07 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1345/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Мокан О.О.,
від відповідача - Храпицька М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 4651/25 від 26.03.2025) у справі № 915/1345/24 за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про стягнення 11746113,33 грн., -
Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про стягнення заборгованості за договором стандартного бербоутерного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи №15-П від 07.06.2013 р. в сумі 11746113,33 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду у справі №915/458/23 договір №15-П від 07.06.2013 є договором фрахтування (оренди) буксиру “Докер», за яким судновласник (орендодавець) передав фрахтувальнику (орендарю) транспортний засіб (буксир “Докер») у володіння та користування за плату бербоут-чартерну ставку (орендна плата) на певний строк. Відповідно до положень ст. 10 ч. II договору передбачено, що фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам, та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (пп. (а). Позивач стверджує, що станом на сьогодні майно, визначене п.1 Аддендуму та вказане у додатку №1 до договору (буксир “Докер»), знаходиться у відповідача. Відтак позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору стандартного бербоутерного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 15-П від 07.06.2013 р. у розмірі 11746113,33 грн., в частині повної та своєчасної оплати за оренду буксиру “Докер» за період з червня 2022 р. по серпень 2024 р., чим порушено ст. 10 ч. ІІ вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 р. вказану позовну заяву Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1345/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.11.2024 р. о 10:00.
25.11.2024 р. від представника відповідача - ТОВ “Марконі» Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14695/24), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Наразі у відзиві відповідач зазначив, що орієнтовна сума судових витрат на професійну правничу допомогу становить 208500 грн., повідомивши, що остаточний розрахунок та докази понесених витрат ТОВ «Марконі» у зв'язку з розглядом даної справи, будуть подані до суду в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
27.11.2024 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 14904/24), згідно з якою позивач вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, безпідставними, такими, що не відповідають фактичній ситуації та нормам законодавства та наполягає на задоволенні позову.
Так, у підготовчому засіданні суду 28 листопада 2024 року по справі № 915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 05 грудня 2024 року о 14 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
29.11.2024 р. від представника відповідача - ТОВ “Марконі» Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 05.12.2024 р. о 14:30, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14996/24).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 р.у справі № 915/1345/24 задоволено клопотання представника відповідача - ТОВ “Марконі» Храпицької М.О. про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 05.12.2024 р. о 14:30, та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні господарського суду 05 грудня 2024 по справі № 915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 23 грудня 2024 року о 15 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 р. по справі №915/1345/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Також у підготовчому засіданні господарського суду 23 грудня 2024 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін було протокольно оголошено перерву до 23 січня 2025 року об 11 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 р. у справі №915/1345/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.02.2025 р. об 11:00.
У судовому засіданні господарського суду 13 лютого 2025 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 06 березня 2025 року о 10 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 06 березня 2025 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 20 березня 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі № 915/1345/24 у задоволенні позову Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про стягнення заборгованості в загальній сумі 11746113,33 грн. відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
26.03.2025 р. відповідачем - ТОВ “Марконі» подано до господарського суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 4651/25), в якій відповідач просить вирішити питання про розподіл вказаних судових витрат та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 209500,00 грн. з посиланням на ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України та наданням доказів на підтвердження вказаних витрат, посилаючись на наступне.
Так, представництво ТОВ “Марконі» у даній справі у суді здійснюється Адвокатським об'єднанням «Лігал Гран.ТТ» на підставі договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 року.
Як зазначає заявник, у відповідності до п. п. 1, 2.1, 2.2 додаткової угоди № 13 від 07.11.2024 р. до даного договору, послуги, що надаються за цим договором, включають в себе надання замовнику правової допомоги з представництва інтересів Замовника в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1345/24, а саме: підготовку та подачу відзиву на позов, супровід справи в суді першої інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях). Пунктом 3 додаткової угоди №13 від 07.11.2024 р. до договору від 19.01.2023 р. визначена вартість правничої допомоги, яка надається Адвокатським об'єднанням «Лігал Гран.ТТ». Так, за надання послуг, що включають в себе підготовку та подачу відзиву на позов, супровід справи в суді першої інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях) замовник зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 5000 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку Адвокатського об'єднання.
Як зазначає заявник, разом з відзивом на позовну заяву ТОВ “Марконі» було надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №915/1345/24 на суму 208500 грн.
21.03.2025 р. Адвокатським об'єднанням «Лігал Гран.ТТ» виставлено ТОВ “Марконі» рахунок на оплату №07 за надання послуг з представництва інтересів замовника в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1345/24 на суму 209500 грн. (курс продажу долару США, встановлений ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку, становить 1 долар США = 41,90 грн).
Як вказує заявник, відповідно до п. 4 додаткової угоди №13 від 07.11.2024 р. до договору від 19.01.2023 р. замовник зобов'язується здійснити оплату за послуги, визначені в пп. 2.1-2.2 п. 2 цієї додаткової угоди, в розмірі 100% від суми, вказаної в п. 3 цієї додаткової угоди, протягом трьох днів з моменту отримання рахунку. Виставлений рахунок наразі ще не оплачений ТОВ “Марконі». Також сторонами підписаний Акт надання послуг № АО-01/03 від 21.03.2025 року.
Заявник, із посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Відтак, заявник стверджує, витрати ТОВ “Марконі» на професійну правничу допомогу у справі № 915/1345/24 становлять 209500,00 грн.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України, разом із доказами понесених витрат до суду заявник надав детальний опис робіт за договором від 19.01.2023 р. та додатковою угодою №13 від 07.11.2024 р. до нього. Так, заявник зазначає, що під час здійснення представництва інтересів відповідача в Господарському суді Миколаївської області в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1345/24 Адвокатським об'єднанням «Лігал Гран.ТТ» були надані ТОВ “Марконі» наступні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи №915/1345/24,
- аналіз позовної заяви та доданих до неї доказів;
- дослідження документації (доказової бази), наданої ТОВ “Марконі»;
- дослідження судової практики в подібних правовідносинах;
- підготовка відзиву на позовну заяву;
- підготовка заперечень на відповідь на відзив;
- участь у судових засіданнях, які відбулися 28.11.2024 року, 05.12.2024 року, 23.12.2024 року, 23.01.2025 року, 13.02.2025 року, 06.03.2025 року, 20.03.2025 року.
За ствердженнями заявника, вартість послуг Адвокатського об'єднання «Лігал Гран.ТТ», визначена додатковою угодою №13 від 07.11.2024 р. до договору від 19.01.2023 р., відповідає вимогам щодо її співмірності із обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на їх надання, а також враховує складність справи та ціну позову.
Також заявник вказує, що у відзиві на позовну заяву ТОВ “Марконі» було заявлено, що докази витрат, які понесені ТОВ “Марконі» у зв'язку із розглядом даної справи в суді, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відтак, заявник просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі №915/1345/24, понесених ТОВ “Марконі» на професійну правничу допомогу, та стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 209500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025 р. у справі № 915/1345/24 вказану заяву ТОВ “Марконі» прийнято до провадження та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 03.04.2025 р. о 09:40.
31.03.2025 р. від представника відповідача - ТОВ “Марконі» Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 03.04.2025 р. о 09:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 4868/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 р. у справі № 915/1345/24 задоволено клопотання представника відповідача - ТОВ “Марконі» Храпицької М.О. про участь у судовому засіданні, яке призначене на 03.04.2025 р. о 09:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03.04.2025 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 5091/25), в якому позивач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат по справі № 915/1345/24 з огляду на таке.
Як вказує позивач із посиланням на ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Позивач зазначає, що протокол судового засідання в режимі конференції №4236123 від 20.03.2025, складений секретарем судового засідання І.С. Степановою при розгляді справи №915/1345/24, містить перелік процесуальних дій за №№20-25, а саме: №20 «Суд оголошує про перехід до судових дебатів»; №21 «Надання слова представнику позивача в судових дебатах.»; №22 «Промова (заключне слово) представника позивача. Просить задовольнити позов у повному обсязі»; №23 «Надання слова представнику відповідача в судових дебатах.»; №24 «Промова (заключне слово) представника відповідача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.»; №25 «Суд оголошує про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.». Відтак, позивач зауважує, що зміст протоколу судового засідання в режимі конференції №4236123 від 20.03.2025 не містить відповідної процесуальної дії, що свідчить про відсутність заяви представника відповідача щодо розміру судових витрат.
Також позивач зазначає, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано: копію договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 року; копію додаткової угоди №13 від 07.11.2024 року про надання правової допомоги до договору від 19.01.2023; детальний опис виконаних робіт наданих послуг; копію акту надання послуг від 21.03.2025року; копію рахунку на оплату №7 від 21.03.2025 року.
Наразі позивач із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 31.05.2021 по справі № 917/265/18, зазначає, що додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.
Як вказує позивач, заявник надав лише копію додаткової угоди №13 від 07.11.2024 року про надання правової допомоги до договору від 19.01.2023. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відтак, позивач зазначає про відсутність в матеріалах справи повного змісту договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 року.
Також позивач зауважує, що заявником не додані до заяви докази, які б свідчили про проведення ТОВ «Марконі» оплати рахунку №7 від 21.03.2025 року на суму 209500 грн., який був виставлений Адвокатським об'єднанням замовнику згідно вимог пункту 2 додаткової угоди до договору. На думку позивача, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Як вказує позивач, всупереч заявленим Адвокатським об'єднанням переліку виконаних робіт, вказаних у детальному описі по справі, зі сторони відповідача не було подано до суду жодних клопотань, заяв та заперечень (окрім заяви про участь сторони у режимі відеоконференції), судова справа №915/1345/24 не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Відтак, позивач вважає, що оскільки заявником до закінчення судових дебатів у справі заява про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №915/1345/24 у розмірі 209500,00 грн. не зроблена, а докази, які підтверджують надання правничої допомоги та здійснення їх оплати в матеріалах справи відсутні, то наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №915/1345/24 в повному обсязі.
У судовому засіданні господарського суду 03 квітня 2025 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін було протокольно оголошено перерву до 07 квітня 2025 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
Під час судового засідання 07.04.2025 р. представник відповідача (заявника) підтримав подану заяву про розподіл судових витрат, натомість представник позивача просив відмовити у її задоволенні, а у випадку задоволення судом заяви - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, згідно з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач не заявляв про відшкодування судових витрат ані в першій заяві по суті спору, яким є відзив на позов, ані в подальшому до прийняття судом рішення по суті спору. Ті обставини, що відповідачем у відзиві на позов вказано орієнтовний розрахунок судових витрат, які будуть понесені ТОВ “Марконі» у зв'язку із розглядом даної справи в суді, не свідчать автоматично про заявлення відповідачем про розподіл судових витрат, зокрема відшкодування судових витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що прохальна частина відзиву на позов таких вимог не містить. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.12.2023 у справі №907/850/22, зазначивши, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.
Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору по суті у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним у відзиві на позову було зазначено про надання доказів на підтвердження витрат, які понесені ним у зв'язку із розглядом даної справи в суді, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України суд зауважує наступне.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат як умову для їх розподілу. При цьому підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині за ч. 3 ст. 244 ГПК України.
Проте, у даному випадку заяву про розподіл судових витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду вже після ухвалення судом рішення у даній справі (21.03.2025) - 26.03.2025 року.
До того ж суд при ухваленні рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову вирішив питання щодо розподілу судових витрат позивача по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат відповідача судом не вирішувалось, оскільки таких вимог не заявлялось з боку відповідача.
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі N 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі N 927/26/18).
У постанові Касаційного господарського суду у складів Верховного Суду від 07.09.2022р. у справі №911/2130/21 викладений правовий висновок, згідно з яким незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Отже, з наведеного випливає, якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, незважаючи про заявлення стороною, що докази на підтвердження вказаних витрат будуть надані згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Враховуючи усе вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність правових підстав для такого розподілу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 244, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Марконі» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 4651/25 від 26.03.2025) у справі № 915/1345/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 14.04.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва