ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/2956/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239)
до Фізичної особи-підприємця Дудки Івана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 270 602, 20 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились.
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кравчука Ярослава Валерійовича (далі - відповідач) про стягнення 270 602, 20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 466851-КС-007 від 07.07.2024, у останнього виникла заборгованість у розмірі 270 602, 20 грн, з яких: 75 000, 00 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом; 184 352, 20 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 11 250, 00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3875/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2024. Даною ухвалою суд зобов'язав Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» в строк до 14.03.2025 надати суду інформацію про: підтвердження чи спростування, що держателем банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", є або був Дудка Іван Сергійович (якщо банківська картка вже не обслуговується станом на даний момент, то зазначити період часу, коли вона була активна та використовувалась її держателем); прізвище, ім'я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", на яку 07 липня 2024 р. були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 75 000,00 грн. (сума кредиту); виписку(и) про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", за період з 07 липня 2024 р. (видача кредиту) по 13 липня 2024 р.
01.04.2024 до суду надійшла інформація від АТ «Комерційний банк «Приватбанк» на запит суду стосовно рахунків Дудки Івана Сергійовича.
10.04.2025 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив яку уповноваженого представника у судове засідання 16.04.2025, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений ухвалою 17.03.2025 строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, та враховуючи клопотання позивача від 10.04.2025, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін та за поданими позивачем в матеріали справи доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача, 07.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дудкою Іваном Сергійовичем (Позичальник) укладено договір № 466851-КС-007 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізпозика» через особистий кабінет позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.tpozyka.com/.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізична особа-підприємець Дудка Іван Сергійович уклали Договір № 466851-КС-007 про надання кредиту (електронна форма) від 07.07.2024, відповідно до п. 1. якого Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
У п. 1 Договору сторонами узгоджено, що:
Строк кредиту: 24 тижнів.
Стандартна процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована.
Комісія за надання Кредиту: 11 250,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн.
Термін дії Договору до 22.12.2024 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 195 000,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
У п. 2 договору зазначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно з п. 2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору.
У п. 2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Пунктом 3 договору сторонами встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.
Договір у п. 16 містить, зокрема, наступні реквізити позичальника: Фізична особа-підприємець Дудка Іван Сергійович: адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт: НОМЕР_3 , виданий Голосіївським РУ ГУММВС України у місті Києві 19.10.2010, РНОКПП НОМЕР_1 та відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8169 07.07.2024 15:10:29".
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Таким чином, одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний Договір, відповідає приписам Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договором кредиту.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до інформації, наданої АТ Комерційний банк «Приватбанк» на виконання ухвал суду від 17.03.2025, зазначено, що на ім'я дудка Іван Сергійович в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ) (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Як вбачається із матеріалі справи, на виконання умов Договору 07.07.2024 Кредитодавець переказав на картку Позичальника № 5169360001342769 грошові кошти у сумі 75 000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon від 13.02.2025р. за № 715/02 (видача кредиту), витягом з анкети клієнта ФОП Дудки І.С.; а також випискою АТ Комерційний банк «Приватбанк» по картці № НОМЕР_2 за період з 07.07.2024 по 13.07.2024.
Як вказує позивач у позовній заяві видача кредиту відповідачу здійснювалась позивачем через партнера - ТОВ «ПрофітГід» (оператор послуг платіжної інфраструктури ТОВ "Платежі Онлайн», система Platon), з яким позивачем було укладено Договір про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, пункти 1.1.1., 2.3.1. та 2.3.2. якого передбачають здійснення оператором платежів, використовуючи в якості джерела кошти, надані платниками а також виконання розпоряджень позивача, які не суперечать чинному законодавству України.
За доводами позивача, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав - оскільки взагалі не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості, внаслідок чого має місце порушення Позичальником його зобов'язань за Кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту № 466851-КС-007 від 07.07.2024 складає 270 602,20 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 75 000,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 184 352,20 грн та заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за надання кредиту у розмірі 11 250,00 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, а відтак, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання кредиту (електронна форма) від 07.07.2024 за змістом п. 1. якого Кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також, матеріалами справи підтверджується, що Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 75 000,00 грн, нарахував проценти за період з 07.07.2024 по 22.12.2024 (до дати закінчення строку дії договору).
Матеріали справи не містять доказів повернення Позичальником кредиту, сплати процентів та комісії.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Відповідно до п. 1.1. Правил відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила) є спеціальними правилами для Договорів про відкриття кредитної лінії, які укладаються чи є укладеними між Заявником/Позичальником та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Кредитодавець) через Сайт Кредитодавця на умовах та в період дії відповідної редакції цих Правил.
Відповідно до п.1.4. Правила визначають порядок і умови відкриття ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям), права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем-позичальником, які є сторонами Договору.
Правила є невід'ємною частиною Договору та разом з Договором про відкриття кредитної лінії (який також є невід'ємною частиною Договору) складають єдиний Договір (п. 1.4. Правил).
Згідно з п. 2.1. Правил кредит надається Позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності.
Пунктом 3.9. Правил встановлено, що Договір може бути укладеним із Заявником/Позичальником, який відповідає наступним вимогам: має повну цивільну дієздатність та правоздатність; є громадянином та резидентом України; має дійсний паспорт громадянина України; володіє відкритим на власне ім'я банківським (картковим) рахунком (поточним рахунком з використанням платіжної картки) в українському банку, грошовими коштами на якому він розпоряджається; діє від власного імені, за власним інтересом, не отримує Кредит в якості представника, агента, третьої особи і не діє на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара).
Кредит видається Позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом (мета кредиту) (п. 3.10. Правил).
Судом встановлено, що відповідно до п.16 Договору позичальником є Фізична особа-підприємець Дудка Іван Сергійович.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Договору цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Крім того, суд звертає увагу, що обставина переказу кредитних коштів на картку фізичної особи та їх подальше використання з цієї картки підтверджує факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором, укладеним з фізичною особою-підприємцем, та виникнення у відповідача обов'язку повернути позику та сплати відсотки за її користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Такими чином, між ТОВ "Бізнес позика" та Фізичною особою-підприємцем Дудкою Іваном Сергійовичем укладено господарський договір, в якому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов для даного виду договорів.
У пункті 3 Договору в редакції додаткової угоди сторони встановили графік платежів із погашення суми кредиту. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів визначено 22.12.2024.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість із простроченого кредиту (тіло кредиту) відповідача перед позивачем становить 75 000,00 грн, заборгованість по процентам становить 184 352,20 грн та 11 250,00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів виконання свого зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, прострочених платежів по процентах та платежів за комісією, враховуючи, що строк оплати за договором настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов та враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 75 000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 184 352,20 грн та заборгованості за комісією у розмірі 11 250,00 грн належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дудки Івана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 75 000 грн 00 коп.; заборгованість з прострочених платежів по процентах у розмірі 184 352 грн 20 коп.; заборгованість за комісією у розмірі 11 250 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 247 грн 23 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.04.2025
Суддя Л. Г. Пукшин