ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/1576/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» (19640, Черкаська обл, Черкаський р-н, с. Леськи, вул. Виноградна, буд. 105; ідентифікаційний код: 34795192)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» (021471, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6А, прим. 58, офіс 1; ідентифікаційний код: 44192705)
про стягнення 130263,94 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» про стягнення 130263,94 грн, з яких 127617,20 грн основного боргу, 860,10 грн 3% річних та 1786,64 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було помилково перераховано кошти на рахунок відповідача відповідно до платіжної інструкції №5792 від 15.11.2024 без укладення договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 17.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1576/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1576/25 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 07.03.2025 (за ідентифікатором пошуку 0610234574232).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку на оплату №155 від 15.11.2024 на суму 127617,20 грн, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ендор компані».
Як вбачається із платіжної інструкції №5792 від 15.11.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шків» здійснило платіж у сумі 127617,20 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані», у призначенні платежу пославшись на реквізити вказаного рахунку.
У позовній заяві позивач пояснив, що через співробітників позивача та відповідача було досягнуто усної попередньої домовленості про поставку товару: труба 20x20x1,5 мм; ст. 3пс; 6м у кількості 1,32 т за ціною 41810 грн. за 1т, вартість 55189,20 грн.; кутики 35x35x2,5 мм, S235JR; 6 м у кількості 1,9 т за ціною 38120 грн. за 1 т, вартість 72428 грн. Загальна вартість склала 127617,20 грн.
Рахунок на вказану суму у форматі файлу PDF було надіслано на особистий номер телефону менеджера із постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» (рахунок №155 від 15.11.2024).
При цьому, рахунок не містив підпису та печатки.
Позивач пояснив, що зазначений файл менеджером із постачання був надісланий директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків». Як було з'ясовано в подальшому, метою було виключно погодження директором асортименту та ціни замовленого товару. Проте директором помилково була здійснена оплата за вказаним рахунком того ж числа 15.11.2024 (платіжна інструкція №5792 від 15.11.2024), де було зазначено саме оплату за цим рахунком.
В подальшому, зрозумівши помилковість проведеного грошового переказу, директор все одно вважав, що надійде на підписання договір поставки, адже це було обіцяно представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» менеджеру з постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків».
Як зазначає позивач, такій упевненості директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» сприяло те, що із директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» директор позивача та деякі співробітники були знайомі і не один рік мали з ним справу як із представником іншої юридичної особи, у зв'язку із чим існувала повна довіра до вказаної особи.
Проте, в подальшому договірні відносини не були оформлені, договір на підписання так і не було надіслано, не вчинено жодних дій, що свідчили б про намір оформити договірні відносини та приступити до їх виконання.
Таким чином, зі слів позивача, договір поставки між сторонами залишився неукладеним, навіть помилкова оплата рахунку (належним чином не оформленого) не сприяла добросовісній поведінці потенційного постачальника, а директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» став уникати спілкування із співробітником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків».
Отже, як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» одержало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» грошові кошти в сумі 127617, 20 грн. без належної правової підстави.
З'ясувавши вказані обставини шляхом отримання письмових пояснень від співробітника (до якого вирішено було не застосовувати дисциплінарне стягнення через відсутність складу проступку, а наявність непорозуміння), 25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шків» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» вимогу повернути безпідставно отримані грошові кошти, яка залишилась без відповіді та без задоволення.
За таких обставин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 127617,20 грн Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 860,10 грн 3% річних та 1786,64 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені Цивільного кодексу України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Суд зазначає, що матеріали справи не місять укладеного між сторонами письмового договору у вигляді єдиного документу.
При цьому, судом враховано, що укладення договору може відбуватись у спрощений спосіб шляхом надсилання оферти продавцем та акцептування її покупцем.
Втім, така оферта повинна бути оформлена належним чином.
Суд погоджується з доводами позивача, що в тому випадку, якщо офертою є рахунок на оплату, то він повинен бути належним чином оформленим, зокрема містити підпис уповноваженої особи та відбиток печатки юридичної особи.
Однак, рахунок на оплату №155 від 15.11.2024, який було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Ендор компані», не містить ані підпису уповноваженої особи, ані відбитку печатки відповідача.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги відсутність доказів укладення між сторонами договору на поставку товару, наведеного у рахунку на оплату №155 від 15.11.2024, зважаючи на надані позивачем пояснення та відсутність будь-яких спростувань та заперечень з боку відповідача (відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, однак не подав відзиву на позовну заяву), суд дійшов висновку в обгрунтованості тверджень позивача, викладених у позовній заяві.
За таки обставин суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» в частині стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» грошових коштів у сумі 127617,20 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 860,10 грн 3% річних та 1786,64 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що календарна кількість днів у 2024 році становила 366 днів.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 858,79 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» 3% річних у сумі 860,10 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 858,79 грн.
Розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві, визнається судом обгрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» інфляційних втрат у розмірі 1786,64 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендор компані» (021471, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6А, прим. 58, офіс 1; ідентифікаційний код: 44192705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шків» (19640, Черкаська обл, Черкаський р-н, с. Леськи, вул. Виноградна, буд. 105; ідентифікаційний код: 34795192) суму основного боргу у розмірі 127617 (сто двадцять сім тисяч шістсот сімнадцять) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 97 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак