65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/300/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ КЕПІТАЛ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради
про стягнення 2886795,77 грн
за участю представників:
від прокуратури - Коломійчук І.
від позивача - Павлюк В.
від відповідача - Фірсов В.
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ КЕПІТАЛ», в якому просить суд стягнути з ТОВ “СТ КЕПІТАЛ» до місцевого бюджету кошти у сумі 2886795,77грн, з яких 2665631,07 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 60304,44грн 3 % річних та 160860,26грн. - інфляційні нарахування.
Ухвалою від 30.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.03.2025.
Відповідач отримав ухвалу 31.01.2025 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою.
Відповідач 14.02.2025 у встановлений строк подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в нього немає обов'язку зі сплати пайової участі, оскільки об'єкт будівництва передбачає спорудження на земельній ділянці об'єкту соціальної інфраструктури - спортивно-оздоровчий комплекс. Крім того, він зазначає, що звертався до Управління капітального будівництва Одеської міської ради з листом № 12 від 29.06.2022, в якому просив підтвердити, що з відповідачем не укладався договір щодо сплати пайової участі, і відсутня заборгованість по сплаті пайової участі. Листом УКБ ОМР від 06.07.2022 № 02-04/660 надано відповідь, що відповідач не звертався з питання щодо визначення розміру пайової участі і договір не укладався. Отже, на думку відповідача, УКБ ОМР, знаючи про необхідність розрахунку пайової участі, не надало такого розрахунку відповідачу.
Позивач у встановлений строк 14.02.2025 подав пояснення, у яких підтримує позовні вимоги.
Ухвалою від 30.01.2025 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025.
19.02.2025 прокурор подав відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позову.
27.02.2025 відповідач подав заперечення.
04.03.2025 прокурор подав пояснення, в яких просить поновити строк для подання доказу - листа УКБ ОМР від 29.01.2020 № 02-05/191-07, який було додано прокурором до відповіді на відзив. Прокурор зазначає, що не міг подати цей доказ разом з позовною заявою, оскільки про існування такого листа йому не було відомо під час підготування позову, оскільки на вимогу прокурора до третьої особи від 22.08.2024 № 6010вих-24 про надання всіх наявних документів було надано відповідь від 05.09.2024 № 02-03/528, до якої не було долучено зазначеного доказу. Цей лист було надано прокурору лише в процесі підготовки відповіді на відзив.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на викладене, суд визнав поважними причини пропуску строку для подання прокурором листа УКБ ОМР від 29.01.2020 № 02-05/191-07, поновлює строк для його подання та приймає до розгляду.
Ухвалою від 05.03.2025 розгляд справи відкладено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача- Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Третя особа отримала ухвалу 06.03.2025 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою.
Третя особа пояснень не надала у встановлений судом строк, в засідання не прибула.
Ухвалою від 19.03.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 16.04.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
У період з 11.02.2019 по 17.01.2024 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 № ОД 112190422174, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (зі змінами, внесеними до дозволу від 06.08.2021 витяг № ОД112190422174-3, від 31.08.2021 витяг № ОД112190422174-4, від 21.03.2022 витяг № ОД112190422174-8, від 25.12.2023 витяг № ОД112190422174-9, від 15.01.2024 витяг № ОД112190422174-10), Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ КЕПІТАЛ» (далі - ТОВ «СТ КЕПІТАЛ») здійснено будівництво об'єкта «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б».
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних підвищеної комфортності, індивідуальних будинків - код 1122.2.
Відповідно до витягів з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06.08.2021 № ОД112190422174-3, від 31.08.2021 № ОД112190422174-4, від 21.03.2022 № ОД112190422174-8, від 25.12.2023 № ОД112190422174-9, від 15.01.2024 № ОД112190422174-10 ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» внесено зміни на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 420/1605/20; стосовно відповідальної особи за проведення технічного нагляду; щодо коригування проєктної документації; виправлення технічної помилки за зверненням замовника; відповідальної особи за проведення авторського нагляду.
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 24.01.2024, на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 17.01.2024, відповідачу видано сертифікат № ОД122240117839, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Відповідно до зазначеного сертифікату об'єкт будівництва має такі основні показники: найменування об'єкту згідно з проєктом «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, діл. 1-Б», дата початку будівництва - лютий 2019, дата завершення будівництва - червень 2022 (за даними акту готовності об'єкта до експлуатації), загальна кількість квартир - 51, кількість надземних поверхів - 2, кількість підземних поверхів - 1, загальна площа квартир - 6811.7 кв. м.
Відомості щодо видачі відповідного сертифікату № ОД122240227839 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=3282183283898582490/optype=100).
Станом на дату початку будівництва об'єкту «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, діл. 1-Б» була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 01.01.2019), відповідно до якої, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Одеською міською радою прийнято рішення від 11.12.2019 № 5445-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII «Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї».
Згідно з п. 7 вказаного Положення про комісію замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звертається до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якої додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва.
Управління капітального будівництва Одеської міської ради готує матеріали для здійснення розрахунку та передає їх на розгляд та затвердження Комісії.
Крім того, Управління капітального будівництва Одеської міської ради на підставі даних реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України щомісячно інформує Комісію про замовників, які отримали дозволи на проведення будівельних робіт, та надає на розгляд Комісії документи для визначення розміру пайової участі по кожному об'єкту.
У разі ненадання замовником протягом 10 робочих днів після початку будівництва необхідних документів для визначення розміру пайової участі Комісія встановлює розмір пайової участі по техніко-економічним показникам об'єкта, відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Пунктом 8 Положення про комісію також визначено, що відповідно до ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» протягом 2020 року замовники будівництва, реконструкції, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміни функціонального призначення, реставрації будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва (реконструкції), перераховують до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі: - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; - для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до п. 9 Положення про комісію при встановленні факту введення об'єкта будівництва в експлуатацію без оплати пайової участі, Комісія доручає управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спільно з департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради та управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підготувати необхідні матеріали для встановлення Комісією розміру пайової участі по відповідним об'єктам, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Статтями 144 Конституції та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбаченого, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язками для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.
Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Зі змісту ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вказаній редакції вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язком на підставі закону.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
Проте, відповідач з Одеською міською радою договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів містобудування у місті Одесі не укладав, що підтверджується листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 05.09.2024 № 02-03/528;02-04/1287.
Разом із тим, за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.
Разом з тим 20.09.2019 прийнято Закон України № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (надалі - Закон № 132-ІХ), яким внесено зміни, зокрема у Закон України № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», шляхом виключення із його тексту, зокрема ст. 40, про що зазначено у ч. 3 п. 13 р. І. Закону № 132-ІХ, який набрав чинності 17.10.2019.
Однак, Верховна Рада постановила, що п. 13 р. І цього Закону набирає чинності з 01.01.2020 (п. 1 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень), якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI.
Проте, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Оскільки відповідачем договір про пайову участь з Одеською міською радою не укладено, а будівництво об'єкту розпочато у лютому 2019 року, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду виснувала, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено обов'язок (за винятком передбачених п.п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.
Таким чином, ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі в сумі 2 665 631,07 грн за будівництво об'єкта «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, діл. 1-Б» до введення його в експлуатацію, тобто до 17.01.2024.
Натомість, відповідачем у п. 12 акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024 вказано, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019, яким виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала сплату коштів пайової участі.
Як зазначено вище, пунктом 1 частини 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX встановлено норматив розрахунку пайової участі для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до п. 6.1 акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024 та листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 05.09.2024 № 02-03/528;02-04/1287 загальна площа будівлі становить 11 066,22 кв. м.
Таким чином, із застосуванням опосередкованої вартості 1 кв. м спорудження житла, яка згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій від 02.12.2019 № 286 для Одеської області складає 12 044, 00 грн, розмір пайової участі при будівництві житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б (Коригування) складатиме:
11 066,22 кв. м * 2% * 12 044,00 грн = 2 665 631,07 грн,
де: 11 066,22 кв. м - загальна площа житла;
2 % - розмір залучення коштів для об'єктів житлового призначення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»;
12 044,00 грн - опосередкована вартість 1 кв. м.
Вказаний розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси по об'єкту «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Репіна, діл. 1-Б» надано листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 05.09.2024 за № 02-03/528;02-04/1287.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набуло майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням постанови Верховного Суду від 05.05.2022 по справі № 925/683/21, час прострочення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту засвідчення готовності об'єкта до експлуатації, тобто з 17.01.2024.
Розрахунок інфляційних збитків за період з 01.02.2024 по 30.09.2024 здійснюється за наступною формулою: [Сукупний індекс інфляції] = 100,30% * 100,50% * 100,20% * 100,60% * 102,20% * 100,00% * 100,60% * 101,50% = 106,035% (за період Лютий 2024 - Вересень 2024)
[Інфляційні нарахування] = 2 665 631,07 грн (сума боргу) * 106,035% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 2 665 631,07 грн (сума боргу) = 160 860,26 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу мають бути розраховані 3 % річних від простроченої суми за наступною формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100% * [Кількість днів] / [Кількість днів у році].
Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період розрахунку: з 17.01.2024 року по 18.10.2024 року - 276 днів
[Проценти] = 2 665 631,07 грн (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 276 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 60 304,44 грн.
На підставі викладеного, відповідачу має бути розраховано 3 % річних у сумі 60 304,44 грн та інфляційні нарахування у сумі 160 860,26 грн.
Отже, загальна сума заборгованості Відповідача, враховуючи інфляційні втрати та 3 % річних, становить (2 665 631,07 + 160 860,26 + 60 304,44) = 2 886 795,77 грн.
Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Дана правова позиція повністю узгоджується з практикою Верховного суду України, зокрема, викладеною у рішенні від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Бюджетна система України згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Тобто, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва є Одеська міська рада.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
Так, згідно з пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
У даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси до місцевого бюджету, а також через нездійснення Одеською міською радою повноважень щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом.
Вищевказані порушення містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати коштів пайової участі замовником будівництва - ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» зумовлюють ненадходження до Одеської міської ради коштів пайової участі, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді упущеної вигоди.
Як вбачається з п. 2 резолютивної частини вищевказаного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Крім того, відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
Отже, ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що під час визначення суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (постанова Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18).
У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб'єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 зауважив, що суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України, та поданням позову в цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Критерій «розумності», який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
У свою чергу, окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням вказаної практики Верховного Суду виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу Одеської міської ради скеровано запит від 22.08.2024 за № 6011вих-24, а також на адресу Управління капітального будівництва Одеської міської ради скеровано запит від 22.08.2024 за № 6010вих-24 щодо вжиття заходів на стягнення з ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 05.09.2024 № 02-03/528;02-04/1287 на вказані запити прокурора повідомлено, що до компетенції УКБ ОМР не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, та такі дії вчиняються Юридичним департаментом Одеської міської ради.
У зв'язку з цим Київською окружною прокуратурою міста Одеси 11.10.2024 за № 7396вих-24 скеровано запит до Юридичного департаменту Одеської міської ради про надання інформації щодо вжитих заходів на захист інтересів держави в частині сплати до бюджету Одеської міської ради коштів пайової участі від ТОВ «СТ КЕПІТАЛ».
Листом Юридичного департаменту Одеської міської ради від 25.10.2024 № 123-пр/ вих повідомлено про те, що позови щодо стягнення коштів пайової участі з ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» не пред'являлись.
З вказаних відповідей вбачається, що заходів, направлених на стягнення коштів пайової участі з ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» до місцевого бюджету Одеською міською радою як уповноваженим органом, не вжито, що свідчить про її бездіяльність. Водночас Одеській міській раді мало бути відомо про такі порушення законодавства з огляду на засвідчення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, шляхом видачі сертифікату № ОД 122240117839 на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024.
Отже, з боку Одеської міської ради допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено протягом тривалого часу до суду позов про стягнення з ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» коштів пайової участі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Одеської міської ради факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави. Вищевказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України. Через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансовуються проєкти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури, що зумовлює погіршення рівня життя мешканців територіальної громади міста Одеси. Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Одеси.
Ураховуючи викладене, цей позов пред'явлено прокурором в інтересах держави в особі Одеської міської ради, яка у відповідності з вимогами ст. ст. 2, 64, 71 Бюджетного кодексу України є отримувачем коштів пайової участі.
Таким чином, бездіяльність Одеської міської ради у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяє прокурора не тільки правом, а й обов'язком відреагувати на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення даної позовної заяви. У даному випадку допуск прокурора до суду у зв'язку з нездійсненням відповідним органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту майнових інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.
Крім того, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою відповідним листом за № 502вих-25 від 22.01.2025 повідомлено Одеську міську раду про пред'явлення цього позову.
Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.
Відповідач послався на п.п. 2 п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX, яким передбачено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва серед іншого об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, поняття яких міститься у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.11.2012 № 7/15-18193 та абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», зазначивши, що відповідно до цих нормативних актів до об'єктів соціальної інфраструктури відносяться спортивні комплекси.
З даним ствердженням погодитись не можна, оскільки Відповідач вдався до вільного трактування вимог вказаного законодавства, оскільки у жодному з цих документів не йдеться про спортивні комплекси. А саме, у абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» до об'єктів соціальної інфраструктури віднесено навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Крім того, посилання Відповідача на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.11.2012 № 7/15- 18193 є не доречним у даній справі, оскільки поняття об'єктів соціальної інфраструктури, наведене у листі, процитовано з підпункту 5.4.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» посилається на вимоги законодавства, який втратив чинність ще у 2013 році.
Разом з цим, у даному листі Міністерства мова йде про «спортивні зали і майданчики, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного розвантаження працівників, клуби та будинки культур, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності».
Тобто віднесення об'єктів до соціальної інфраструктури законодавець пов'язував із їх соціальним статусом, до яких відносив спортивні зали, а не комплекси, з виключно безоплатною основою їх діяльності, а також цільовим призначенням - для оздоровлення працівників, що жодним чином не відповідає ні статусу, ні цільовому призначенню побудованого спортивно-оздоровчого комплексу ТОВ «СТ КЕПІТАЛ».
Слід зазначити, що на даний час законодавством не визначено поняття об'єктів соціальної інфраструктури, а тому перелік таких об'єктів та підстави надання пільг із сплати коштів пайової участі при будівництві таких об'єктів визначаються рішенням органу місцевого самоврядування, яким затверджується порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та методика визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Так, відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Зокрема, згідно п. 1.10 Методики визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 339 від 27.11.2014 (яка діяла до 01.01.2020) пайову участь не сплачують замовники, які здійснюють на території м. Одеси будівництво об'єктів за умови одночасного добровільного спорудження на цій земельній ділянці (окремо від проекту) будівель об'єктів соціальної інфраструктури для обслуговування мешканців відповідного району (мікрорайону) (виключно за погодженням з виконавчим органом Одеської міської ради в рамках планового забезпечення відповідної території необхідним елементом соціальної інфраструктури), якщо вартість спорудження таких об'єктів є не меншою, ніж розмір Пайової участі, та за умови передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста.
Враховуючи те, що будівництво спортивно-оздоровчого комплексу ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» не передбачалось окремо від проєкту в рамках планового забезпечення відповідної території як необхідний елемент соціальної інфраструктури, а також даний спортивно-оздоровчий комплекс не передавався та не планується до передачі до комунальної власності територіальної громади міста, він не відноситься до об'єктів соціальної інфраструктури, та відповідно його будівництво не звільняє замовника від сплати коштів пайової участі з підстав спорудження такого об'єкту.
Крім того, рішенням Одеської міської ради від 16.12.2015 № 12-VI затверджено Положення про комісію з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси, якою, з урахуванням наданих документів замовником, визначається наявність підстав для звільнення забудовника від сплати пайової участі.
Зокрема, згідно п. 7 вказаного Положення саме замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звертається до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якої додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва.
Однак, ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» не звертався із жодним зверненням до Одеської міської ради ні під час будівництва, ні після здачі об'єкту в експлуатацію щодо визначення розміру пайової участі, у тому числі звільнення від сплати пайової участі.
Навпаки, відповідач ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» у пункті 12 акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024, де зазначаються дані щодо сплати коштів пайової участі, послався на відсутність такого обов'язку у зв'язку із скасуванням в законі вимоги щодо обов'язкової сплати таких коштів (п. 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019) замість визначення підстави звільнення від сплати пайових внесків у зв'язку із будівництвом об'єкту соціальної інфраструктури (п.п. 2 п. 2 розділу II Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону), на існування чого він посилається у відзиві на позовну заяву.
При цьому Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не піддав сумніву висновки прокурора, викладені у позовній заяві щодо існування в нього обов'язку перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі згідно абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132- ІХ, однак одночасно намагався обґрунтувати наявність в нього пільги із звільнення від сплати таких коштів, про що ним не було зазначено в акті готовності об'єкта до експлуатації, та що встановлюється виключно комісією з визначення пайової участі на підставі наданих замовником будівництва документів.
Таким чином, на етапі прийняття об'єкта в експлуатацію та у ході судового розгляду даної справи несплата коштів пайової участі Відповідачем обґрунтована різними не пов'язаними між собою підставами, що є очевидним проявом недобросовісної та суперечливої поведінки.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (аналогічна правова позиція наводиться у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 у справі № 390/34/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц).
Відтак, з урахуванням викладеного, Відповідач зв'язаний своєю попередньою поведінкою, а його доводи в цій частині слід сприймати критично, як прояв зловживання правом, що є підставою для застосування до останніх процесуального естопелю (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 752/28942/21).
Крім того, слід зазначити, що навіть у випадку встановлення вказаною комісією наявності підстав для звільнення від сплати коштів пайової участі за ознакою віднесення об'єкту будівництва до об'єктів соціальної інфраструктури, таке рішення не звільняє замовника від обов'язку сплатити кошти пайової участі у повному обсязі, а саме у сумі, зазначеній прокурором у позовній заяві щодо об'єкту будівництва - житловий будинок.
Так, ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» (Замовник) 17.01.2024 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано акт готовності об'єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ АС01:1840-7556-8506-6609), яким є нове будівництво по проєкту «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б».
Код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.2 «Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні». Слід зауважити, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 спортивно-оздоровчі комплекси підпадають під код 1265 «Спортивні зали».
У розділі 6 акту готовності об'єкта до експлуатації наведено опис об'єкта, до якого належать: житловий будинок (6.1), спортивно-оздоровчий комплекс (6.2), житловий будинок (6.3). Так, житловий будинок є семиповерховою будівлею, загальною площею 11066,22 кв м. Згідно основних показників спортивно-оздоровчого комплексу, це є окремо стояча двоповерхова будівля, загальною площею 670,9 кв м.
До розрахунку розміру пайової участі при будівництві житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б, який міститься у позовній заяві прокурора, а саме до 2 665 631,07 грн не враховано площу спортивно-оздоровчого комплексу, а саме 670,9 кв м, що цілком узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2019 у справі № 904/10255/17.
Так, Верховним Судом зазначено, що апеляційним судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту будівля кафе у складі фізкультурно-оздоровчого комплексу.
Верховним Судом відхилено доводи касаційної скарги, що даний об'єкт будівництва відноситься до будівель фізичної культури і спорту, і має оздоровче призначення, а ТОВ «Статтрейкомпанія» є замовником будівництва, яке не залучається до пайової участі. Крім того, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що нарахування пайового внеску на будівлю кафе здійснено правомірно та згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виходячи з нормативу розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об'єкта.
Таким чином, Судом у даній справі зроблено висновок, що при будівництві саме об'єктів фізичної культури і спорту, які мають оздоровче призначення, замовник може звільнятись від сплати коштів пайової участі виключно за будівництво цих об'єктів. Щодо інших об'єктів, що входять до складу комплексу (у даній справі будівля кафе входила до складу об'єкта будівництва «Фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля, в складі фізкультурно-оздоровчого комплексу» код об'єкта: 2411.1), які не відносяться до об'єктів, які звільняються від сплати коштів пайової участі, обов'язково сплачуються кошти пайової участі.
Таким чином, у ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» існує обов'язок як у замовника будівництва у перерахуванні коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до місцевого бюджету за житловий будинок, побудований за проєктом «Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б», а саме у сумі 2 886 795,77 гривень.
Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним вчинялись кроки щодо остаточного уточнення та підтвердження необхідності сплати пайових внесків шляхом звернення з листами з вказаного питання, а саме листом ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» № 12 від 29.06.2022 на адресу УКБ ОМР, та саме посадовими особами ОМР, які на запит забудовника не надали розрахунок розміру пайової участі, та вказали в акті готовності об'єкту до експлуатації про звільнення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» від сплати коштів пайової участі, було припущено недобросовісність та введено в оману ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», що виключає недобросовісність забудовника.
При цьому, Відповідач також зазначив, що практика Верховного Суду, на яку посилається Позивач у позовній заяві, містить обставини, за яких забудовник ухилявся від укладення договору або сплати пайових внесків, у той час як орган місцевого самоврядування направляв листи і розрахунки з вимогою укласти договори та сплатити пайові внески, а тому, на думку Відповідача вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку Відповідач діяв добросовісно. Дані твердження відповідача не відповідають дійсності, та жодним чином не підтверджують добросовісність його поведінки, а навпаки його поведінка є недобросовісною, що підтверджується наступним.
Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Одеською міською радою прийнято рішення від 11.12.2019 № 5445-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII «Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї».
Згідно з п. 7 вказаного Положення про комісію замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звертається до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якої додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва. Управління капітального будівництва Одеської міської ради готує матеріали для здійснення розрахунку та передає їх на розгляд та затвердження Комісії. Тобто Управління капітального будівництва Одеської міської ради не наділено повноваженнями щодо визначення розміру пайової участі, у т.ч. звільнення забудовника від сплати пайової участі.
Однак, ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» листом від 29.06.2022 № 12 звернулось саме до УКБ ОМР з проханням підтвердити, що з ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» не укладався договір щодо сплати пайової участі та відсутності заборгованості по сплаті пайової участі, долучивши лише копію дозволу № ОД 112190422174 від 11.07.2019.
Тобто, вказаний лист не містить жодних звернень ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якого додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва, а також не містить жодних документів, які б підтверджували вартість об'єкта будівництва, як це передбачено вимогами чинного законодавства.
Крім того, вказаний лист ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», в порушення вимог законодавства, яким встановлено порядок розгляду звернень замовників щодо визначення розміру пайової участі, адресований УКБ ОМР, яке не є повноважним органом щодо розгляду вказаних звернень, замість Одеської міської ради. Будь-яких інших звернень про визначення розміру пайової участі ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» до Одеської міської ради також не надавалось, що підтверджується не наданням таких доказів Відповідачем Суду.
Крім того, Відповідач послався на лист УКБ ОМР № б/н від 17.08.2022, яким, нібито, останнє визнало, що всупереч своїм обов'язкам, визначеним у Положенні про комісію з визначення розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси, останнє не надіслало ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» розрахунок пайових внесків. Дане ствердження Відповідача також не відповідає дійсності та спрямовано на введення Суду в оману.
Так, згідно листа УКБ ОМР № 01-04/660 від 29.06.2022 (дата листа зазначена відповідачем стосується надпису на ньому «Оригінал отримала Орел Л.Л. 17.08.2022»), яким надано відповідь на вказане вище звернення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», повідомлено, що ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» до УКБ ОМР з питання визначення розміру пайової участі не зверталось та відповідний договір з ним не укладався.
Тобто УКБ ОМР вказаним листом лише підтверджено, що ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» з будь-якими зверненнями щодо розрахунку розміру пайової участі не зверталось.
Таким чином, даний лист УКБ ОМР, який є відповіддю на звернення, містить суто інформацію, за якою зверталось ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», а також аргументацію підстав не укладання договору, а саме з причин не направлення відповідного звернення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ».
Даний лист УКБ ОМР не містить будь-яких посилань на наявність підстав для звільнення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» від сплати коштів пайової участі або розповсюдження на нього вимог Закону, яким скасовано обов'язкову сплату коштів пайової участі, що свідчить про добросовісність дій УКБ ОМР та недобросовісність дій Відповідача.
Так, недобросовісність Відповідача також підтверджується й тим, що Відповідач знав та був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку щодо сплати коштів пайової участі, що підтверджується вказаним вище листом ТОВ «СТ КЕПІТАЛ», та за наявності в нього сумнівів щодо існування саме в нього відповідного обов'язку, мав всі можливості звернутись до Одеської міської ради щодо надання роз'яснення з цього питання.
Крім того, УКБ ОМР на адресу ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» скеровувався лист № 02-05/191-07 від 29.01.2020 щодо надання у термін до 14.02.2020 копій документів: містобудівного розрахунку будівництва об'єкта, містобудівних умов та обмежень, документів на право користування земельною ділянкою, візуалізації об'єкту будівництва на електронних носіях, установчих документів, з метою розгляду питання визначення розміру пайової участі замовника при будівництві об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б.
Однак, жодних документів на виконання вказаного листа ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» до УКБ ОМР не було надано.
Вказане також спростовує доводи Відповідача про не застосування практики Верховного Суду у цих спірних правовідносинах, на яку посилається прокурор, оскільки вона прямо стосується аналогічних обставин, що є предметом розгляду даного спору.
Щодо ствердження Відповідача про те, що посадові особи ОМР вказали в акті готовності об'єкту до експлуатації від 17.01.2024 про звільнення ТОВ «СТ КЕПІТАЛ» від сплати коштів пайової участі, то воно також не відповідає дійсності з урахуванням наведених нижче вимог законодавства.
Так, згідно п.п. 3, 3-1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю: 1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю; 2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг.
Пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації. Тобто, і в даному питанні Відповідач намагався ввести Суд в оману, зазначивши, що саме посадовими особам ОМР було надано звільнення від сплати коштів пайової участі, шляхом зазначення про це саме ними в акті готовності об'єкту до експлуатації, що також свідчить про недобросовісність його дій, оскільки саме замовник заповнює акт готовності та підписує його. Всі вказані вище дії Відповідача прямо підтверджують його недобросовісність, та за наведених обставин свідчать також про порушення принципу недопустимості суперечливої поведінки сторони, як складової принципу добросовісності.
З твердженням Відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних за особливих обставин, а саме його добросовісної поведінки, та недобросовісної поведінки УКБ ОМР, погодитись не можна, оскільки за наведених вище всіх обставин його поведінка жодним чином не підпадає під ознаки добросовісної, оскільки встановлені порушення вимог законодавства виникли виключно з його винної поведінки, йому було відомо про існування у нього обов'язку щодо сплати коштів пайової участі ще з початку будівництва, що підтверджується його листом на адресу УКБ ОМР № 12 від 29.06.2022, у якому мова не йде про надання розрахунку пайової участі або виявлення бажання щодо одержання такого розрахунку, та який ніколи не звертався до ОМР або УКБ ОМР з цих питань.
До того ж УКБ ОМР у свою чергу жодним чином не повідомляло Відповідача про відсутність у нього обов'язку із сплати коштів пайової участі або звільнення його від такої сплати з підстав будівництва ним об'єкту соціальної інфраструктури або у зв'язку із скасуванням у чинному законодавстві вимоги щодо обов'язкової сплати коштів пайової участі, а навпаки звернулось до нього із відповідним листом про надання документів для розрахунку розміру пайової участі № 02-05/191-07 від 29.01.2020, тому дії УКБ ОМР є добросовісними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КЕПІТАЛ» (вул. Рєпіна, 1-Б, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 42044265) на користь держави в особі Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65004, код ЄДРПОУ 26597691) до місцевого бюджету кошти у сумі 2 886 795,77 грн, з яких 2 665 631,07 - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 60 304,44 грн - 3 % річних, та 160 860,26 грн - інфляційні нарахування.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КЕПІТАЛ» (вул. Рєпіна, 1-Б, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 42044265) витрати на сплату судового збору в сумі 34641,55грн на користь Одеської обласної прокуратури та перерахувати їх на рахунок № UA 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова