ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/1579/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27/2; ідентифікаційний код: 40186352)
про стягнення 124549,35 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» про стягнення 124549,35 грн, з яких 80557,56 грн основного боргу, 5230,25 грн пені, 7061,15 грн 3% річних та 31700,39 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з травня 2020 року по листопад 2023 року послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 80557,56 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5230,25 грн пені, 7061,15 грн 3% річних та 31700,39 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1579/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1579/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0610232700630).
Крім того, ухвала суду направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп», яка вказана в укладеному між сторонами договорі, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0610232700664).
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1579/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено Договір №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (кафе), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 68, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 кількість ТПВ, що підлягає вивезенню, по факту утворення ТПВ становить 9,18 куб.м. в місяць.
Тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2015 №793 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)». Тариф на послуги за цим договором становить 89,38 грн з ПДВ за 1 кв.м., за календарний місяць - 820,48 грн з ПДВ (п. 2.1 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017).
Відповідно до п. 2.2 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 тарифи на послуги, що надаються за цим договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін, тарифів на послуги з вивезення та утилізації ТПВ, а також норм утворення ТПВ, є підставою для внесення змін у вартість за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дні їх офіційного вступу в законну силу.
Згідно з п. 7.1 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 цей договір вступає в силу з момент його підписання та діє до 31.12.2017.
В разі, якщо жодна із сторін протягом 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір не продовжувати дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (п. 7.2 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з травня 2020 року по листопад 2023 року послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 80557,56 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5230,25 грн пені, 7061,15 грн 3% річних та 31700,39 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.
Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Згідно з п. 2.5 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезення ТПВ вважаються необгрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання вищезазначений акт повернути виконавцю.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2020 року по листопад 2023 року позивачем на умовах Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 були надані відповідачу послуги на загальну суму 80557,56 грн.
При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг за спірний період, які направлялись відповідачу в системі електронного документообігу.
Оскільки матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо інформації, вказаної позивачем у надісланих актах за спірний період, а нарахування наданих послуг здійснювалось позивачем відповідно до того обсягу побутових відходів, який вказаний у п. 1.2 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 (9,18 куб.м. в місяць), суд дійшов висновку, що за період з травня 2020 року по листопад 2023 року позивачем відповідно до умов Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 було надано відповідачу послуги на загальну суму 80557,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 2.3 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 оплата послуг за цим правочином, у розмірі вказаному в пункті 2.1. цієї угоди, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур, які можуть направлятися в електронному вигляді через систему електронного документообігу.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем через систему електронного документообігу M.E.Doc. направлено відповідачу скріплені електронним цифровим підписом рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів за спірний період, копії яких містяться в матеріалах справи.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 80557,56 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» за Договором №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 у сумі 80557,56 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» суми основного боргу у розмірі 80557,56 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5230,25 грн. за період з 26.07.2023 по 05.02.2025.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.2 Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, розмір пені у правовідносинах між позивачем та відповідачем за Договором №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 врегульований Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.
У ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Втім, формулювання у ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, вказує на те, що такий розмір пені в будь-якому випадку не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, тобто збільшення пені у спірних правовідносинах законом не допускається.
Крім того, умовами Договору №14312-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.03.2017 сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення (п. 4.2 договору) не встановлює іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а є механізмом нарахування пені.
Однак, як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви, вказаних вимог позивачем дотримано не було, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), та дійшов висновку, що обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 257,24 грн.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» пені у розмірі 5230,25 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 257,24 грн.
Також, позивачем нраховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7061,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 31700,39 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» 3% річних у розмірі 7061,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 31700,39 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріс Груп» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27/2; ідентифікаційний код: 40186352) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659) суму основного боргу у розмірі 80557 (вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн 56 коп., пеню у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн 24 коп., 3% річних у розмірі 7061 (сім тисяч шістдесят одна) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 31700 (тридцять одна тисяча сімсот) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн 68 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак