблицею, розрахунок розміру збитків, проведений Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на підставі постанови слідчого від 20.02.2024, висновок експерта від 26.03.2024, у якому експертом надано висновок, що при незаконній порубці дерев в кварталі 15 виділу 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва філії ДП "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" не дотримано вимог ст. 69 ЛК України та абз. 4 п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, окрім цього здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Відтак стверджує, що наведеними та іншими доказами у справі підтверджено факт вчинення незаконної порубки невстановленими особами в лісових масивах, постійним лісокористувачем яких була філія Кременецьке лісове господарство ДП "Ліси України" та розмір заподіяних збитків. Долучені до матеріалів справи докази є достатніми, належними та допустимими. Вони в сукупності беззаперечно свідчать про наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю та заподіяною шкодою, оскільки внаслідок неналежного виконання встановлених ЛК України обов'язків щодо охорони лісу стала можлива така порубка і навколишньому природному середовищу заподіяна шкода.

Забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у даному випадку на ДП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство". Водночас, відповідачем не вжито необхідних та достатніх заходів для забезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок, що в свою чергу підтверджує протиправність поведінки у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Щодо належності висновку експерта як доказу, що підтверджує розмір шкоди, то просить врахувати, що у постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 924/883/21, на яку посилається відповідач, не міститься жодного висновку щодо неналежності висновку експерта, оскільки останнім не здійснювався виїзд на місце лісопорушення. Окрім цього, у справі №924/883/21 судом апеляційної інстанції відхилено висновок експерта як належний та допустимий доказ, оскільки такий ґрунтувався на Акті перевірки уповноваженого контролю, який через недотримання вимог законодавства при його складанні оцінено судом як неналежний доказ. Відтак, регулювання правовідносин, та підстави позову у справах №921/19/25 та №924/883/21 є різними. До того ж, відповідачем доказів, які б спростовували висновки експерта не надано.

У відповіді на відзив також вказується про те, що огляд місця події 30.10.2023 проводився за участі державних інспекторів з ОНПС в Тернопільській області та працівника постійного лісокористувача - лісника Рудь І.Б.. Окрім цього, в постанові від 20.02.2024 слідчий залучив спеціаліста Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, в пункті 3 якої зазначено про направлення у разі необхідності копій матеріалів кримінального провадження. Окрім цього, розрахунок розміру шкоди, проведений Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області у своєму взаємозв'язку співвідноситься з іншими наявними доказами у справі та не суперечить їм. Доказів на спростування цих даних відповідачем - не надано.

Щодо твердження відповідача про неналежність як доказу витягу з ЄРДР, то зазначає, що лише у вказаному документі зафіксовано, що саме працівником постійного лісокористувача здійснено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та підтверджено, що саме в ході цього кримінального провадження здійснювались слідчі (розшукові) дії, копії процесуальних рішень та інших документів, здобуті саме в ході досудового розслідування.

Окрім цього, наголошує, що позов прокурора заявлено лише до одного відповідача - юридичної особи (ДП "Ліси України") з якого й просить стягнути шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу. Водночас, така шкода може стягуватись із відповідного відокремленого структурного підрозділу юридичної особи, який не є юридичною особою. Наведене підтверджується висновками Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №907/48/24, від 23.01.2025 у справі №914/669/22, від 12.03.2024 у справі №907/181/22.

В судовому засіданні 07.04.2025 судом розпочато розгляд справи по суті.

Заслухавши думку прокурора та з урахуванням подання Тернопільською обласною прокуратурою відповіді на відзив б/н від 24.03.2025 (вх. № 2130 від 25.03.2025), з метою об'єктивного розгляду даної справи та дотримання принципу змагальності сторін, суд поновив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, приєднав відзив на позовну заяву ДСГП в особі Філії "Подільський лісовий офіс" б/н від 24.03.2025 (вх. №2130 від 25.03.2025) та відповідь на відзив Тернопільської обласної прокуратури б/н від 24.03.2025 (вх. №2130 від 25.03.2025) до матеріалів справи, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Надалі, у судовому засіданні 07.04.2025, беручи до уваги клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд відклав розгляд справи зі стадії з'ясування в учасників справи наявності заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні, на 09:10 год. 14.04.2025, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутнього представника прокурора повідомлено під розписку. Інших учасників справи повідомлено відповідною ухвалою суду.

У призначене на 14 квітня 2025 року судове засідання для розгляду справи по суті прибула представниця Тернопільської обласної прокуратури та повністю підтримала заявлені вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№2130 від 25.03.2025) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представник позивача участі уповноваженого представника в засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Жодних заяв, клопотань від Залозецької селищної ради до суду не надходило.

Присутня у судовому засіданні в режимі відеоконференції представниця відповідача щодо позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№2013 від 20.03.2025), та просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників прокуратури та відповідача, а також досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

14 квітня 2025 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та заперечення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.10.2023 щодо кримінального провадження №12023211070000199, 30.10.2023 о 15:36 у ВП №2 (м. Зборів) від лісника Мшанецького лісництва Рудь Ігоря Богдановича надійшло повідомлення про те, що на території лісу, що розташований поблизу с. Підберізці, Залозецької ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, в кварталі 15, виділі 2, невстановлена особа зрізала 3 дерева породи "Дуб".

СВ Відділу поліції №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за вищезгаданим фактом 30.10.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023211070000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Згідно з постановою від 19.07.2024 надано дозвіл органам Бережанської окружної прокуратури та Тернопільської обласної прокуратури на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023211070000199 від 30.10.2023.

Як вбачається із поданих матеріалів, старшим слідчим ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за участю, зокрема, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Вітряк О.В., державного інспектора з ОНПС в Тернопільській області Дуди В.І., а також лісника Кременецького лісгоспу Рудь І.Б., проведено огляд місця події, а саме території кварталу 15, виділу 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та виявлено зрізаними три дерева породи "Дуб" діаметрами біля шийки кореня 70 см, 80 см, 100 см, одне дерево породи "Граб" діаметром біля шийки кореня 16 см та одне дерево породи "Граб", пошкоджене до ступеня припинення росту діаметром біля шийки кореня 20 см, про що останнім складено відповідний протокол огляду місця події від 30.10.2023.

Вказаний протокол підписано без зауважень особами, що брали участь в огляді місця події 30.10.2023, в тому числі і представником Кременецького лісгоспу Рудь І.Б.

Надалі, СВ Відділу поліції №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області постановою про залучення спеціалістів від 20.02.2024 залучено у кримінальному провадженні №12023211070000199 від 30.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, спеціаліста Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з метою проведення огляду території лісу, що розташований поблизу с. Підберізці, Залозецької ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, в кварталі, 15, виділ 2, в ході якого визначити шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, в разі виявлення порушень притягнути до адміністративної відповідальності винуватих осіб згідно КУпАП.

Зі змісту листа Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1/1-1-05-597 від 07.03.2024, вбачається що на виконання звернення Відділу поліції №2 (м.Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області після здійснення обстеження кварталу 15 виділу 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва Філії "Кремененецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області складено розрахунок розміру шкоди відповідно до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", внаслідок незаконної порубки дерев на території кварталу 15, виділу 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", яким визначено, що розмір заподіяної шкоди становить 122 888,72 грн.

Вказаний вище лист та розрахунок розміру шкоди, який підписаний державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряк О.В., скеровані до СВ ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, згідно з даними геопорталу "Ліси України" квартал 15 виділ 2 Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" знаходиться на території Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

За інформацією постійного лісокористувача та Витягу з Державного реєстру речових прав №321711371 від 02.02.2023 лісова ділянка, на якій зафіксовано незаконну порубку перебуває у межах земельної ділянки із кадастровим номером 6122681800:01:001:0709, площею 371,6566 га, на яку у відповідності до вимог законодавства 04.08.2022 оформлено право постійного користування за ДСГП "Ліси України". Опис об'єкта іншого речового права: земельна ділянка для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг площею 371,6566 га.

Таким чином, як стверджує прокурор, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача ДСГП "Ліси України", а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі 15 виділі 2 Мшанецького лісництва поблизу с.Підберізці Залозецької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач - у кварталі 15 виділі 2 лісових насаджень ДСГП "Ліси України" має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Оскільки шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, прокурор просить стягнути таку з відповідача в сумі 122 888,72 грн.

При цьому, також зазначає, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев на території кварталу 15, виділу 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", підтверджується висновком експерта від 26.03.2024 № СЕ-19/120-24/3748-ФХЕД, складеним за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12023211070000199 від 30.10.2023.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

Згідно висновку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

У ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Як встановлено Бережанською окружною прокуратурою, територія кварталу 15 виділу 2 Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

До позовної заяви прокурором долучені докази листування з позивачем з приводу отримання інформації стосовно вжиття заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а також з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави (листи №52/1-4078ВИХ-24 від 09.10.2024, №52/1-4760ВИХ-24 від 26.11.2024 та №52/1-169ВИХ-25 від 10.01.2025).

У відповідь на звернення прокуратури Залозецька селищна рада листами №3085-24 від 30.10.2024 та №4-25 від 01.01.2025 повідомила про відсутність у селищної ради коштів на сплату судового збору та просила представляти її інтереси в суді, а також надала реквізити для відшкодування збитків.

Отже, всупереч покладених законодавством повноважень, Залозецька селищна рада у передбаченому законом порядку не вжила належних, своєчасних та ефективних заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Враховуючи вищевикладене, а також нездійснення відповідним органом повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів, його бездіяльність, суд вважає достатньо обґрунтованою зі сторони прокурора наявність підстав для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом звернення до суду в інтересах держави з позовною заявою про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України 122 888,72 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Щодо вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліс - це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно Статуту ДСГП "Ліси України" (нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.03.2024 №38, ДСГП "Ліси України" (далі - Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного Статуту передбачено, що Підприємство створено, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно п. 4.11 Статуту, утворені Підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених Генеральним директором Підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штампи із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2024, ДСГП "Ліси України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993047); однією з філій підприємства є філія "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства (код ЄДРПОУ ВП: 45113760).

Відповідно до Положення про філію "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом "ДСГП "Ліси України" від 16.12.2022 №90, філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (далі - Філія) є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України" (далі - Підприємства), який не має статусу юридичної особи, діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Згідно з п. 2.1. Положення, Філія створена з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п.п. 2.2.1-2.2.4. Положення).

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1888 від 18 жовтня 2024 року "Про припинення філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"" (копія додається) філію "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ ВП - 45113760) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ - 44768034) припинено шляхом її закриття.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №2325 від 31 грудня 2024 року "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Подільським лісовим офісом" (копія додається) затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Подільським лісовим офісом (копія першої сторінки акта додається), які додаються, зокрема і філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.10.2024 Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створена та здійснює свою діяльність за правом України, про що відповідно внесено запис №10007010301877097081 від 02.10.2024.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, а тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру, та моментом початку роботи юридичної особи, яка створюється в процесі реорганізації.

Відповідно до п. 2.1 Положення про філію "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вбачається, що остання створена з метою введення на землях закріплених за філією лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно п. 3.1. Положення філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

З урахуванням викладеного вище, ухвалою суду від 13 березня 2025 року було замінено відповідача у справі №921/19/25 - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ ВП 45113760) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Подільський лісовий офіс" (код ЄДРПОУ ВП 45495765).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну порубку лісових насаджень (а саме 3 дерева породи "дуб" дерево породи "граб" та пошкодження до ступеня припинення росту 1 дерева породи "граб") розташована в кварталі 15, виділі 2, лісових насаджень Мшанецького лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтями 93, 90 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс".

Обов'язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДСГП "Ліси України".

Так, у відповідності до положень Статуту підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п. 3.1 Статуту).

Відповідно до п.3.2 Статуту, основними напрямками статутної діяльності підприємства є: відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами

Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

В даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс".

Факт незаконної порубки 3 дерев породи "дуб", дерева породи "граб" та пошкодження до ступеня припинення росту 1 дерева породи "граб" в кварталі 15 виділу 2 Мшанецького лісництва ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев здійснено не належним чином.

Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належала до відповідальності ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", саме ним неналежно виконано обов'язок відносно охорони дерев.

Факт незаконної рубки лісу та наявність у ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс", обов'язків щодо його охорони (лісу), про що відмічено раніше, свідчить про неналежне виконання останнім, як лісокористувачем таких обов'язків. Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев) свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.

Звернення ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій свідчить про намагання підприємства встановити обставини незаконної діяльності за допомогою правоохоронних органів, в той час як обов'язок лісокористувача - не допустити такої незаконної діяльності.

За таких обставин, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс") як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач, як правонаступник ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Вищенаведене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс") шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Доводи відповідача про те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не проводилась, а в матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції судом відхиляються з огляду на те, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22.

Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України.

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів, які б спростували зазначені обставини щодо бездіяльності ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс". Між бездіяльністю підприємства та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини останнього суду не доведено.

Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс") внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.

Суд враховує, що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відповідно до положень додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", проведено розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 15 виділі 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство", яка становить 122 888,72 гривень.

Додатково, в підтвердження вказаної суми шкоди, до позовної заяви долучено Висновок судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/120-24/3748-ФХЕД від 26.03.2024, проведеної у межах кримінального провадження №12023211070000199 від 30.10.2023.

Так, згідно з нормами Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1).

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

При цьому, висновок експерта № СЕ-19/120-24/3748-ФХЕД від 26.03.2024 складений у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц виклав висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.

Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).

Відтак, висновок експерта №СЕ-19/120-24/3748-ФХЕД від 26.03.2024 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди, а також на підставі фактичних даних зроблено висновок про підтвердження факту порушення вимог ст.69 Лісового кодексу та абз. 4 п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, що призвело до заподіяння екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю, внаслідок незаконної порубки (пошкодження) дерев породи дуб та граб в жовтні 2023 року в кварталі 15 виділі 2 лісових насаджень Мшанецького лісництва філії ДП "Кременецьке лісове господарство" поблизу с. Підберізці Залозецької ТГ Тернопільського району Тернопільської області на заявлену до стягнення суму 122 888,72 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на висновки Північно-Західного апеляційного господарського суду у постанові від 15.03.2025 у справі №924/883/21 (яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 16.07.2024), оскільки регулювання правовідносин, та підстави позову у справах №921/19/25 та №924/883/21 є різними.

Крім того, в матеріалах справи міститься Розрахунок розміру шкоди, проведений Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, який у своєму взаємозв'язку співвідноситься з іншими наявними доказами у справі та не суперечить їм. При цьому, представник Державної екологічної інспекції у Тернопільській області О.В.Вітряк, яким складено і підписано відповідний розрахунок, був присутній під час огляду місця події 30.10.2023, про що зазначено у відповідному протоколі огляду місця події.

Доказів на спростування даних, вказаних у розрахунках, відповідачем не надано.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що ДСГП "Ліси України" є постійним лісокористувачем земельної ділянки на території Мшанецького лісництва, на якій встановлено незаконну порубку дерев 30.10.2023, і що така земельна ділянка на той час була закріплена за філією ДСГП "Ліси України" "Кременецьке лісове господарство", а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається саме на зазначене підприємство.

Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс", як лісокористувач, не забезпечив належним чином охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши факт незаконної порубки лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 122 888,72 грн.

При цьому, за змістом наведених норм природоохоронного законодавства, за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Слід також зауважити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс", яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

Наявними у справі матеріалами підтверджено факт вчинення незаконної порубки невстановленими особами в лісових масивах, постійним лісокористувачем яких буда філія Кременецьке лісове господарство ДП "Ліси України" та розмір заподіяних збитків. Долучені до матеріалів справи докази є достатніми, належними та допустимими. Вони в сукупності беззаперечно свідчать про наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю та заподіяною шкодою, оскільки внаслідок неналежного виконання встановлених ЛК України обов'язків щодо охорони лісу стала можлива така порубка і навколишньому природному середовищу заподіяна шкода.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, подані відповідачем, які б спростовували вказані у позовній заяві обставини.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача (як юридичну особу) відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави, а тому позовні вимоги Бережанської окружної прокуратури про стягнення з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" 122 888,72 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд задовольняє в повному обсязі.

При цьому, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 20, 53, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Подільський лісовий офіс" (вул. Руська, будинок 203А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ ВП 45495765) в користь держави в особі Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Шевченка 64, смт. Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47234, код ЄДРПОУ 04396437): 122 888 (сто двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 72 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на рахунок: UA488999980333109331000019721 ГУК у Тернопільській області (ТГ селище Залізці), код отримувача 24062100, код ЄДРПОУ 37977599, казначейство України (ЕАП), призначення платежу: шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Подільський лісовий офіс" (вул. Руська, будинок 203А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ ВП 45495765) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Відповідні накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.04.2025.

Суддя Н.В. Охотницька