ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/1906/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/1906/25
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-РЕНТ"
про стягнення 1 846 651,85 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Самелюк К.О.;
від відповідача: не з'явився.
Київська міська рада через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-РЕНТ" про стягнення 9 412 270,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Земельного кодексу України та ст. 1212 ЦК України, як фактичним користувачем земельної ділянки 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 на вул. Сортувальній, 2, вул. Клеманській, 3 у Дарницькому районі м. Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) збережено кошти в розмірі 9 412 270,89 грн, які мали бути сплачені за період з 01.01.2023 по 25.03.2024 за користування вказаною земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 позовну заяву Київської міської ради залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.
24.02.2025 через систему "Електронний суд" від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач просить суд вважати недоліки позовної заяви усунутими шляхом зменшення розміру позовних вимог та викладення прохальної частини позовної заяви в такій редакції: "1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-РЕНТ" (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе (Кирилівська), будинок 2-6/32 літ. А, код ЄДРПОУ 34716723) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,2517 га, кадастровий номер 8000000000:90:143:0004, місце розташування - вул. Сортувальна, 2, вул. Клеманська, 3 у Дарницькому районі м. Києва за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 у сумі 1 846 651,85 грн.".
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, позовні вимоги у справі № 910/1906/25 розглядаються в межах ціни позову, визначеної позивачем у сумі 1 846 651,85 грн, яка є орендною платою за користування земельною ділянкою площею 6,2517 га, кадастровий номер 8000000000:90:143:0004, місце розташування - вул. Сортувальна, 2, вул. Клеманська, 3 у Дарницькому районі м. Києва за період з 01.01.2024 по 25.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1906/25 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.03.2025.
14.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
19.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 27.03.2025, ураховуючи відсутність будь-яких заяв і клопотань представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 27.03.2025.
08.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
10.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання за сімейними обставинами.
Присутній у судовому засіданні 10.04.2025 представник позивача заперечив проти відкладення розгляду та просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Що стосується клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання через сімейні обставини, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною з огляду на відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження цих обставин. При цьому, чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що дата і час проведення судового засідання були завчасно узгоджені з представником відповідача.
Приймаючи до уваги, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
У судовому засіданні 10.04.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.08.2017 та 07.09.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-РЕНТ" на підставі договорів купівлі-продажу від 16.08.2017 №848 і №850 та від 07.09.2017 №890 і №892 зареєстровано право власності на майнові комплекси площами 5068,3 кв.м. і 9341,5 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 на вул. Сортувальній, 2, і вул. Клеманській, 3, у Дарницькому районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 №3362/3403 відповідачу передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових комплексів з вбудовано-прибудованими приміщеннями, загальноосвітньою школою, дитячою дошкільною установою, об'єктами громадського призначення та соціальної інфраструктури із влаштуванням зони зелених насаджень на вул. Сортувальній, 2, і вул. Клеманській, 3, у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності у зв'язку з набуттям права власності на зазначене нерухоме майно.
25.03.2024 між Київською міською радою та ТОВ "ГЛОБАЛ-РЕНТ" підписано Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 25.03.2024 та зареєстрований у реєстрі за №246.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору, об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 04.11.2021 №3362/3403 та даного договору є земельна ділянка з такими характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:90:143:0004;
- місце розташування - вул. Сортувальна, 2, вул. Клеманська, 3 у Дарницькому районі м. Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових комплексів з вбудовано-прибудованими приміщеннями, загальноосвітньою школою, дитячою дошкільною установою, об'єктами громадського призначення та соціальної інфраструктури із влаштуванням зони зелених насаджень (02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури);
- розмір (площа) - 6,2517 га.
Відповідно до пп. 2.4 п. 2 договору оренди земельної ділянки від 25.03.2024, земельна ділянка забудована будівлями і спорудами майнових комплексів площею 5068,3 кв.м на вул. Сортувальній, 2 та площею 9341,5 кв.м на вул. Клеманській, 3, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 1325918480000, 1328467280000, які перебувають у власності орендаря (ТОВ «ГЛОБАЛ-РЕНТ»).
Отже, відповідач, набувши в 2017 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не оформив.
Разом з цим, відомості про земельну ділянку площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 внесені до Державного земельного кадастру 23.03.2021.
Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 791 Земельного кодексу України.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 становить 159 312 380,78 грн.
Згідно з наданим Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунком, розмір орендної плати за фактичне використання Товариством земельної ділянки площею 6,2517 га на вул. Сортувальній, 2, і вул. Клеманській, 3, у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:143:0004) за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 становить 1 846 651,85 грн.
Отже, Київська міська рада, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-РЕНТ», як власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 6,2517 га на вул. Сортувальній, 2, і вул. Клеманській, 3, у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:143:0004) та зареєстроване на праві власності за вказаним підприємством, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, використовувало вказану земельну ділянку для обслуговування об'єктів нерухомості, без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 у розмірі 1 846 651,85 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що:
- хоча Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і надано право на здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка знаходиться у комунальній власності, під час проведення державної реєстрації права оренди такої земельної ділянки, проте Земельним кодексом України встановлено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї;
- спірні земельні ділянки так і не стали об'єктом цивільних прав, оскільки право власності позивача на них так і не було зареєстровано, а тому вимоги Київської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі орендної плати за користування земельними ділянками є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають;
- матеріали справи не містять посилань на акт комісії Київської міської державної адміністрації, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (далі - Порядок);
- така складова збитків як розмір на сьогоднішній день не визначена належним та уповноваженим на те органом;
- позивач у своєму розрахунку безпідставно виходить з розміру орендної плати у 5% річних, оскільки відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3% їх нормативної грошової оцінки;
- відсутність укладеного договору оренди землі у спірний період прямо передбачає собою необхідність застосування передбачених Податковим кодексом України ставок, що у даному випадку складатиме лише 3%, а відтак весь наведений розрахунок є безпідставним;
- також позивачем неправильно визначено період нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2024 по 25.03.2024, оскільки вже 25.03.2024 було укладено договір оренди земельної ділянки, відтак розрахунок мав здійснюватися з 01.01.2024 по 24.03.2025;
- наведений позивачем орієнтовний розрахунок орендної плати за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 є арифметично невірним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9908075192023 від 23.03.2021 власником земельної ділянки площею 6,2517 га на вул. Сортувальній, 2, і вул. Клеманській, 3, у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:143:0004) є Київська міська рада. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2024 по 25.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ РЕНТ», як і не містять доказів того, що попереднім землекористувачем було оформлено право користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а, отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач у спірний період користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Дані обставини також підтверджуються рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/576/23 та від 10.06.2024 у справі № 910/1307/24, предметом яких виступали позовні вимоги керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-РЕНТ" безпідставно збережених коштів за періоди з 23.01.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 за користування земельною ділянкою площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 на вул. Сортувальній, 2, вул. Клеманській, 3 у Дарницькому районі м. Києва.
Вказані рішення суду у встановленому законом порядку набрали законної сили.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже відповідач, набувши у 2017 році право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку до 25.03.2024 не оформив речового права на спірну земельну ділянку.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях, суд звертає увагу відповідача, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ РЕНТ» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нерухомим майном презюмується користування спірною земельною ділянкою.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 здійснено Київською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2024 за № НВ-9903657562024 щодо земельної ділянки площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 на вул. Сортувальній, 2, вул. Клеманській, 3 у Дарницькому районі м. Києва.
Суд звертає увагу відповідача, що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами і доповненнями) визначено відповідно до Податкового кодексу України установити в м. Києві місцеві податки та збори, зокрема, плату за землю».
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст.14.1.72. Податкового кодексу України).
Відповідач, як установлено судом, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.14.1.125. ПК України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст.14.1.136. Податкового кодексу України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (ст.288.4.Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. (ст.288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17, а саме: «Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України)»
У даному випадку спір пов'язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд зокрема керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, позивачем правомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених Товариством грошових коштів, виходячи з нормативної грошову оцінку земельної ділянки 8000000000:90:143:0004.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення ст. 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як свідчать матеріали справи, між Київською міською радою та ТОВ "ГЛОБАЛ-РЕНТ" Договір оренди земельної ділянки було підписано та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 25.03.2024 та зареєстрований у реєстрі за №246, відповідно починаючи з 26.03.2024 відповідач використовує спірну земельну ділянку на договірних засадах та проводить оплату за її користування згідно умов договору.
Отже, позивачем правомірно проведено розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати саме за період з 01.01.2024 по 25.03.2024.
Судом також перевірено розрахунок позивача, відповідно до якого з 01.01.2024 по 25.03.2024 (159 029 312,20*5%/366*85 днів=1 846 651,85; де зазначені: період розрахунку; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді; кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період) нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 1 846 651,85 грн.
Вказаний розрахунок є арифметично вірним та не суперечить положенням чинного законодавства.
При цьому, різниця у розмірі 8405,45 грн (1 846 651,85 грн (сума, визначена позивачем) - 1838246,40 грн (сума, визначена відповідачем у відзиві)) виникає виключно, у разі застосування положень Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2024, зокрема, п. 4.2., 4.9., якими передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку становить 7 951 465,61 грн на рік та сплачується орендарем рівними частками за податковий період. Тобто річна орендна плата за земельну ділянку розподіляється на 12 місяців рівними частками та складає у кожному місяці однакову суму 662622,14 грн, що підтверджується податковою декларацією плати за землю, доданої до справи.
Однак, позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2024 по 25.03.2024, коли між сторонами були відсутні договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки, якими регулюється порядок внесення орендної плати, а відтак, позивачем правомірно здійснено розрахунок, виходячи з кількості днів прострочення.
За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради щодо стягнення з відповідача 1 846 651,86 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ РЕНТ» є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ РЕНТ» (вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 34716723) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,2517 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0004 на вул. Сортувальній, 2, вул. Клеманській, 3 у Дарницькому районі м. Києва за період з 01.01.2024 по 25.03.2024 у сумі 1 846 651 грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 112 947 грн 35 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.04.2025.
Суддя А.І. Привалов