79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.04.2025 Справа № 914/3006/24
За позовом: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефпоінт», м. Київ,
про стягнення 71 500, 00 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Левкович Тарас - представник,
від відповідача: не з'явився.
Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефпоінт» про стягнення безпідставно нарахованого податку на додану вартість за договором поставки від 21.12.2024 № 1101 у розмірі 71 500, 00 грн.
Ухвалою від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.01.2025.
Ухвалою суду від 13.01.2025 судове засідання відкладено на 27.01.2025. Ухвалою суду від 27.01.2025 судове засідання відкладено на 10.02.2025. Ухвалою суду від 10.02.2025 судове засідання відкладено на 24.02.2025. Ухвалою суду від 24.02.2025 судове засідання відкладено на 31.03.2025. Ухвалою суду від 31.03.2025 судове засідання призначено на 14.04.2025.
У судове засідання 14.04.2025 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 14.04.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області (надалі позивач, замовник) звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефпоінт» (надалі відповідач, постачальник) про стягнення безпідставно нарахованого податку на додану вартість за договором поставки від 21.12.2024 № 1101 у розмірі 71 500, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, Солонківська сільська рада зазначає, що нею було здійснено публічну закупівлю за ідентифікатором UA-2023-11-16-017668-a, за результатами якої з відповідачем укладено договір про закупівлю від 21.12.2023 № 1101 (надалі договір), яким передбачено, що відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача шолом захисний DEF-FAST в кількості 33 штуки.
Відповідно до вищевказаного договору та видаткової накладної від 21.12.2023 № 1, позивачем здійснено оплату згідно з платіжною інструкцією від 22.12.2023 № 1452 на суму 429 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 71 500, 00 грн, у свою чергу відповідач надав товар вказаний за договором, а позивач в подальшому передав вищевказані товари військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
На думку позивача, він надмірно сплатив 71 500, 00 грн, які були сплачені як ПДВ за договором, оскільки відповідно до пп. 1 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель, положення п. 198.5 та ст. 199 Податкового кодексу України не застосовуються щодо таких операцій, а отже позивач був звільнений від сплати ПДВ.
Окрім цього, позивач вказує на своє рішення від 07.12.2023 № 4188, яким було затверджено «Заходи та роботи з територіальної оборони», скеровані на придбання у комунальну власність окремого індивідуально визначеного майна, яке буде передаватись Збройним Силам, іншими військовими формуваннями та правоохоронним органам на період дії воєнного стану в Україні. Зокрема, згідно з додатком 4 цього рішення, передбачено безоплатно передати окреме індивідуально визначене майно, з комунальної власності територіальної громади Солонківської сільської ради у державну власність військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема 33 шоломи.
Вищевказане рішення розміщене в публічному доступі та з ним можна було ознайомитись на офіційному саи?ті Солонківської сільської ради, що повинен був зробити відповідач.
Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що пунктом 3.2 договору до ціни договору незаконно включено суму ПДВ, яка загалом становить 71 500, 00 грн, за придбання позивачем товару для кінцевого споживача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що суперечить положенням Податкового кодексу України та Закону України від 10.04.2023 № 3019-ІХ «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а отже наявні підстави для стягнення з відповідача суми безпідставно нарахованого податку на додану вартість у розмірі 71 500, 00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач не заперечує факту укладення договору поставки від 21.12.2024 № 1101 за результатами публічної закупівлі за ідентифікатором UA-2023-11-16-017668-a, а також отримання від позивача оплати товару у повному обсязі за договором, включаючи 71 500, 00 грн ПДВ.
В той же час, заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що до тендерної документації позивачем не надано сертифікат кінцевого споживача чи будь-який інший документ, в даному випадку, від ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, з метою підтвердження намірів позивача щодо подальшої передачі предмета закупівлі. Про конкретного суб'єкта (кінцевого споживача) цих товарів, як це передбачено в підпункті 1 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, чи факт можливої майбутньої передачі шоломів такому суб'єкту, а не безпосередньо Солонківській сільській раді Львівського району Львівської області, як це передбачає п.п. 1.1., 5.1. договору, ТзОВ «Дефпоінт» не було відомо.
Також зазначає, що договір про закупівлю від 21.12.2023 № 1101 не містить жодних посилань на те, що шоломи захисні DEF-FAST, в кількості 33 штуки, які були предметом договору, підлягають використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану чи будуть передані третім особам для здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
З огляду на вищевказане, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити повністю, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК Украі?ни, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Украі?ни про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаноі? статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК Украі?ни за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати маи?но (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти маи?но (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. ст. 6, 627 ЦК Украі?ни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаі?в ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, позивачем було здійснено публічну закупівлю за ідентифікатором UA-2023-11-16-017668-a, за результатами якої з відповідачем укладено договір про закупівлю від 21.12.2023 № 1101, яким у пункті 1.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача шолом захисний DEF-FAST, в кількості 33 штуки.
Відповідно до п. 3.2. ціна договору становить 429 000, 00 грн, з ПДВ 71 500, 00 грн.
Відповідно до вищевказаного договору та видаткової накладної від 21.12.2023 № 1, позивачем здійснено оплату згідно з платіжною інструкцією від 22.12.2023 № 1452 «Оплата за шолом захисний DEF-FAST для тероборони» на суму 429 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 71 500, 00 грн, а відповідачем передано товар на вказану суму.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.
За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Отже, суд приходить до висновку, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 № 2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
При цьому суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, кінцевими отримувачами.
Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920.
Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).
Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Водночас, суд зауважує, що визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
Водночас, суд встановив, що матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
При цьому суд наголошує, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.
Варто зауважити що на позивача також не поширюються вимоги підпункту 1 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки сільська рада за своїм видом діяльності не є відповідним суб'єктом щодо якого застосовуються відповідні податкові пільги, визначені цим підпунктом.
Окрім цього, суд звертає увагу, що саме позивачем як замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів вказана очікувана вартість предмета закупівлі саме з урахуванням суми ПДВ, у зв'язку із чим, ТзОВ «Дефпоінт», як учасником торгів було подано пропозицію, де зазначено інформацію про ціну та інші критерії оцінки відповідно до їх попереднього встановлення Солонківською сільською радою.
При цьому, умови договору про закупівлю від 21.12.2023 № 1101 не містять жодних посилань на те, що шоломи захисні DEF-FAST, в кількості 33 штуки, підлягають використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану, чи будуть в подальшому передані саме для їх подальшого використання та потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
Щодо посилань позивача на своє рішення від 07.12.2023 № 4188, судом встановлено що вказане рішення не було долучено до матеріалів тендерної документації.
Отже, позивачем не надано належного доказу про те, що закупівля товарів за спірним договором поставки від 21.12.2023 № 1101 здійснювалася на виконання рішення позивача для передачі товару кінцевому отримувачу - ВЧ НОМЕР_1 Національноі? гвардіі? Украі?ни.
Що ж стосується посилань позивача на акт приймання-передачі (безоплатноі?) матеріальних цінностей ВЧ НОМЕР_1 Національноі? гвардіі? Украі?ни від 27.12.2023 року, то вказаний документ лише засвідчує факт переходу права на товар, в тому числі, й на шолом кулезахисний DEF-FAST, в кількості 33 штуки на суму 429 000, 00 грн, до ВЧ НОМЕР_1 Національноі? гвардіі? Украі?ни, однак, він жодним чином не доводить, що і?х закупівля здійснювалася саме за спірним договором поставки, адже жодних посилань на спірний договір чи безпосереднього постачальника - ТзОВ «ДЕФПОІНТ» не містить, а вказівка про те, що до зазначеноі? суми коштів включено суму ПДВ - відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність правових підстав для повернення йому суми сплаченого ПДВ у розмірі 71 500, 00 грн, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 квітня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.