17 грудня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/544/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
Розглянув справу у порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажний комбінат", вул. Лукіяновича, 4, м. Тернопіль
до відповідача Богоніс Мар'яни Володимирівни, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 78 428,94 грн.
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Козак Н.В. - адвокат
Судові процедури
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
У судовому засіданні 17.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажний комбінат" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 78 428, 94 грн, з яких: 43 085,96 грн - борг за оренду приміщення, 21 542,98 грн - штраф та 13 800,00 грн - неустойка за безпідставне користування чужим майном.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.09.2024, для розгляду справи №921/544/24 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву (вх. №637 від 16.09.2024) залишено без руху, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.
02.10.2024 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. №7580), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 20.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2024 відкрито провадження у справі №921/544/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.11.2024.
Підготовче провадження.
Ухвалою суду від 31.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Боровця Я.Я. у відпустці в період з 04.11.2024 по 08.11.2024, підготовче засідання призначено на 14.11.2024.
Протокольною ухвалою від 14.11.2024 підготовче засідання відкладено на 28.11.2024.
Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/544/24 до судового розгляду по суті на 17.12.2024.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 17.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представника позивача, з'ясував обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухав заключне слово учасника справи та, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані: неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за Договором оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2022; одностороннім розірванням договірних відносин на підставі п. 7.3 Договору; неповерненням об'єкта оренди у встановленому Договором порядку та положеннями статті 785 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 17.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.
Заперечення відповідача.
Відповідач в судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань на адресу суду не надіслав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за №0600297180280 від 14.10.2024 та 0610203026407 від 04.11.2024 свідчать про те, що ухвали суду від 10.10.2024 та від 31.10.2024 отримані відповідачем 17.10.2024 та, відповідно, 07.11.2024.
Згідно з наявною на сайті АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) інформацією, рекомендоване повідомлення за №0610212748733 (ухвала суду від 28.11.2024) отримано відповідачем 05.12.2024.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
За даних обставин, зважаючи на те, що судом було вжито усіх можливих заходів з метою забезпечення сторонам рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засідання, без участі відповідача, за наявними у справі доказами.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажний комбінат", як Орендодавцем, та ФОП Богоніс Мар'яною Володимирівною, як Орендарем, 01.10.2022 укладено Договір оренди об'єкта нерухомості (далі - Договір), за умовами пунктів 1.1-1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування належне Орендодавцеві на праві власності окремо визначене нерухоме майно - офісне приміщення 25,0 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Тролейбусна, 11 А, м. Тернопіль, для розміщення офісного приміщення.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору Орендодавець передає Орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі (додаток, що є невід'ємною частиною даного Договору). В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент передачі у користування та інше. Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Об'єкт оренди повертається Орендодавцю Орендарем у день закінчення строку дії Договору, а у разі дострокового розірвання/припинення дії цього Договору - в день дострокового розірвання-припинення дії цього Договору. Повернення об'єкта оренди із користування оформлюється відповідним актом приймання-передачі.
Згідно з підпунктами 3.1.1-3.1.3 Договору Орендодавець зобов'язується передати у користування Орендарю об'єкт оренди на умовах, передбачених цим Договором. Вчасно оформляти рахунки на сплату орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором. У разі закінчення строку дії оренди або у разі дострокового розірвання Договору - прийняти об'єкт оренди на умовах, визначених у цьому Договорі на підставі відповідного акта приймання-передачі.
Орендар зобов'язаний: прийняти від Орендодавця у строкове платне користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди; вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором; у разі закінчення строку дії Договору оренди або у разі дострокового розірвання договору повернути Орендодавцю об'єкт оренди у стані, що відповідає умовам цього Договору; завчасно, до настання строків оплати відповідних платежів, отримувати в Орендодавця рахунки на сплату платежів, передбачених даним Договором (підпункти 3.3.1-3.3.2, 3.3.16 пункту 3.3 Договору).
Умови щодо орендної плати, порядку розрахунків за користування об'єктом оренди сторони погодили у розділі 5 Договору.
Так, відповідно до пункту 5.1 Договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди офісним приміщенням становить 138,00 грн за місяць. Загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 3 450,00 гривень на місяць.
Нарахування Орендодавцем орендної плати за цим Договором здійснюється з дня прийняття Орендарем об'єкту оренди за актом приймання-передачі. Нарахування Орендодавцем орендної плати за цим Договором припиняється з дня наступного за днем повернення Орендарем об'єкту оренди Орендодавцю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
У разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну частину календарного місяця або за певну кількість днів, розмір орендної плати за такий календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці.
Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору Орендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць користування об'єктом оренди.
Починаючи з другого календарного місяця користування об'єктом оренди, Орендар здійснює повну оплату орендної плати за місяць до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.
Починаючи з другого календарного місяця користування, розмір орендної плати за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (індекс) споживчих цін за даними Державної служби статистки України.
У разі, коли коефіцієнт інфляції за попередній місяць менше одиниці, орендна плата за поточний місяць не коригується та встановлюється у розмірі, що відповідає орендній платі за попередній місяць. Зміна орендної плати, передбачена цим пунктом договору, є індексацією та не потребує додаткового узгодження сторонами. Індексація орендної плати здійснюється Орендодавцем шляхом формування відповідних рахунків на сплату орендної плати.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що крім орендної плати, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю наступні платежі:
а) відшкодування комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо), які споживаються орендарем; б) відшкодування експлуатаційних втрат та послуг, що включають в себе усі витрати на утримання, прибирання, освітлення площ загального користування, коридорів, витрати пов'язані з підтриманням у належному стані, прибиранні та користуванні прилеглою земельною ділянкою, забезпеченням перепускного режиму, вивезенням сміття, що утворюється у місцях загального користування, витрати, пов'язані із сторожовою охороною, та інші.
Орендар здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг, та витрат до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця за попередній місяць.
У підпунктах 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 Договору сторони погодили порядок розрахунку вартості комунальних послуг, що підлягають оплаті Орендарем та розрахунку відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат.
Пунктами 7.3-7.4 Договору сторони передбачили право Орендодавця відмовитись від цього Договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо Орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць.
У такому випадку цей Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від Договору, якщо інше не зазначено у відповідному повідомленні Орендаря.
У разі порушення Орендарем вимог, встановлених пунктом 3.3 розділу 3 цього Договору, Орендодавець має право відмовитись від нього і вимагати повернення об'єкта оренди. У такому випадку цей Договір є розірваним з моменту отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від Договору.
Орендар зобов'язаний в день отримання відповідного повідомлення звернутися до Орендодавця для передачі об'єкта оренди із користування та оформлення відповідного акта приймання-передачі.
Розірвання або закінчення строку дії Договору не є підставою для звільнення Орендаря від виконання обов'язку по погашенню заборгованості зі сплати платежів, передбачених Договором (п. 7.5 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору за не виконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства.
У випадку прострочення сплати Орендарем платежів, встановлених Договором більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 50 % (п'ятдесят відсотків) від розміру загальної суми заборгованості (пункт 8.4 Договору).
Згідно з пунктом 8.5 Договору у разі якщо Орендар не виконав обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Орендодавцю у випадках та у строки, передбачені цим Договором, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення повернення об'єкта оренди.
Цей Договір набуває чинності з 01 жовтня 2022 р. і діє до 31 грудня 2022 р. включно (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пунктів 4.2 Договору строк користування об'єктом оренди обчислюється з дня передачі об'єкта оренди у користування орендарю за відповідним актом приймання-передачі та закінчується в день повернення Орендарем об'єкта оренди Орендодавцю та підписання відповідного Акта приймання-передачі.
Строк користування об'єктом оренди - дванадцять місяців, і якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік. Така пролонгація дії цього Договору можлива без обмеження терміну.
За змістом пункту 4.3 Договору його дія припиняється у випадках: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; у разі дострокового розірвання цього Договору за згодою сторін, а також за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством; відчуження об'єкта оренди; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.
Розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених цим Договором (пункт 4.4. Договору).
Вказаний правочин підписано повноважними представниками сторін без заперечень. Долучені до матеріалів справи докази (рахунки на оплату та платіжні інструкції) свідчать про пролонгацію дії Договору оренди об'єкта нерухомості №15, зокрема і на 2024 рік.
Поряд із цим, позивач стверджує, що за період дії Договору відповідач зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів виконував неналежним чином. Станом на 01.07.2024 заборгованість по сплаті орендної плати склала 43 085,96 грн.
Зважаючи на допущені відповідачем порушення строків сплати орендних платежів ТОВ "Ремонтно-монтажний комбінат" 01.07.2024 направило на адресу Орендаря лист за №15 від 01.07.2024 про відмову від договору, повернення майна та сплату боргу з штрафними санкціями.
Вказаний лист відповідач отримала 06.07.2024 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4602511102965 - в матеріалах справи), однак, заборгованість по сплаті орендних платежів не погасила, об'єкт оренди не повернула, що і слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами та юрисдикційність спору.
Спірні правовідносини сторін врегульовані положеннями §5 "Оренда майна та лізинг" глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 "Найм (Оренда)" Цивільного кодексу України.
Слід також зазначити, що з наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей вбачається, що 04.03.2023 відповідачем була припинена підприємницька діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (сформований судом 19.09.2024 Витяг - в матеріалах справи).
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598, 609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відтак позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін по Договору оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2022 відповідач мав статус фізичної особи - підприємця, і цей обов'язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи - підприємця не припинився (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, наведена у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору оренди об'єкта нерухомості №15, який за своєю суттю та правовою природою є договором оренди.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк встановлений договором найму.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем нерухомого майна (офісного приміщення загальною площею 25,0 кв. м), розташоване за адресою: вул. Тролейбусна, 11 А, м. Тернопіль, згідно з умовами Договору оренди об'єкта нерухомості від 01.10.2022 №15, підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідчено копією акту приймання-передачі від 01.10.2022, підписаного сторонами без заперечень.
Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526, 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Як вже зазначалось вище, розмір орендної плати, її індексування, строки та порядок внесення, а також обов'язок орендаря по щомісячній сплаті (відшкодуванню) комунальних послуг, експлуатаційних витрат та послуг, сторони Договору від 01.10.2022 погодили положеннями пунктів 5.1-5.2 Договору.
З наявного в матеріалах справи розрахунку суми боргу по сплаті орендної плати ФОП Богоніс М. В. вбачається, що за період з 01.10.2022 по 30.06.2024 відповідач мав оплатити 72 450,00 грн орендної плати та відшкодувати позивачу передбачені пунктом 5.2 Договору платежі в загальній сумі 9 466,15 грн (належним чином засвідчені копії рахунків на оплату та актів наданих послуг - в матеріалах справи).
Долучені позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних інструкції за №104331165 від 24.01.2023 на суму 1 000,00 грн, №106344954 від 20.02.2023 на суму 1 000,00 грн, №106469324 від 21.02.2024 на суму 500,00 грн, №106696141 від 23.02.2023 на суму 700,00 грн, №PS18095953 від 15.03.2023 на суму 3 450,00 грн, №9230686520 від 29.03.2023 на суму 3 450,00 грн, №2272037620 від 24.04.2023 на суму 3 450,00 грн, №6483398520 від 28.04.2023 на суму 330,19 грн, №0454129720 від 03.05.2023 на суму 7 800,00 грн, №1356387019920 від 23.08.2023 на суму 2 050,00 грн, №1344294241520 від 08.08.2023 на суму 3 450,00 грн, №1364314419020 від 30.08.2023 на суму 2 050,00 грн, №1380934592020 від 20.09.2023 на суму 2 050,00 грн, №1380934592020 від 20.09.2023 на суму 2 050,00 грн, №10 від 09.04.2024 на суму 5 000,00 грн, №1624942499020 від 25.06.2024 на суму 500,00 грн, підтверджують факт перерахування відповідачем на рахунок позивача 38 830,19 грн в рахунок орендних платежів.
Докази сплати відповідачем коштів в сумі 43 095,96 грн в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані.
Наведене, на переконання суду, свідчить про правомірність доводів позивача щодо наявності у відповідача станом на 01.07.2024 заборгованості по сплаті орендних платежів в загальній сумі 43 095,96 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення боргу за оренду приміщення в сумі 43 085,19 грн суд задовольняє в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, зазначеною нормою права встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Поряд із цим, частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) в односторонньому порядку допускаються з підстав, передбачених відповідним законом або договором (правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, від 31.07.2019 у справі №922/3248/18 та від 22.10.2019 у справі №922/3293/18, який суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при розгляді спірних правовідносин).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у спірних правовідносинах сторони Договору передбачили можливість його дострокового розірвання Орендодавцем в односторонньому порядку у разі, зокрема: порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на один місяць або сплати їх не в повному обсязі, а також визначили умови за яких таке розірвання можливе, а саме: направлення Орендарю письмового повідомлення про відмову від Договору. При цьому, день отримання Орендарем повідомлення є днем розірвання договору та, відповідно, днем у який Орендар зобов'язаний звернутись до Орендодавця для передачі об'єкта оренди із користування та оформлення відповідного акта (пункти 7.3-7.4 Договору).
Таким чином, сторони договору, врахувавши встановлений законом принцип свободи договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення його дії, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 Цивільного кодексу України та статей 188, 291 Господарського кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання Договору оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2022 недійсним як в цілому, так і в частині зазначених вище пунктів.
Таким чином, умова договору про можливість його розірвання в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та є обов'язковою для сторін.
В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та зазначено вище, що зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних та інших передбачених Договором платежів зокрема, у період з 01.10.2022 по 30.06.2024, відповідач виконував неналежним чином, станом на 01.07.2024 заборгованість становить 43 085 грн 96 коп.
У зв'язку з наведеним, 01.07.2024 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення за №15 від 01.07.2024, в якому вказав, що у зв'язку із простроченням сплати орендної плати більше як на один місяць (станом на 01.01.2023 допущено заборгованість в сумі 10 350,00 грн, за період 2023 року та січня-червня 2024 року остання збільшилась і становить 43 585,96 грн) Товариство відмовляється від Договору оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2022 на офісне приміщення площею 25,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 11А. Також, у вказаному повідомленні, позивач пропонував Орендарю у 10-ти денний термін з дня його отримання звільнити займане приміщення і передати його за актом передачі-прийняття повноважному представнику Орендодавця.
Зазначене повідомлення отримано відповідачем 03.07.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №4602511102965.
Однак ні у запропонований Орендодавцем у повідомленні строк, ні станом на день розгляду спору в суді відповідач заборгованість по орендній платі в сумі 43 085 грн 96 коп. не погасив, обов'язок щодо повернення орендованого майна у зв'язку із достроковим розірвання Договору не виконав.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач встановивши наявність передбачених договором підстав, які надають йому можливість відмовитись від договору, реалізував врегульоване сторонами у справі в договорі право на дострокове його розірвання шляхом надсилання відповідного повідомлення, а відповідно, погоджується з твердженнями ТОВ "Ремонтно-монтажний комбінат" про те, що Договір оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2023 через вчинення Орендарем істотного порушення договору, зокрема, не виконання зобов'язань щодо своєчасної сплати орендних та інших платежів, є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (статті 610, 611 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (статті 546-551 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, у пункті 8.4 Договору сторони визначили обов'язок Орендаря сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від розміру загальної суми заборгованості у випадку прострочення сплати встановлених Договором платежів більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного положення Договору, зважаючи на допущене відповідачем прострочення сплати встановлених Договором платежів (43 095,96 грн) більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 21 542 грн 98 коп.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендних та інших платежів за Договором оренди об'єкта нерухомості №15 від 01.10.2022, наявності станом на 01.07.2024 заборгованості в сумі 43 085 грн 96 коп., підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не спростовано.
За даних обставин, зважаючи на допущену відповідачем прострочку в оплаті встановлених Договором платежів та визначену умовами укладеного правочину відповідальність, позовні вимоги ТзОВ "Ремонтно-монтажний комбінат" про стягнення з відповідача 21 542 грн 98 коп. штрафу суд визнає правомірними та задовольняє в повному обсязі.
Окрім того, приписами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відтак відповідач, продовжуючи користуватись об'єктом оренди після закінчення строку дії договору (дострокового розірвання) прострочив зобов'язання з його повернення, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
Правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 21.10.2021 у справі №910/8531/20 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Відповідач в судове засідання не прибув, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань перед позивачем в частині повернення орендованого майна з оренди суду не надав.
З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки є правомірною.
Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 13 800,00 грн неустойки за період з 07.07.2024 по 06.09.2024 підлягає задоволенню.
Висновок суду.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (пункти 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В силу частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене вище, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
За результатами розгляду даного спору, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).
У пункті 2 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, в силу приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-монтажний комбінат", вул. Лукіяновича, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 01733974 - 43 085,96 грн боргу, 21 542,98 грн штрафу, 13 800,00 грн неустойки за безпідставне користування майном та 3028,00 грн судового збору.
4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник рішення надіслати:
Позивачу - до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України;
Відповідачу - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "16" квітня 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець