125/182/24
1-кс/125/112/2025
про відвід судді
16.04.2025 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 у розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
До Барського районного суду Вінницької області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 у розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана заява передана на розгляд судді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 .
Заява обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді обґрунтована наступним.
У провадженні судді ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 28 червня 2024 року подав до канцелярії суду письмову заяву, в якій зазначив два клопотання, а під час судового засідання в той день заявив ще одне клопотання, третє, а саме: 1. «про відмову від захисника ОСОБА_5 в зв'язку з висловленням йому мною недовіри, за невиконання ним обов'язків захисника; 2) «про зупинення провадження у справі у зв'язку перебуванням перебування обвинуваченого у складі Збройних Сил України»; 3) «заява яку ОСОБА_3 оголосив під час судового засідання про відвід судді ОСОБА_4 » у зв'язку з недовірою судді, яка заінтересована в розгляді справи. Однак, суддя ОСОБА_4 не реагувала на вищевказані заяви обвинуваченого, а продовжувала розглядати справи, так як ніби ніяких заяв та клопотань від нього не надходило. Суддя ОСОБА_4 продовжує допускати до судових засідань та до матеріалів справи адвоката ОСОБА_6 , який подає від імені обвинуваченого невідомі йому заяви та клопотання та вмовляє його визнати по цій справі свою провину. Суддя ОСОБА_4 продовжує розгляд кримінального провадження незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 постійно воює, або перебуває на лікуванні з пораненнями та контузіями в госпіталі. Клопотання про зупинення провадження у справі не розглянула. Заява ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від 28.06.2024 не розглянута. ОСОБА_3 звернувся зі скаргами на суддю ОСОБА_4 до ВРП та ВККС.
Такі обставини викликають в обвинуваченого сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 відповідно до ч. 4 ст. 75 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав заяву про відвід судді з підстав, які викладені у ній. Доповнив, що суддя ОСОБА_4 здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення № 125/2589/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, в той час, коли у її провадженні перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до фактичних обставин якого події відбувалися під час зупинки поліцейськими водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «КІА» «CLARUS» н.з. НОМЕР_1 , та висловлення йому вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння. Отже, обставини кримінального провадження пов'язані з обставинами у справі про адміністративне правопорушення, де суддя досліджувала докази. В подальшому суддя ОСОБА_4 заявила самовідвід від розгляду вказаної адміністративної справи та була відведена від участі у її розгляді.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , при прийняття рішення поклався на думку суду.
Суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася. З урахуванням положень ст. 81 КПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід без участі судді.
Дослідивши заяву про відвід, заслухавши обвинуваченого та думку прокурора, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що заяву про відвід слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частиною першою статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про упередженість судді ОСОБА_4 частково зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду кримінального провадження.
Водночас, існування інституту відводу у кримінальному судочинстві України є гарантією справедливого, неупередженого та об'єктивного правосуддя. Він складається із комплексу охоронних заходів, пов'язаних з усуненням зацікавлених осіб від досудового розслідування та судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі №9901/22/17.
При об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суді повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.
Разом з тим, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Наявність безсторонності для цілей, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000).
Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини у рішенні від 15.07.2020 у справі №16695/04 «Газета Україна-Центр проти України». У розрізі розгляду вказаної справи Європейський Суд вказав, що суб'єктивний критерій, то презумпція особистої неупередженості судді, який діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. При цьому важливим залишається також об'єктивний критерій окремо від поведінки суддів та наявність обставин існування переконливих фактів, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно зі статтею 15 Правил суддівської етики, затверджених 22.02.2013 року XI (черговим) З'їздом суддів України, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Ураховуючи, що в обвинуваченого склалась думка про упередженість судді, що хоча і не підтверджена об'єктивними фактами, однак може у подальшому ускладнити розгляд справи та викликати сумнів в об'єктивності прийнятого рішення, враховуючи практику ЄСПЛ, задля усунення будь-яких сумнівів у неупередженості складу суду, яким розглядається кримінальне провадження, приймаючи до уваги твердження обвинуваченого, що у нього є сумніви у неупередженості судді, сукупність обставин, наведених ним в наданих в судовому засіданні поясненнях, що свідчать про його глибоке переконання щодо упередженості судді та незмінність позиції, наявність скарг обвинуваченого на суддю до ВРП та ВККСУ, приходжу до висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити сумніви за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача у безсторонності і неупередженості судді, приймаючи до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, заяву про відвід судді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 75, 76,80, 81,82,372 КПК України, суд -
Заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 задовольнити.
Суддю Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 відвести від участі у розгляді кримінального провадження про обвинувачення про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Кримінальне провадження №12023020140000375 від 24.12.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (єдиний унікальний номер судової справи 125/182/24) передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлений 16.04.2025.
Суддя: