Справа № 485/491/25
Провадження № 2/485/256/25
16 квітня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Косєй К.В. звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 17 жовтня 2020 року зареєстрували шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося, оскільки між подружжям втрачено почуття любові та поваги один до одного, відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння. Спільного господарства не ведуть, проживають окремо з квітня 2022 року, шлюбні відносини припинили. Вважає, що шлюб має формальний характер, збереження сім'ї неможливе та суперечить її інтересам, а тому просить суд шлюб розірвати.
В судове засідання сторони не з'явилися.
В позовній заяві представник позивача просила про слухання справи у її відсутність та у відсутність позивача, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, повідомлення повернуто поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та через оголошення, опубліковане на офіційному сайті суду на порталі "Судова влада України", про причини неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов не надав.
За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважав за можливе здійснити заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
17 жовтня 2020 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано шлюб (актовий запис №61); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2020 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_5 " /а.с.7/.
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданому 06 квітня 2021 року за актовим записом №321, місце державної реєстрації: Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Позивач стверджує, що сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки припинили.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ураховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, та порушуватиме інтереси позивача, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України позивачка має право надалі іменуватися шлюбним прізвищем " ОСОБА_5 ".
Суд на прохання позивача не стягує з відповідача судові витрати на її користь.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 жовтня 2020 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №61 - розірвати.
Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу шлюбне прізвище " ОСОБА_5 ".
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 16.04.2025.