ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/1910/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (65091, Одеська обл, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 25830211)
до Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 40; ідентифікаційний код: 32641143)
про стягнення 611259,79 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради з вимогами до Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені у розмірі 611259,79 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено оплату за укладеними між сторонами договорома, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,99 грн за Договором №431р від 01.08.2016, пеню у розмірі 3,06 грн за Договором №436р від 01.09.2016, пеню у розмірі 0,23 грн за Договором №466р від 21.07.2017, пеню у розмірі 571618,47 грн за Договором №178рд від 29.08.2012 та пеню у розмірі 39637,04 грн за Договором №454рд від 01.12.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1910/25, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1910/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1910/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.08.2012 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (підприємство) та Рекламним агентством «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (користувач) укладено Договір №178рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (п. 2.1 Договору №178рд від 29.08.2012).
У п. 2.2 Договору №178рд від 29.08.2012 визначено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору №178рд від 29.08.2012 користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 Договору №178рд від 29.08.2012).
Згідно з п. 5.2 Договору №178рд від 29.08.2012 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 6.2 Договору №178рд від 29.08.2012 у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п. 6.4 Договору №178рд від 29.08.2012 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 Договору №178рд від 29.08.2012 сторони встановили термін його дії - з 29.08.2012 по 28.08.2017. Вказаний договір було продовжено з 29.08.2017 по 03.01.2019, з 04.01.2019 по 28.02.2019, з 28.02.2019 по 14.08.2019, з 15.08.2019 по 03.01.2020, з 04.01.2020 по 23.10.2024, з 24.10.2024 по 30.10.2025.
01.08.2016 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (підприємство) та Рекламним агентством «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (користувач) укладено Договір №431р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (п. 2.1 Договору №431р від 01.08.2016).
У п. 2.2 Договору №431р від 01.08.2016 визначено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору №431р від 01.08.2016 користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 Договору №431р від 01.08.2016).
Згідно з п. 5.2 Договору №431р від 01.08.2016 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 6.2 Договору №431р від 01.08.2016 у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п. 6.4 Договору №431р від 01.08.2016 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 Договору №431р від 01.08.2016 сторони встановили термін його дії - з 01.08.2016 по 28.10.2016.
01.09.2016 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (підприємство) та Рекламним агентством «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (користувач) укладено Договір №436р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (п. 2.1 Договору №436р від 01.09.2016).
У п. 2.2 Договору №436р від 01.09.2016 визначено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору №436р від 01.09.2016 користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 Договору №436р від 01.09.2016).
Згідно з п. 5.2 Договору №436р від 01.09.2016 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 6.2 Договору №436р від 01.09.2016 у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п. 6.4 Договору №436р від 01.09.2016 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 Договору №436р від 01.09.2016 сторони встановили термін його дії - з 01.09.2016 по 11.11.2016.
01.12.2016 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (підприємство) та Рекламним агентством «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (користувач) укладено Договір №454рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (п. 2.1 Договору №454рд від 01.12.2016).
У п. 2.2 Договору №454рд від 01.12.2016 визначено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору №454рд від 01.12.2016 користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 Договору №454рд від 01.12.2016).
Згідно з п. 5.2 Договору №454рд від 01.12.2016 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 6.2 Договору №454рд від 01.12.2016 у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п. 6.4 Договору №454рд від 01.12.2016 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 Договору №454рд від 01.12.2016 сторони встановили термін його дії - з 01.12.2016 по 23.11.2021. Вказаний договір продовжувався з 24.11.2021 по 27.10.2024, з 28.10.2024 по 29.05.2024.
21.07.2017 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (підприємство) та Рекламним агентством «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (користувач) укладено Договір №466р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (п. 2.1 Договору №466р від 21.07.2017).
У п. 2.2 Договору №466р від 21.07.2017 визначено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору №466р від 21.07.2017 користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 Договору №466р від 21.07.2017).
Згідно з п. 5.2 Договору №466р від 21.07.2017 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 6.2 Договору №466р від 21.07.2017 у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п. 6.4 Договору №466р від 21.07.2017 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 Договору №466р від 21.07.2017 сторони встановили термін його дії - з 21.07.2017 по 21.10.2017.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено оплату за укладеними між сторонами договорома, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,99 грн за Договором №431р від 01.08.2016, пеню у розмірі 3,06 грн за Договором №436р від 01.09.2016, пеню у розмірі 0,23 грн за Договором №466р від 21.07.2017, пеню у розмірі 571618,47 грн за Договором №178рд від 29.08.2012 та пеню у розмірі 39637,04 грн за Договором №454рд від 01.12.2016.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як вбачається з матеріалів справи (відповідно до розрахунку позивача), позивачем обгрунтовано визначені місячні розміри платежів, які повинні були бути сплачені відповідачем на умовах вказаних договорів, зокрема, місячні їх розміри визначені у додатках до договорів (наприклад, у до Додатку№1 до Договору №431р від 01.08.2016 вказаний місячний розмір - 31,25 грн, який також наведений у розрахунку заборгованості), а також обгрунтовано вказано місяці, за які відповідач повинен був сплачувати нараховані кошти (виходячи із строку дії договорів, які вказані у п. 8.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами вказаних договорів визначено, що користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Як вбачається з наданих позивачем доказів (розрахунку заборгованості та копій банківських виписок з рахунку позивача), відповідачем було прострочено оплату послуг за спірними договорами.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем, зокрема, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, викладених позивачем у позовній заяві обставин не спростовано, хоча відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі в своєму електронному кабінеті.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,99 грн за Договором №431р від 01.08.2016, пеню у розмірі 3,06 грн за Договором №436р від 01.09.2016, пеню у розмірі 0,23 грн за Договором №466р від 21.07.2017, пеню у розмірі 571618,47 грн за Договором №178рд від 29.08.2012 та пеню у розмірі 39637,04 грн за Договором №454рд від 01.12.2016.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що умовами вказаних визначено, що у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано.
Отже, умовами Договору №431р від 01.08.2016, Договору №436р від 01.09.2016, Договору №466р від 21.07.2017, Договору №178рд від 29.08.2012 та Договору №454рд від 01.12.2016 сторони встановили більший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Однак, перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що день сплати боргу не входить до періоду нарахування пені (наприклад, якщо борг оплачено 30.09.2016, то обгрунтованим періодом нарахування пені є по 29.09.2016, тоді як позивач нарахуває пеню по 30.09.2016 включно (по Договору №431р від 01.08.2016).
З урахуванням вищевикладеного, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 544671,65 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені у розмірі 611259,79 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 544671,65 грн.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання до суду заяви про зменшення розміру пені відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 40; ідентифікаційний код: 32641143) на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (65091, Одеська обл, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 25830211) пеню у розмірі 544671 (п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот сімдесят одна) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 6536 (шість тисяч п'ятсот тридцять шість) грн 06 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак